Справа № 296/691/25
2/296/1384/25
"14" серпня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.
секретаря судового засідання Пшегалінській К.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2024р. ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 20059 від 06.02.2021р. в розмірі 11950,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 06.02.2021р. між ТОВ «ФК «Авіа Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20059 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов договору №20059 кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 2000,00 грн., на строк 19 днів із стандартною процентною ставкою 2,5% в день або 912,5% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит та проценти за користування ним, однак не виконав своїх зобов'язань належним чином.
В подальшому, 17.02.2022р. між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК» Кеш ту гоу» укладено договір відступлення прав вимоги №02-17/02/2022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК» Кеш ту гоу» приймає належні ТОВ «ФК «Авіра Груп» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 .
Згідно виписки з особового рахунку, станом на 25.06.2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 11900,00 грн. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2000,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 9950,00 грн. Враховуючи зазначене, та оскільки відповідач всупереч вимогам кредитного договору не виконав у повному обсязі грошові зобов'язання перед кредитодавцем, представник позивача просить вимоги позовної заяви задовольнити.
Представник позивача Пархомчук С.В. у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, в заяві від 14.08.2025р. просила розгляд справи провести без її участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.02.2021р. між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 20059, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 Кредитного договору) (а.с. 21-25).
Основні умови кредитування згідно договору про надання фінансового кредиту № 20059 від 06.02.2021р.: кредит надається строком на 19 днів, тобто до 24.02.2021р. (п. 1.2 договору); за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 912,5 % річних від суми кредиту, в розрахунку 2,5 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту.
Відповідно до інформаційної довідки №5389/05 від 21.05.2024р. ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг, через платіжний сервіс «Platon» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 2000,00 грн. за реквізитами кредитної картки № НОМЕР_1 (а.с. 46).
З договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022р. вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20059 в розмірі 11900,00 грн. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2000,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 9950,00 грн. (а.с. 27-35).
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Суд встановив, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що врегульовано ч. 1 ст. 628 ЦК України.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2021р. між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 20059, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн. (а.с. 21-25).
Також, 17.02.2022р. між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК» Кеш ту гоу» укладено договір відступлення прав вимоги №02-17/02/2022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК» Кеш ту гоу» приймає належні ТОВ «ФК «Авіра Груп» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 20059 від 06.02.2021р.
Відповідно до графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною кредитного договору №20059 від 06.02.2021р., погоджений позичальником та кредитодавцем, термін платежу - 19 днів, тобто до 24.02.2021р.; за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 912,5 % річних від суми кредиту, в розрахунку 2,5 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Позивач, окрім суми основного боргу просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за процентами у розмірі 9950,00 грн.
Суд бере до уваги, що договір про надання фінансового кредиту № 20059 від 06.02.2021р. укладений між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 на суму - 2000,00 грн., строком на 19 днів тобто до 21.06.2021р., фіксована процентна ставка за користування кредитом 2,5 % в день, що відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 26) становить 3250,00 грн.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України, щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, якою визначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до часткового задоволення, а саме відповідно до розрахунку у розмірі 3250,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну допомогу у розмірі 10500,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).
З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» та адвокатом Пархомчуком С.В. було укладено Договір про надання правової допомоги від 29.12.2023р. (а.с. 17-19а).
Відповідно до акту про отримання правової допомоги, загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатом під час підготовки на направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 10500,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - 5 годин надання правової допомоги; 500,00 грн. - витрати на виготовлення позовної заяви з додатками (а.с. 70).
За змістом частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Письмового або усного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у зв'язку з їх неспівмірністю від ОСОБА_1 або його представника на надходило.
Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен врахувати також обґрунтованість розміру таких витрат та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, та суми задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 2, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 658,82 грн. судового збору та 2855,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.258-259, 268, 272-283 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» заборгованість за кредитним договором № 20059 від 06.02.2021р. у розмірі 3250,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» судовий збір у розмірі 658,82 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2855,65 грн.
В решті вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя В. П. Маслак