Справа № 296/12707/25
1-кс/296/5548/25
Іменем України
07 листопада 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна
До Корольовського районного суду м. Житомира надійшло клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомир, за результатами розгляду клопотання слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Житомирській області, в рамках кримінального провадження № 12025060000001519.
Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12025060000001519 за ч. 3 ст. 286 КК України.
15.10.2025 під час огляду місця події слідчі вилучили автопоїзд у складі сідлового тягача MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа SCHWARZMUELLER SPA- 3E, р.н. НОМЕР_2 , які згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 належать ОСОБА_5 , жителю АДРЕСА_1 та помістили на відділення з забезпечення автотранспортом ГУНП в Житомирській області, що розташований (Житомирська область, Житомирський район, смт. Гуйва, Бердичівське шосе, 64В), де він зберігається по даний час.
17.10.2025 ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомир, за результатами розгляду клопотання слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Житомирській області, в рамках кримінального провадження № 12025060000001519, накладено арешт на автопоїзд у складі сідлового тягача MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа SCHWARZMUELLER SPA-3E, р.н. НОМЕР_2 (справа № 296/11699/25).
Заявник зазначає, що на даний час, усі необхідні судові експертизи та слідчі дії проведені у повному обсязі, тому немає необхідності в подальшому арешті автопоїзда у складі сідлового тягача MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа SCHWARZMUELLER SPA- 3E, р.н. НОМЕР_2 , оскільки це перешкоджає в його користуванні та збереженні, чим порушуються права володільця, прописані практикою ЄСПЛ.
Власник майна клопотання про скасування арешту майна підтримав та просив задовольнити.
Слідчий подав до суду заяву в якій зазначив, що покладається на розсуд суду щодо скасування арешту в частині користування транспортним засобом, однак категорично заперечує щодо скасування арешту в частині відчуження та розпорядження.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали слідчим суддею встановлено наступне.
Згідно статті 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.
Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження слідчий суддя зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Положеннями ч.3 ст.41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Встановлено, що 17.10.2025 ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомир, за результатами розгляду клопотання слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Житомирській області, в рамках кримінального провадження № 12025060000001519, накладено арешт на автопоїзд у складі сідлового тягача MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа SCHWARZMUELLER SPA-3E, р.н. НОМЕР_2 (справа № 296/11699/25).
Відповідно до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Відповідно до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, ст.28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N31107/96, п.58, ECHR 1999-II).
Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Представник власника майна зазначає, що на даний час, усі необхідні судові експертизи та слідчі дії проведені у повному обсязі, тому немає необхідності в подальшому арешті автопоїзда. Крім цього, слідчий зазначив, що сторона обвинувачення не заперечує щодо часткового задоволення клопотання, тому слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме скасування арешту на автомобіль в частині користування. Разом з цим, слідчий суддя зазначає, що нас час розгляду клопотання відсутні підстави вважати, що відпала потреба в накладенні арешту на майно в повному обсязі, оскільки вказаний автомобіль визнані речовими доказами у кримінальному проваджені, яке на даний час розслідується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 17.10.2025 на автопоїзд у складі сідлового тягача MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа SCHWARZMUELLER SPA-3E, р.н. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 належать ОСОБА_5 , жителю АДРЕСА_1 , в частині заборони користування вказаним майном, однак заборонити його відчуження та розпорядження.
У задоволенні решти клопотання відмовити.
Копію цієї ухвали про скасування арешту майна після оголошення ухвали негайно вручити слідчому, прокурору, власнику майна присутнім у судовому засіданні під час оголошення цієї ухвали, а у разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення цієї ухвали - надіслати її копію таким особам не пізніше наступного робочого дня.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1