Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1081/25
Провадження № 2/935/342/25
Іменем України
10 листопада 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Василенка Р.О., зі секретарем - Криворучко Я.В., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулися до суду із позовом про стягнення заборгованості в якому просять суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 12.07.2024-1000002506 від 12.07.2024 у розмірі 16901,89 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 13 липня 2024 року, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.07.2024-1000002506, відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 4000,00 грн., строком на 124 днів. Отже ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 13280,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 грн., по процентам в розмірі 6200,00 грн., комісії в розмірі 360,00, додаткової комісії 720,00 грн, неустойки 2 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
13 травня 2025 Коростишівський районний суд Житомирської області постановив відкрити провадження у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою працівника пошти про отримання повідомлення. Відзиву та будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.07.2024-1000002506, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася 13.07.2024 та який укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Також, паспортом споживчого кредиту, додатком до анкети позичальника, пропозиції про укладення кредитного договору № 12.07.2024-1000002506 від 13.07.2024, які підписані електронним цифровим підписом ОСОБА_1 - Е589 та довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.04.2025 вих № 56-3004, підтверджується факт укладення кредитного договору № 12.07.2024-1000002506 та отримання 13.07.2024 кредитних коштів в розмірі 4000,00 грн., номер транзакції в системі iPAY.ua - 451779745.
Відповідно до заявки до кредитного договору № 12.07.2024-1000002506 від 13.07.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 4000,00 грн., строк на який надається кредит 124 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 13.11.2024.
Згідно з довідкою розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором складеного ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що позичальник ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору № 12.07.2024-1000002506, яка становить 13280,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 грн., по процентам в розмірі 6200,00 грн., комісії в розмірі 360,00, додаткової комісії 720,00 грн, неустойки 2 000,00 грн.
Частиною першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 1054 ЦивільногокодексуУкраїни передбачено, що за кредитним договором банк абоіншафінансоваустанова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦКдоговір є обов'язковим для виконання сторонами.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не на надано будь-яких доказів щодо не отримання ним кредитних коштів. Також, відповідачем відзиву не направлено, не доведено обставин належного виконання ним умов кредитного договору № 12.07.2024-1000002506, які полягають у вчасному поверненні кредитних коштів та сплаті відповідних відсотків, розмір яких у межах всього строку кредитування погоджено між сторонами відповідно до умов договору.
Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 2000,00 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої неустойки.
Враховуючи викладене з огляду не те, що умови кредитного договору № 12.07.2024-1000002506 відповідачем належним чином не виконані, кредит не погашений, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості у розмірі 11 280 грн., яка складається заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн. та заборгованості за простроченими відсотками 6200 грн., 360,00 грн - комісія, додаткової комісії - 720,00 грн, щодо стягнення неустойки в розмірі 2000,00 грн - відмовити, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2057,58 грн.
Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитим договором № 12.07.2024-1000002506 від 12.07.2024 в розмірі 11 280 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2057 грн. 58 коп.
В іншій частині стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄРДПОУ 2695676538, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО