10 листопада 2025 р. Справа № 440/9099/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, повний текст складено 01.08.25 по справі № 440/9099/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 30 000.00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, наказами МВС України від 26.01.2023 № 37 і від 01.09.2023 № 729 за період з 01.06.2023 по 01.07.2024;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказами МВС України від 26.01.2023 №37 і від 01.09.2023 №729 за період з 01.06.2023 по 01.07.2024 в сумі 360 000 гривень.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що проходив службу у складі військової частини НОМЕР_1 . В період з 26.07.2023 по 09.08.2023 і з 18.08.2023 по 26.08.2023 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в ОТУ «Лиман». У період часу 2023-2024 роки здійснював захист шляхом оборони і охорони важливого державного об'єкту - Кременчуцьке лінійне виробниче управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», у тому числі приймав участь з протиповітряного прикриття. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» № 83 від 04.03.2015 визначено, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відноситься до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. У відповідності до ст. 97 Статуту несення вартової служби є виконанням бойового завдання і вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених цим Статутом, високої пильності, непохитної рішучості та розумної ініціативи. Разом з тим, військова частина НОМЕР_1 не здійснила нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000.00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, що свідчить про порушення військовою частиною НОМЕР_1 прав військовослужбовця на достатнє грошове забезпечення, передбаченого частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, у відзиві відповідач зазначив, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплата військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час діє воєнного стану» було видано наказ командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України, яким було затверджено Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України. Пунктом 2 зазначеної інструкції визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000.00 гривень (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100 000.00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах. Вказані приписи наказу діяли до 01.02.2023 (що відповідно відповідає ПКМУ № 168 від 28.02.2022 та змін внесених до неї). На підставі цього позивачу з моменту зарахування до списків військової частини по 01.02.2023 здійснювалось нарахування та виплата додаткової грошової винагороди за період проходження військової служби в цей період, що підтверджується фінансовою довідкою № 6/52/11-5 від 04.01.2024. 26.01.2023 відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ № 37 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України». Вказаний наказ МВС діяв до 01.06.2023. Також на виконання приписів наказ № 37 позивачу було виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі 30 000.00 грн пропорційно дням виконання обов'язків служби. В подальшому Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ від 01.09.2023 № 729 «Деякі питання виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України». Пунктом 2 зазначеного наказу було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 194/39250. Пунктом 4 зазначеного наказу вказано, що наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.06.2023. Відповідно до зазначених у відзиві на позовну заяву приписів Статуту внутрішньої служби ЗСУ позивач не повинен заступати у Варту для охорони та оборони особливо важливих об'єктів визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП, а відтак службові обов'язки, які виконував у спірний період позивач у своїй повсякденній діяльності не підпадають під поняття здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Військова частина зазначила, що у відповідності до витягу з розпорядження, яке зазначене в особливостях вказаний об'єкт не є об'єктом 1 рівня критичності, відтак підстави для виплат додаткової грошової винагороди за виконання завдань з охорони та оборони відсутні. Звертав увагу, що Особливостями визначено перелік документів, які підтверджуються факт виконання завдань з охорони та оборони ВДО та надають право на виплати. Зокрема, такими документами є бойовий наказ (бойове розпорядження) на виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань, журнал бойових дій або рішення командира підрозділу, постова відомість варти, рапорт (донесення) командира підрозділу, однак звертав увагу про відсутність вказаних документів відносно позивача. Підсумовуючи викладене та у відповідності до вищевказаних керівних документів позивач немає права на отримання додаткової грошової винагороди за період з 01.06.2023 по 01.07.2024 за виконання обов'язків військової служби не виконуючі бойові завдання в розумінні особливостей виплати додаткової грошової винагороди.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 витребувано у відповідача завірені належним чином копії наступних документів (у разі їх відсутності - письмові пояснення): документи щодо проходження військової служби військовослужбовцем Національної гвардії України солдатом Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за червень 2023, липень 2023, вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023, грудень 2023, січень 2024, лютий 2024, березень 2024, квітень 2024, травень 2024, червень2024, а саме: бойовий наказ (розпорядження) або витяг командира Військової частини НОМЕР_1 ; службове завдання/посвідчення про відрядження/довідка про виконання; книги/відомості/листи/журнали (копії або витяги з них), постова відомість варти або патрульно-постова відомість сектору охорони, патруля, поста охорони порядку; денний наказ/рішення/ командира військової частини НОМЕР_1 ; рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у виконанні бойових або спеціальних завдань та інші документи щодо оборони і охорони об'єкту за вказаний період військовослужбовцем Національної гвардії України солдатом Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; відомості, на підставі яких нормативних актів України та за виконання яких бойових (спеціальних) завдань, здійснені виплати військовослужбовцю Національної гвардії України солдату Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , додаткової винагороди сумі 30 000.00 грн за січень 2023, за лютий 2023, за березень 2023, за квітень 2023, за травень 2023; документи, не підставі яких військовослужбовцю Національної гвардії України солдату Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , було здійснено нарахування та виплату додаткової винагороду у сумі 30000,00грн. за січень 2023, за лютий 2023, за березень 2023, за квітень 2023, за травень 2023; наказ Військової частини НОМЕР_1 № 316 від 29.02.2024; документи щодо найменування об'єкту №275. Роз'яснено, що у разі якщо особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У відповідь на таку ухвалу суду представником відповідача надано додаткові пояснення, відповідно до яких зазначено, що перелічені документи є документами з обмеженим доступом до яких пред'являються особливі умови, щодо друкування розмноження та надсилання відповідно до постанови КМУ від 19.10.2016 № 736, та наказу МВС від 12.07.2023 № 573.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 повторно витребувано у відповідача завірені належним чином копії наступних документів (у разі їх відсутності - письмові пояснення): документи щодо проходження військової служби військовослужбовцем Національної гвардії України солдатом Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за червень 2023, липень 2023, вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023, грудень 2023, січень 2024, лютий 2024, березень 2024, квітень 2024, травень2024, червень 2024, а саме: бойовий наказ (розпорядження) або витяг командира Військової частини НОМЕР_1 ; службове завдання/посвідчення про відрядження/довідка про виконання; книги/відомості/листи/журнали (копії або витяги з них), постова відомість варти або патрульно-постова відомість сектору охорони, патруля, поста охорони порядку; денний наказ/ рішення/командира військової частини НОМЕР_1 ; рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у виконанні бойових або спеціальних завдань та інші документи щодо оборони і охорони об'єкту за вказаний період військовослужбовцем Національної гвардії України солдатом Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; відомості, на підставі яких нормативних актів України та за виконання яких бойових (спеціальних) завдань, здійснені виплати військовослужбовцю Національної гвардії України солдату Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , додаткової винагороди сумі 30 000.00 грн за січень 2023, за лютий 2023, за березень 2023, за квітень 2023, за травень 2023; документи, на підставі яких військовослужбовцю Національної гвардії України солдату Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , було здійснено нарахування та виплату додаткової винагороду у сумі 30 000.00 грн за січень 2023, за лютий 2023, за березень 2023, за квітень 2023, за травень 2023; наказ Військової частини НОМЕР_1 № 316 від 29.02.2024; документи щодо найменування об'єкту № 275.
На виконання такої ухвали суду відповідачем надані додаткові пояснення через підсистему «Електронний суд», відповідно до яких наголошено на раніше наведених аргументах стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема щодо виконання бойового завдання з охорони і оборони Важливих державних об'єктів і об'єктів критичної інфраструктури № 275 і Кременчуцького НПЗ, у тому числі з протиповітряного прикриття, висновки щодо не виконання бойового завдання з охорони і оборони Важливих державних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, викладених у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затверджений Законом України № 550-XIV від 24.03.1999, постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 і наказ МВС України № 729 від 01.09.2023. Вказує, що оскільки солдат ОСОБА_1 згідно бойового розпорядження виконував бойове завдання з охорони і оборони Важливих державних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, у тому числі з протиповітряного прикриття, останньому мала бути виплачена додаткова винагорода за вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023, грудень 2023, січень 2024, лютий 2024, березень 2024, квітень 2024, травень 2024, червень 2024 у сумі 300 000.00 гривень. Також зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності, яка відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження. Вказує, що враховуючи предмет позову, складність справи та значення справи для сторін справа повинна розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , перебуваючи у званні солдата, проходив службу на посаді стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 14-ї стрілецької роти 4-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 та в період з 26.07.2023 по 09.08.2023 і з 18.08.2023 по 26.08.2023 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 22.01.2024 № 2770.
Позивач звернувся з вимогою про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди від 16.05.2024.
Листом від 14.06.2024 № 6/52/12-2552 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для здійснення відповідної виплати додаткової грошової винагороди.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 30 000.00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, наказами МВС України від 26.01.2023 № 37 і від 01.09.2023 № 729 за період з 01.06.2023 по 01.07.2024, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди у розрахунку 30 000.00 грн на місяць з 01.06.2023 по 01.07.2024.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У Рішенні від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 13.03.2014 № 876-VII «Про Національну гвардію України» (далі - Закон України № 876-VII), Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України № 876-VII, Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Статтею 21 Закону України № 876-VII визначено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону України № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 1-2 Закону України № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на цей час.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168, в редакції Постанови від 01.04.2022 № 400, установлено, зокрема, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000.00 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згодом, постановами Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023 до Постанови №168 були внесені відповідні зміни та доповнення.
Пунктом 1 Постанови №168, в редакції Постанови від 07.07.2022 № 793, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1 Постанови № 168 в редакції Постанови від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000.00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000.00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1 Постанови № 168 в редакції Постанови від 20.01.2023 № 43, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000.00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000.00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Як зазначено Верховним Судом у зразковій справі № 640/13029/22, додаткова винагорода, яка передбачена Постановою № 168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Правова природа такої виплати невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою від 07.07.2022 № 793, яка застосовується з 24.02.2022, відповідно до якого установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 194/39250, затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, який втратив чинність 05.09.2023 на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729 «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1544/40600.
Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Із урахуванням вищевикладеного, саме керівниками відповідних міністерств та державних органів визначаються порядок і умови виплати додаткової винагороди в розрахунку пропорційно часу участі військовослужбовців у бойових діях або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон України № 1932-ХІІ) ( в редакції чинній на 01.08.2021), зокрема визначено, що бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Так, згідно з підпунктом 1 пункту 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37 (який був чинний до 01.06.2023) на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30 000.00 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ;
у складі розгорнутих пунктів управління органів військового управління Національної гвардії України, що здійснюють безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами), які залучаються до виконання завдань у межах операційних зон діючих угруповань військ (сил);
в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
з охорони та оборони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;
з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів.
Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення військових частин (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовими розпорядженнями в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (взаємного вогневого контакту);
3) завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових завдань з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
8) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
9) бойових завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії.
Згідно з пунктом 4 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.
Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я, установ Національної гвардії України, територіальних управлінь, Головного управління Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня.
Також, згідно з підпунктом 3 пункту 2, пункту 3 наказу МВС України від 01.09.2023 № 729 «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (в редакції, чинній на момент виникнення частини спірних правовідносин) на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується, зокрема, у розмірі 30 000.00 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пунктом 4 наказу МВС України від 01.09.2023 №729 визначено, що до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються військовослужбовцями:
1) включеними до складу діючих угрупувань військ (сил), які виконують бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командувачів (командирів (начальників):
безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій:
з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
з виявлення та закриття каналів витоку секретної інформації та інструментального контролю захищеності об'єктів інформаційної діяльності;
поза районами ведення воєнних (бойових) дій:
у складі розгорнутих пунктів управління діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (оперативно-стратегічні угруповання військ, оперативно-тактичні угруповання військ, оперативні угруповання військ, угруповання військ), які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил);
з утримання у складі підрозділу визначених ротних (взводних) опорних пунктів у складі підрозділу;
з контрдиверсійної боротьби, посилення охорони державного кордону України, ведення дій, спрямованих на введення противника в оману, антитерористичних заходів у складі нарядів або призначених підрозділів за межами пунктів постійної дислокації військових частин;
з бойової служби на постах спостереження у складі військового наряду (або призначеного підрозділу);
з авіаперевезення особового складу, матеріальних засобів, аеромедичної евакуації;
з охорони та оборони військових об'єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, станцій (місць) навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів), у складі внутрішньої варти, чергового підрозділу охорони та оборони, оперативно-чергової служби, патрульного наряду, що виконується в межах областей, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря та з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
із забезпечення безперебійного функціонування систем зв'язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформацією в системі управління військами;
з бойової служби на блокпостах у складі військового наряду (або призначеного підрозділу), що виконується в межах областей, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря та з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
з протиповітряного прикриття важливих державних об'єктів, органів державної влади, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, військових об'єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, станцій (місць) навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів), спеціальних вантажів та інших об'єктів, що підлягають протиповітряному прикриттю Національною гвардією України, у тому числі у складі мобільних (стаціонарних) вогневих груп;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів;
з охорони та оборони спеціальних вантажів, у тому числі ядерних матеріалів, під час їх перевезення територією України;
із забезпечення громадської безпеки і порядку, у тому числі під час дотримання встановленої комендантської години, а також участі в забезпеченні проведення масових, профілактичних та пошукових заходів, інших заходів під час запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану в областях України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій;
з охорони та оборони важливих державних об'єктів, органів державної влади, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, аеропортів (аеродромів) та інших об'єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в областях України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря, а на іншій території України - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
з охорони та оборони важливих державних об'єктів, визначених розділом «Державний концерн «Укроборонпром» Переліку важливих державних об'єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 685-011, об'єктів, визначених пунктами 1, 6, 8, 12-15 Переліку ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об'єктів, що підлягають охороні Національною гвардією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 628, а також об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1129-рс-ОП «Про затвердження переліку об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника».
