Справа №295/8212/24
Категорія 2
2-о/295/3/25
30.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
присяжних - Барановської Т.В., Рисінської Г.В.,
за участі секретаря - Шевчук А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - орган опіки та піклування Житомирської міської ради в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради, про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна, -
У травні 2025 року заявник звернувся до суду з указаною заявою, в якій просить визнати його дядька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним та встановити над ним опіку, а також призначити його опікуном.
Вимоги заяви обґрунтована тим, що заявник є племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та за станом здоров'я потребує постійного догляду, так як він не здатний до виконання елементарних та складних дій. Внаслідок тяжкої хвороби, яка має вражений стійкий характер, його дядько не в повній мірі розуміє наслідки своєї поведінки, не може правильно орієнтуватися та оцінювати прості життєві ситуації, віддавати звіт своїм діям та керувати ними, обмежений в самообслуговуванні, в здатності до самостійного пересування, до орієнтації, до спілування та контролювати свою поведінку. Не зважаючи на постійне лікування, стан його здоров'я не покращується. Понад рік заявник здійснює догляд свого дядька, а інших осіб, які б могли бути опікунами ОСОБА_2 , немає.
Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 01.07.2025 відкрито провадження в справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку окремого провадження та за клопотанням заявника призначено судову-психіатричну експертизу.
У судовому засіданні заявник та його представники підтримали вимоги заяви з викладених у ній обставин.
Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засіданні не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Божок Р.О. в судовому засіданні вважав, що заява не підлягає задоволенню згідно наданого висновку за результатами проведення судово-психіатричної експертизи.
Заслухавши заявника та його представників, представника ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_1 від 22.12.1993, копією свідоцтва про народження його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 серії НОМЕР_2 від 24.12.1965 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_3 від 13.01.1973.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з 01.12.2022 відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 19.12.2022, хворіє, зокрема, на «криптогенну епілепсію з генералізованими епіднападами» та потребує постійного стороннього догляду як особа, яка не здатна до виконання елементарних та складних дій, що вбачається з витягу з постанови лікарської комісії від 07.05.2024 № 688/84.
Як слідує з висновку судово-психіатричного експерта № 315-2025 від 22.07.2025, складеного членами комісії Житомирської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» Гриньовою І.Г. за участі фахівця ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час виявляє клінічні ознаки органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (судинного, гіпертензивного, внаслідок епілепсії) з помірним когнітивним зниженням та емоційно-вольовою нестійкістю (F06.9 МКХ-10). Наявний у нього психічний розлад істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Частиною 1 ст. 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
З аналізу положень ч. 1 ст. 60 ЦК України та ч. 1 ст. 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Згідно ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатної може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновком судово-психіатричного експерта № 315-2025 від 22.07.2025 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час виявляє клінічні ознаки органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (судинного, гіпертензивного, внаслідок епілепсії) з помірним когнітивним зниженням та емоційно-вольовою нестійкістю (F06.9 МКХ-10) та наявний у нього психічний розлад істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Проте таким висновком не доведено, що ОСОБА_2 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, що є обов'язковою умовою для визнання його недієздатним в силу положень ч. 1 ст. 39 ЦК України. Висновок є чітким, недвозначним та жодним із учасників справи не заперечувався.
Поряд із тим, матеріали справи не містять подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення заявника опікуном ОСОБА_2 , як передбачено ч. 1 ст. 60 ЦК України та ч. 1 ст. 300 ЦПК України для встановлення опіки над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначення опікуна.
Враховуючи досліджені судом докази, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви у зв'язку із недоведеністю заявлених вимог.
Керуючись ст. ст. 16, 39, 60 ЦК України, ст. ст. 76, 81, 82, 89, 263-268, 293-300, 354 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - орган опіки та піклування Житомирської міської ради в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради, про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Заінтересована особа: орган опіки та піклування Житомирської міської ради в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради (адреса: 10014, м. Житомир, майд. ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 04053625).
Головуюча суддя Л.М. Семенцова
Присяжні Т.В. Барановська
Г.В. Рисінська