05 листопада 2025 р.Справа № 520/2169/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025, (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/2169/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення №223 Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 19.12.2024 про відкликання рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради №14 «Про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ОСОБА_3.» від 18.12.2023.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 закрито провадження у справі. Роз'яснно позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції Немишлянського районного суду міста Харкова в порядку цивільного судочинства.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку, просила її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що спірним в межах цієї справи є рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради рішення від 19.12.2024, прийняте в результаті здійснення суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, а отже зазначений спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 18.12.2023 Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради прийнято рішення №14, яким ОСОБА_3 надано статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України як дитині ОСОБА_4 .
19.12.2024 Управлінням соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради прийнято рішення №223 про відкликання рішення №14 «Про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ОСОБА_3.» від 18.12.2023.
Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернулась з цим позовом до суду в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Закриваючи провадження, суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки між сторонами наявний спір щодо захисту порушених справ, що виникають із сімейних відносин.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Водночас, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
У цій справі спір виник стосовно рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради №223 від 19.12.2024 про відкликання рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради №14 від 18.12.2023 «Про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ОСОБА_3 ».
Обґрунтовуючи підстави поданого у цій справі позову, ОСОБА_5 покликається на те, що спірний акт прийнятий за відсутності передбачених для цього фактичних і правових підстав, з порушенням Конституції України й поза межами повноважень, наданих законом відповідачу.
З наведеного колегія суддів висновує, що до предмету доказування у цій справі входять обставини стосовно наявності або відсутності в Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради фактичних та юридичних підстав для видання нею спірного рішення, повноважень на прийняття такого адміністративного акту та дотримання процедури реалізації відповідних повноважень, безпосередньо відносно малолітньої дитини, інтереси якої представляє в суді позивач.
Натомість, в рамках даного позову позивач не просить і не є спірним визнання чи не визнання юридичного факту припинення статусу "батька" ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 та набуття чи не набуття такого статусу ОСОБА_6 відносно ОСОБА_2 внаслідок усиновлення останнього за рішенням суду.
Прийняття спірного рішення не стосується безпосередньо немайнових прав позивача, що виникають із сімейних відносин й такі права не виникли (змінились або припинились) у зв'язку з прийняттям адміністративного акту.
У підсумку колегія суддів вважає, що спір у справі, яка розглядається, виник у галузі соціальних відносин, у яких відповідач як суб'єкт владних повноважень здійснював закріплені за ним у законі публічно-владні управлінські функції, стосується саме цих правовідносин і виник у зв'язку з виконанням таким суб'єктом зазначених функцій, результатом яких є прийняття оспорюваного позивачем рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини не пов'язані з необхідністю захисту права у сфері сімейних відносин, тобто права цивільного, встановлення певного юридичного факту, а тому позов у справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Натомість, суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, суб'єктного складу правовідносин, предмету та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо неналежності спору до юрисдикції адміністративного суду та передчасно закрив провадження, а отже допустив порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (подалі Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 по справі № 520/2169/25 скасувати.
Адміністративну справу № 520/2169/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 10.11.2025 року