Справа №295/14476/25
4-с/295/66/25
10.11.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцов Д.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не скасування арешту з нерухомого майна, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою, в якій просить скасувати (зняти) арешт та припинити обтяження на майно, належне їй, накладений постановою державного виконавця Богунського ВДВС міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Корнєєвою Д.Г. від 16.04.2018 року за виконавчим провадженням №29356907 від 19.10.2011 року, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 25730492, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, обтяжувач: Богунський ВДВС міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, код ЄДРПОУ: 35021511, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Зі змісту скарги слідує, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження та арешт на її майно був накладений не за рішенням суду, а за постановою державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомира в межах кримінального провадження за виконавчими листами представника потерпілих, а майно боржника знаходиться на території Богунського району міста Житомира, а тому дана скарга подається до Богунського районного суду міста Житомира, відповідно до частини 2 статті 30 ЦПК України.
Суддя, вивчивши й дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Як слідує з листа Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27.12.2018 року, «у відділі перебувало зведене виконавче провадження № 35100483 від 07.11.2012 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь фізичних осіб (враховуючи, що відносно одного й того самого боржника було відкрито декілька виконавчих проваджень, вони були об'єднані в одне зведене виконавче провадження і всі виконавчі дії проводились в межах даного провадження). До складу даного зведеного виконавчого провадження входило 9 виконавчих проваджень на загальну суму 1 101 396,26 грн., в т.ч. і виконавчі провадження за №29356907 з виконання виконавчого листа № 1-408 від 26.09.2011, виданого Бориспільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 300 000,00 грн.
19.10.2011 державним виконавцем в порядку ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії яких було надіслано сторонам.
27.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану за п. 2 ч. 1 ст. 37 (відсутність у боржника майна). Повторно на виконання даний виконавчий документ до відділу не надходив. Строк повторного пред'явлення був до 27.12.2021 року.
Надати Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) більш детальну інформацію по вище вказаному виконавчому документі не має можливості у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання».
Із матеріалів скарги слідує, що ОСОБА_1 , яка є стороною виконавчого провадження, оскаржує рішення державного виконавця про арешт майна скаржника від 16 квітня 2018 року, винесене у рамках виконавчого провадження №29356907 про стягнення коштів за виконавчими листами, виданими Бориспільським міськрайонним судом Київської області 26.09.2011 року у справі 1-408/11-к, що розглядалась у порядку кримінального судочинства.
Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час початку виконання вироку в частині стягнення коштів за задоволеними цивільними позовами потерпілих у кримінальному провадженні, був Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).
На час винесення державним виконавцем в рамках ВП №29356907 постанов про арешт майна боржника та про повернення виконавчого документа стягувачу, а також на час звернення зі скаргою та розгляду справи порядок судового оскарження урегульовано Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 3-1) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень; 10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами; 11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи, що виконавчий лист був виданий на виконання вироку, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Статтею 537 КПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями статті 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте, зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З огляду на те, що у Богунському ВДВС у місті Житомирі на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 26 вересня 2011 року № 1-408, виданого на виконання вироку, відтак ОСОБА_1 , як учасник виконавчого провадження, на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси.
Обґрунтовуючи можливість розгляду скарги у порядку цивільного судочинства представник скаржника - адвокат Шолодько М.М. у поданій скарзі апелювала до висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у постанові від 08.11.2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19). Разом з тим, суддею звернуто увагу, що позивачами у справі № 643/3614/17 виступали особи - співвласники квартири, на яку було накладено арешт у межах кримінального провадження. При цьому у межах кримінальної справи, що розслідувалася, позивачі не набували процесуального становища підозрюваних, обвинувачених, а як власники майна чинним на той час кримінально-процесуальним законом не були наділені процесуальним правом ініціювати питання про звільнення його з-під арешту у зв'язку з тим, що майно належить не засудженому, а їм. На згадану квартиру постановою прокуратури було накладено арешт у межах кримінального провадження за обвинуваченням абсолютно іншої, аніж позивачі, особи. Відтак, Велика Палата Верховного Суду і зробила висновок, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
У справі ж, яка надійшла до Богунського районного суду м. Житомира, ОСОБА_1 є співвласником квартири та боржником у виконавчому провадженні, порушеному на виконання виконавчого листа, виданого у кримінальній справі. Отже, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, наведені обставини вказують на наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 357/2157/23 (провадження № 61-11393св23).
У відповідності до ч. 5 ст. 186 ЦПК України суддя роз'яснює скаржнику, що розгляд справи за пред'явленими вимогами віднесено до юрисдикції Житомирського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. 186 ЦПК України
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не скасування арешту з нерухомого майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя Д.В. Кузнєцов