Справа № 296/11890/25
1-кс/296/5239/25
Іменем України
21 жовтня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочину у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просив застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого клопотання слідчий вказав, що слідчим управлінням ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025060000001435, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03 вересня 2025 року близько 08 годин 42 хвилини, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автобусом марки «VAN HOOL» моделі «TDX27 ASTROMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 зареєстрований за ТзОВ «Львівське АТ-14631», рухався по автомобільній дорозі М 06 «Київ-Чоп», поблизу села Тетірка, Житомирського району, Житомирської області в напрямку міста Рівне.
Продовжуючи рух та керуючи автобусом марки «VAN HOOL» моделі «TDX27 ASTROMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 водій ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним про дорожню обстановку та проінформованим дорожніми знаками про організацію дорожнього руху на даній ділянці автодороги, проявив злочинну самовпевненість при керуванні транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки).
Так, рухаючись в межах дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70» (розділу 33 «Дорожні знаки») Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (надалі за текстом ПДР, Правила), водій ОСОБА_4 перевищив максимальну швидкість, чим грубо порушив вимоги пункту 12.9.б) ПДР («водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4.-12.7. цих Правил»), таким чином в порушення вимог пункту 2.3.д) ПДР водій ОСОБА_4 створив загрозу безпеці дорожнього руху при керуванні ним транспортним засобом за вказаних умов.
Також, незважаючи на створену загрозу безпеці дорожнього руху, водій ОСОБА_4 ігноруючи загально прийняті правила поведінки на дорозі та нехтуючи обов'язками виконувати вимоги ПДР, у тому числі, ті, що носять характер заборони, перебуваючи в умовах створеної ним небезпечної обстановки, яка вимагала особливої уваги від нього як особи, яка керує транспортним засобом, діючи злочинно самовпевнено, продовжував порушувати вимоги пункту 12.9.б) ПДР, рухаючись транспортним засобом з перевищенням дозволеної швидкості.
При цьому, в порушення вимог пункту 2.3.б) ПДР, водій ОСОБА_4 проявив неуважність, не простежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не врахував дорожні умови та обрану ним швидкість транспортного засобу, що призвело до наступного.
Так, керуючи у вказаний день та час зазначеним транспортним засобом з перевищенням допустимої швидкості руху на даній ділянці автодороги та наближаючись до місця на проїжджій частині поряд з кілометровим знаком «195» порушуючи вимоги пункту 18.4 ПДР, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, не відреагував на те, що перед його автобусом в сусідній правій смузі руху в напрямку до міста Рівне, перед вищевказаним нерегульованим пішохідним переходом зупинився вантажний автомобіль, не зменшив швидкість та не надав перевагу в русі пішоходу - ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину автодороги М 06 «Київ-Чоп» по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво відносно напрямку руху автобуса, в результаті чого здійснив наїзд на вказаного пішохода.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Так, 20 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підзору у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 , у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваного та об'єктивні обставини, що встановлені в ході досудового розслідування, слідчий просить застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
В судове засідання прокурор та слідчий не з'явились, у заявах від 21.10.2025р. просили провести розгляд справи без їх участі, клопотання підтримали та просили задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 в заяві від 21.10.2025р. не заперечив щодо застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та просив провести розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення, за наступних підстав.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється чи обвинувачується.
З огляду на ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Судом встановлено, що 20.10.2025р. ОСОБА_4 повідомлено про підзору у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч.4 ст.194 КПК України).
З огляду на матеріали клопотання ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується доказами.
Слідчим у клопотанні доведено наявність ризиків визначений п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з урахуванням того, що останній має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням зазначених ризиків у кримінальному провадженні, обставин кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, має сталі соціальні зв'язки, слідчий суддя вважає, що на даний час для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, є достатнім застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176- 179, 184, 193, 194, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 19.12.2025р. та покласти на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора за першим викликом та до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Визначити строк дії обов'язків до 19.12.2025р. включно
В разі невиконання покладених судом обов'язків відносно підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід ніж особисте зобов'язання і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого у провадженні якого перебувають матеріали досудового слідства.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1