10 листопада 2025 р. Справа № 440/10171/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 року (ухвалене суддею Довгопол М.В.) в справі № 440/10171/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАРТРАНС"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДАРТРАНС" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 05.08.2024 р. №00111520405 (форми "Ш") про застосування штрафних санкцій у розмірі 58204,05 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 р., прийнявши у справі судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАРТРАНС» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Полтавській області, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 7). Позивач є платником ПДВ, що підтверджується витягом № 1916014500503 з Реєстру платників податку на додану вартість (а.с. 10).
20.01.2023 р. позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2022 р., в якій самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, у розмірі 1920403 грн. (а.с. 11 - 13).
30.01.2023 р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2022 р., у якому відображено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, у розмірі 1976283 грн., різниця 55880 грн. (а.с. 11 - 18).
Згідно з платіжною інструкцією № 3590 від 30.01.2023 р. позивачем здійснено поповнення рахунку ПДВ за грудень 2022 р. на суму 1199000 грн. (а.с. 22). Банківською випискою з особового рахунку ТОВ «ІНДАРТРАНС» за період з 30.01.2023 р. по 30.01.2023 р. підтверджено виконання операції з поповнення рахунку ПДВ за грудень 2022 р. на суму 1199000 грн. 30.01.2023 р. 18:07:48 (а.с. 23).
01.02.2023 р. позивачем подано до Головного управління ДПС у Полтавській області пояснення, в яких зазначено, що ТОВ «ІНДАРТРАНС» згідно платіжної інструкції платника № 3590 від 30.01.2023 р. на суму 1199000 грн. виконало поповнення рахунку податку на додану вартість за грудень 2022 р., а в реєстрі транзакцій електронного кабінету було відображено оплату 31.01.2023 р. Згідно з отриманим листом АТ «Полтава банк» № 2 від 31.01.2023 р. дана оплата проведена банком 30.01.2023 р., а тому позивач просив не застосовувати до нього штрафні санкції (а.с. 24). До пояснень додало копії платіжної інструкції № 3590 від 30.01.2023 р., журналу операцій від АТ «Полтава-банк» від 30.01.2023 р., листа від АТ «Полтава-банк» № 2 від 31.01.2023 р. (а.с. 25 - 27).
24.06.2024 р. державним інспектором Головного управління ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку щодо порушення терміну сплати узгоджених сум податкових (грошових) зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2022 р. ТОВ «ІНДАРТРАНС», за наслідками якої складено акт від 24.06.2024 р. № 8538/16-31-04-05-03/43134616 (а.с. 48 - 49), яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 50.1. ст. 50, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, оскільки підприємством порушено терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання по податку на додану вартість, а саме: по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 р. податкове (грошове) зобов'язання в сумі 1108201 грн. по терміну сплати 30.01.2023 р. фактично сплачено 31.01.2023 р. із затримкою 1 день; по уточнюючому рахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2022 р. податкове (грошове) зобов'язання в сумі 55880 грн. по терміну сплати 30.01.2023 р. фактично сплачено 31.01.2023 р. в сумі 55880 грн. із затримкою 1 день.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2024 р. № 001115220405, яким на підставі п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання у сумі 1164081 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 5 % у сумі 58204,05 грн. (а.с. 50 - 51).
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 05.08.2024 р. № 001115220405, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що на платника податків покладено обов'язок щодо сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним податковій декларації з ПДВ, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Недотримання вказаних строків сплати (перерахування) грошового зобов'язання свідчить про наявність порушення, за яке п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України передбачена відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого залежить від тривалості затримки сплати грошового зобов'язання.
Предметом спору у цій справі є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 05.08.2024 р. № 001115220405, яким на підставі п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання у сумі 1164081 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 5 % у сумі 58204,05 грн.
Із акту перевірки від 24.06.2024 р. № 8538/16-31-04-05-03/43134616 та розрахунку штрафних санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення встанволено, що штрафні санкції застосовано у зв'язку із несвоєчасною сплатою позивачем податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість: по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 р. (сума сплаченого зобов'язання в сумі 1108201 грн. по терміну сплати 30.01.2023 р. фактично сплачена 31.01.2023 р., кількість днів затримки - 1 день, сума штрафних санкцій - 55410,05 грн. (5%); по уточнюючому рахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2022 р. (сума сплаченого зобов'язання 55880 грн. по терміну сплати 30.01.2023 р. фактично сплачена 31.01.2023 р. в сумі 55880 грн., кількість днів затримки - 1 день, сума штрафних санкцій - 2794 грн. (5%).
Судовим розглядом встановлено, що згідно з платіжною інструкцією № 3590 від 30.01.2023 р. позивачем здійснено поповнення рахунку ПДВ за грудень 2022 р. на суму 1199000 грн. (а.с. 22). Зазначена платіжна інструкція містить відмітку про виконання її банком 30.01.2023 р. Також банківською випискою з особового рахунку ТОВ «ІНДАРТРАНС» за період з 30.01.2023 р. по 30.01.2023 р. підтверджено виконання операції з поповнення рахунку ПДВ за грудень 2022 р. на суму 1199000 грн. 30.01.2023 р. 18:07:48 (а.с. 23).
Крім того, листом АТ «Полтава-банк» № 2 від 31.01.2023 р. (а.с. 27), який був наданим позивачем до податкового органу разом із поясненнями (а.с. 24), підтверджено, що платіжна інструкція № 3590 від 30.01.2023 р. була отримана банком 30.01.2023 р. о 17 год. 09 хв., проведена банком 30.01.2023 р. о 18 год. 07 хв.
Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 р. № 1591-IX, ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги», надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що платіжна інструкція № 3590 від 30.01.2023 р., якою позивачем було поповнено рахунок ПДВ з метою сплати зобов'язання за грудень 2022 року, була виконана АТ «Полтава-банк» 30.01.2023 р. о 18 год. 07 хв., однак в реєстрі транзакцій електронного кабінету відображено оплату лише 31.01.2023 р.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що виконання платником податкового обов'язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжної інструкції на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника. За подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.
Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні послуги", з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей такий банк/орган, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафи у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, прийняття належним чином оформленої платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника на оплату податкових зобов'язань при наявності необхідної кількості коштів на рахунку є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 р. в справі №809/3851/15, від 10.12.2021 р. в справі №810/5852/15, у яких зазначено, що виконання платником податкового обов'язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2020 р. в справі 804/4602/16 сформульовано правовий висновок про те, що платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов'язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов'язання у діях платника у цьому випадку немає. При цьому у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов'язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов'язку сплатити в повному обсязі податкове зобов'язання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем своєчасно виконано обов'язок щодо погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1164081 грн., шляхом подання платіжної інструкції за № 3590 від 30.01.2023 р., яка була виконана АТ «Полтава-банк» 30.01.2023 р. Факт зарахування цих коштів на електронний рахунок наступного дня та погашення податкового зобов'язання не може бути підставою для застосування до нього штрафних санкцій у відповідності до п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 19.06.2024 р. в справі № 817/1223/17 суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки висновки викладенні в вищезазначеній постанові не є релевантною до спірних правовідносин.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області від 05.08.2024 р. №00111520405.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 по справі № 440/10171/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін