Справа №295/12464/25
Категорія 68
2/295/4411/25
10.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі головуючої судді Ведмідь Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Богунського районного суду міста Житомира через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційної систему «Електронний суд» 08 вересня 2025 року надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача - адвокат Мелешко М.А. просить розірвати шлюб, що зареєстрований 05 жовтня 2018 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 32, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача вказує, що протягом останніх декількох років стосунки між позивачем та відповідачем погіршилися внаслідок протилежних поглядів на сімейне життя, ведення домашнього господарства та виховання дітей, в них відсутнє взаєморозуміння і взаємоповага, що призвело до повного відчуження один від одного та втрати почуття любові. Шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть, мають протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Відповідач не виконує свої батьківські обов'язки. Вважає, що між позивачем та відповідачем спільне життя із збереженням шлюбу неможливе, і є таким, що суперечить інтересам позивача, а надання строку на примирення, не виправить стан відносин між позивачем та відповідачем. Спори щодо місця проживання дітей відсутні.
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 26).
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення ОСОБА_2 про розгляд цієї справи, шляхом неодноразового направлення за зареєстрованим місцем його проживання копій ухвали про відкриття провадження у справі, проте рекомендовані відправлення повернулися на адресу суду не врученими за закінченням терміну їх зберігання.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву і доказів, на підтвердження своїх заперечень.
Заяви по суті справи до суду також не надходили.
На підставі викладеного та відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2018 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб про що складено актовий запис № 32. (а. с. 10)
Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується змістом копій свідоцтв про народження (а.с. 6,7).
Спір щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей між сторонами відсутній, діти проживають з матір'ю.
Згідно статтею 51 Конституції України та статті 24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.
В силу ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Беручи до уваги, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад, позивач скористалася своїм правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, сторони подружні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України є підставою для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджується копіями договору про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року, укладеного між адвокатом Мелешко М.А. та ОСОБА_1 і акту надання послуг правничої допомоги від 26 серпня 2025 року на суму 5000,00 грн, з яких: первинна правова консультація клієнта, підготовка та складення позовної заяви, подання її до суду і представництво інтересів клієнта в суді.
Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною відповідно до ст. 19 ЦПК України, не потребувала проведення і вчинення значного обсягу процесуальних дій, справа розглянута судом в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін і без проведення судових засідань, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн є необґрунтованим та завищеним.
З огляду на встановлені фактичні обставини, суд вважає, що витрати на надання правничої допомоги, заявлені представником позивача, є завищеними, а відтак підлягають зменшенню, тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги в сумі 3000,00 грн. Суд вважає, що такий розмір правничої допомоги відповідає реальності наданих послуг та їх необхідності.
Крім того, суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на корись позивача сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 110-112 СК України, ст. 3, 4, 5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Розірвати шлюб між громадянами України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 05 жовтня 2018 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №32.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп та витрати з надання професійної правничої допомоги в сумі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.
Сторони в справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.В. Ведмідь