Справа №273/303/25
Категорія 59
2/295/4499/25
10.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді Ведмідь Н.В.
за участі секретаря судового засідання Мотінової А.П.,
розглянувши в загальному позовному провадженні y відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
До Баранівського районного суду Житомирської області 25 лютого 2025 року надійшла вказана позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить в порядку спадкування за законом стягнути на її користь з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області недоотриману її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсію в сумі 283 167,66 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду № 240/6302/23 від 16 червня 2023 року, яке набрало законної сили, ГУ ПФУ в Житомирській області було зобов'язано з 01 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» за № 33/26/118-771 від 19.12.2022 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням всіх складових та проведених виплат.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і вона як дружина є його спадкоємцем за законом.
17 жовтня 2023 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про надання інформації щодо розміру заборгованості за вказаним судовим рішенням, на яку отримала лист, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 нараховано заборгованість, яка становить 283 167,66 грн.
10 квітня 2024 року державним нотаріусом Баранівської державної нотаріальної контори Паламарчук О.М. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом до майна померлого її чоловіка.
В травні та листопаді 2024 року позивач зверталася до Житомирського окружного адміністративного суду із заявами про заміну у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення № 240/6302/23 від 16 червня 2023 року стягувача на його правонаступника. Ухвалами суду питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні не було вирішене, а було встановлено, що між позивачем та ГУ ПФУ в Житомирській області наявний спір з приводу захисту права на спадкування, який підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
06 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату їй як спадкоємцю заборгованості ГУ ПФУ в Житомирській області за судовим рішенням № 240/6302/23 від 16 червня 2023 року, на яку вона отримала відповідь, шо рішення виконане в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень наданих чинним законодавством і будь-які зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області припинилися, у зв'язку із смертю фізичної особи. Цю відповідь позивач вважає такою, що порушує її спадкові права, в зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено підготовче судове засідання (а. с. 23).
До Баранівського районного суду Житомирської області від відповідача 23 травня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю, в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю (а. с. 26-28).
Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Головним розпорядником коштів за програмою КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсії, надбавок та підвищень до пенсії, призначених за різними пенсійними програмами» є Міністерство праці та соціальної політики України, розпорядником нижнього рівня є Пенсійний фонд України. Рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
У відзиві на позовну заяву викладено нормативне врегулювання питань виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган. Представник відповідача посилається на те, що виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на відповідний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з державного бюджету України. А здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушення бюджетного законодавства.
Представник відповідача посилається на те, що з 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким передбачено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, де боржником є державний орган, шляхом списання Державною казначейською службою України, в межах бюджетних призначень, коштів з рахунків такого державного органу.
Також у відзиві вказано, що відносно ОСОБА_2 як позивача у справі № 240/6302/23, ГУ ПФУ в Житомирській області здійснено перерахунок пенсії на суму 283 167,66 грн, а питання щодо погашення цієї заборгованості здійснюється у порядку передбаченому постановою КМУ від 22.08.2018 № 649.
Окрім цього, представник зазначив, що 01.04.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», якою внесено зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596. Постановою одночасно внесено зміни до п. 4 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, відповідно до яких саме на Пенсійний фонд України, а не його територіальні органи, покладене завдання забезпечити своєчасне та у повному обсязі фінансування виплат пенсій.
Також відповідач у відзиві посилається на ст. 1219 ЦК України і вказує, що не допускається правонаступництво у правовідносинах щодо виплати пенсії, яка не входить до складу спадщини. Відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові в тому числі військовослужбовців, у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належали до осіб, що забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.
Виплата пенсії померлого проведена відповідачем по 30 вересня 2023 року в повному обсязі, неотримана пенсія відсутня, а на виконання судового рішення здійснено перерахунок його пенсії за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 та нараховано доплату в розмірі 283 167,66 грн.
06 червня 2025 року представник позивача надала суду відповідь на відзив ГУ ПФУ в Житомирській області, в якій просить позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі та зазначає, що відсутність бюджетних коштів для виконання відповідачем свого зобов'язання не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права. Саме на територіальні органи Пенсійного фонду України покладені обов'язки щодо здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсій, а Пенсійний фонд України здійснює контроль за роботою його територіальних органів щодо призначення і виплат пенсій. Позивач у встановлений законом строк подала заяву про вступ в спадщину після смерті чоловіка та є єдиним його спадкоємцем, а тому має право вимоги на нараховану але не отриману померлим за життя пенсію (а. с. 34-39).
12 серпня 2025 року від ГУ ПФУ в Житомирській області до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, в якій представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві (а. с. 46-47).
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року було вирішено питання щодо передачі цієї цивільної справи Богунському районному суду міста Житомира за підсудністю (а. с. 57-58).
15 вересня 2025 року Богунський районний суд міста Житомира своєю ухвалою прийняв до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , з розглядом її за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі та витребував від Бараніської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 (а. с. 65-66).
06 жовтня 2025 року, 20 жовтня 2025 року, 10 листопада 2025 року від представника позивача та позивача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, справу розглядати без їх участі.
21 жовтня 2025 року від Баранівської державної нотаріальної контори до суду надійшли належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 17/2024, заведеної до майна ОСОБА_2 (а. с. 93-115).
21 жовтня 2025 року судом закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті (а. с. 117).
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши й дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12 серпня 1989 року Баранівським райвідділом ЗАГС Житомирської області між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 66, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а. с. 15).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року по справі № 240/6302/23, яке набрало законної сили, було зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2019 року з урахуванням всіх складових на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» за № 33/26/118-771 від 19.12.2022 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням всіх складових та проведених виплат (а. с. 7-11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується змістом копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 17).
