Справа № 273/1325/25
Провадження № 1-кс/273/54/25
07 листопада 2025 року м.Баранівка
Слідчий суддя Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_1 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність начальника СД ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 та відповідальних осіб ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
В провадженні слідчого судді знаходиться скарга ОСОБА_3 на бездіяльність начальника СД ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 та відповідальних осіб ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
20.10.2025 року ОСОБА_3 повторно подано до суду заяву про відвід (недовіру) слідчій судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 .
Розгляд скарги у судовому засіданні 20.10.2025 року було відкладено у зв'язку із поганим самопочуттям ОСОБА_3 на 29.10.2025 року.
29.10.2025 року ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином (отримала поштове відправлення особисто 25.10.2025 року), причин неявки не повідомила, розгляд скарги відкладено на 07.11.2025 року.
07.11.2025 року ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином (отримала судову повістку у приміщенні суду особисто 30.10.2025 року).
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, слідча суддя вважає, що заяву про відвід слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Розглянувши заяву про відвід (недовіру), дослідивши відповідні матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
У кожному кримінальному провадженні незалежність і об'єктивність судді забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.
Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, слідчому судді, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК.
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Водночас, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК).
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).
У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб'єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.
Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).
З матеріалів справи встановлено, що 13.08.2025 року під час розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність начальника СД ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 та відповідальних осіб ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ОСОБА_3 заявлено відвід слідчій судді ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області від 08.09.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 у справі №273/1325/25.
20.10.2025 року ОСОБА_3 повторно заявлений відвід (недовіра) слідчому судді ОСОБА_1 . Вказані заявницею підстави для відводу є тотожними з попередньою заявою про відвід слідчого судді.
Заявлення неодноразового відводу слідчому судді, який розглядає скаргу, яка в свою чергу тривалий час не знаходить свого вирішення в суді, призведе до безпідставного затягування її розгляду, що свідчить про зловживання скаржницею правом на відвід, а тому заява ОСОБА_3 про повторний відвід слідчому судді ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду з підстав зловживання правом на відвід з метою затягування розгляду скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 75, 76, 80-82, 309 КПК України, слідчий суддя, -
ЗаявуОСОБА_3 про відвід слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1