17 жовтня 2023 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про надання інформації щодо розміру заборгованості за судовим рішенням № 240/6302/23 від 16 червня 2023 року, на яку отримала лист, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 нараховано заборгованість, яка становить 283 167,66 грн (а. с. 18).
10 квітня 2024 року державним нотаріусом Баранівської державної нотаріальної контори Паламарчук О.М. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом до майна померлого її чоловіка (а. с. 16).
З копій матеріалів спадкової справи № 17/2024, що надійшли від Баранівської державної нотаріальної контори Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що позивач є єдиною спадкоємицею ОСОБА_2 за законом (а. с. 93-113).
В травні та листопаді 2024 року позивач зверталася до Житомирського окружного адміністративного суду із заявами про заміну у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення № 240/6302/23 від 16 червня 2023 року - стягувача на його правонаступника. Ухвалами суду питання щодо заміни сторони не було вирішене, а було встановлено, що між позивачем та ГУ ПФУ в Житомирській області наявний спір з приводу захисту права на спадкування, який підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства (а. с. 12-13, 14).
06 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату їй як спадкоємцю заборгованості ГУ ПФУ в Житомирській області за судовим рішенням, на яку вона отримала відповідь, шо рішення виконане в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень наданих чинним законодавством і будь-які зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області припинилися, у зв'язку із смертю фізичної особи (а. с. 19).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка є дружиною ОСОБА_2 , а відтак за правилами ст. 1261 ЦК України належить до першої черги спадкоємців за законом.
За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
За положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений ч. 2 цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Отже, ОСОБА_1 , яка у встановлений законом строк подала заяву про вступ в спадщину після смерті ОСОБА_2 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом і є єдина спадкоємиця після смерті чоловіка, що підтверджується матеріалами спадкової справи, має право на отримання нарахованої, але не отриманої останнім за життя пенсії.
Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1219 ЦК України, згідно п. 4 ч. 1 якої не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, оскільки відповідно до положень цієї статті припиняється право на отримання пенсії, яку отримує спадкоємець, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.1227ЦК України, норми ст.91Закону України «Про пенсійнезабезпечення»,ст.52Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і предметом спору є право на пенсію, яка була нарахована, але неотримана пенсіонером ще за її життя.
Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання її грошових сум.
Такий правовий висновок викладений в постанові Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 05.01.2024 у справі № 295/4158/23.
Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки порядок виконання судового рішення, боржником за яким є державний орган, не є тотожним з порядком розгляду справи в суді у разі, якщо вимоги заявлені до відповідача, яким є державний орган. Відповідач допускає невірне тлумачення правових норм, ототожнюючи склад учасників судового провадження, особу, яка повинна відповідати за позовом, тобто особу, яка допустила порушення прав позивача, та порядок виконання судових рішень, які підпадають під сферу регулювання норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно якого врегульовується вже порядок виконання судових рішень, боржником за яким є державний орган, який допустив порушення прав позивача, а відтак залучення до участі в справі відповідного органу казначейської служби не є необхідним. Зазначені вище положення підлягають застосуванню виключно на стадії виконання ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, і жодним чином не визначають склад учасників судового провадження.
Суд вважає, що право ОСОБА_1 на отримання недоотриманої пенсії після смерті чоловіка порушено відповідачем і підлягає судовому захисту, у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач зверталась до органу пенсійного фонду із заявами, до яких додавала документи, що підтверджують право на отримання коштів, проте у виплаті пенсії їй фактично було відмовлено.
Суд звертає увагу відповідача, що позивач як дружина має право на отримання пенсійних виплат після смерті чоловіка і як член його родини, і як спадкоємиця за законом.
Доводи представника відповідача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не наділене повноваженнями щодо виплати пенсій, фінансування яких здійснюється виключно Пенсійним фондом України, не відповідають вимогам нормативно-правових актів, спростовуються матеріалами справи, а відтак є неспроможними.
Відповідно до вимог Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року № 28-2) саме на територіальні органи Пенсійного фонду України покладені обов'язки щодо здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсій (пункт 4), а Пенсійний фонд України здійснює контроль за роботою його територіальних органів щодо призначення і виплат пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що врегульовано нормами Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (з подальшими змінами).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, саме цей державний орган здійснював нарахування та виплату його пенсії, саме на нього був покладений обов'язок за судовим рішенням № 240/6302/23 від 16 червня 2023 року, здійснити перерахунок та виплату його пенсії.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відмова у виплаті успадкованих позивачем коштів становить порушення її права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").
Водночас ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").
Зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на один з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає в примусовому виконанні обов'язку в натурі, суд вважає, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити на користь позивача в порядку спадкування недоотриману померлим пенсії є об'єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.
Водночас, відсутність бюджетних коштів для виконання відповідачем свого зобов'язання не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 743/1216/17.
Європейський Суд з прав людини у рішеннях проти України також вказував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, зокрема у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005.
Зі змісту розрахунку пенсії за пенсійною справою № 8972 вбачається, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складає 283 167,66 грн (а. с. 31).
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню і стягує з відповідача на користь позивача недоотриману її померлим чоловіком пенсію, розмір якої підтверджений належними доказами.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача, сплачений нею при подачі позову судовий збір в сумі 2831,68 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування недоотриману її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсію, відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду № 240/6302/23 від 16 червня 2023 року, в сумі 283 167,66 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2831,68 грн, а всього 285 999 (двісті вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 34 коп.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, ЄДРПОУ 13559341, адреса: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7.
Суддя Н.В. Ведмідь