Аналізуючи вищезазначені норми, у суду наявні всі підстави вважати, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30 000.00 грн, виключно тим військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 виконував завдання з охорони та оборони ВДО та критичної інфраструктури, а також в зоні ООС, у тому числі об'єкта № 275, пояснення стосовно якого надані представником відповідача 24.12.2024. Безпосереднє залучення солдата Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 до охорони даного об'єкту здійснюється на підставі бойового розпорядження командира НОМЕР_2 полку НГУ (в/ч НОМЕР_1 НГУ) № 9 дск від 08.03.2022 та рішення командира підрозділу, що долучені до матеріалів справи через підсистему «Електронний Суд» 24.12.2024.
Судовим розглядом встановлено, що додаткова винагорода у розмірі 30000 грн позивачу за періоди з 01.06.2023 по 01.07.2024 не нараховувалася та не виплачувалася, оскільки як зазначено представником відповідача службові обов'язки, які виконував Позивач у своїй повсякденній діяльності у спірний період не підпадають під поняття здійснення бойових (спеціальних) завдань в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Так, Військовою частиною наголошено, що у відповідності до витягу з розпорядження, яке зазначене в особливостях вказаний об'єкт не є об'єктом 1 рівня критичності, відтак підстави для виплат додаткової грошової винагороди за виконання завдань з охорони та оборони відсутні.
Також вказаними особливостями визначено перелік документів, які підтверджують факт виконання завдань з охорони та оборони ВДО та надають право на виплати, зокрема документами, які підтверджують факт виконання завдань з охорони та оборони важливих державних об'єктів у відповідності до Особливостей є у відповідності до пункту 11 особливостей:
- бойовий наказ (бойове розпорядження) на виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань або витяг з нього;
- журнал бойових дій або рішення командира підрозділу, яке відображається у книзі служби;
- постова відомість варти або патрульно-постова відомість сектору охорони, патруля, поста охорони порядку;
- рапорт (донесення) командира підрозділу (у тому числі зведеного) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів у виконанні бойових (спеціальних) завдань;
Колегія суддів зауважує на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які підтверджують, що у періоди з 01.06.2023 по 01.07.2024 відносно позивача командиром військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України приймались бойові накази (бойові розпорядження), згідно яких позивач виконував бойові (спеціальні) завдання.
Крім того, доказів участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у спірні періоди матеріали справи також не містять.
Важливим державним об'єктом № 275 є Компресорна станція «Кременчук» ТОВ "Оператор газотранспортної системи України.
Поряд з цим, суд зазначає, що об'єкт № 275, охорона і оборона якого здійснювалась, не перебував в районі ведення воєнних (бойових) дій.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не включена до складу діючих угрупувань військ (сил) та виконує визначені командувачем Національної гвардії України завдання на території Полтавської області, тобто за межами районів ведення бойових дій, то зважаючи вказаний факт, згідно з положеннями пункту 4 наказу МВС № 729 виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000.00 грн можлива за виконання наказів щодо протиповітряного прикриття важливих державних об'єктів, органів державної влади, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, військових об'єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, станцій (місць) навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів), спеціальних вантажів та інших об'єктів, що підлягають протиповітряному прикриттю Національною гвардією України, у тому числі у складі мобільних (стаціонарних) вогневих груп та охорони та оборони важливих державних об'єктів, визначених розділом «Державний концерн «Укроборонпром» Переліку важливих державних об'єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 685-011, об'єктів, визначених пунктами 1, 6, 8, 12-15 Переліку ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об'єктів, що підлягають охороні Національною гвардією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 628, а також об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника».
Також, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, що вказаний важливий державний об'єкт № 275 входить до переліку важливих державних об'єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 685-011, об'єктів, визначених пунктами 1, 6, 8, 12-15 Переліку ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об'єктів, що підлягають охороні Національною гвардією, а також до об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника».
Таким чином, вказаний важливий державний об'єкт № 275 не належить до переліку важливих державних об'єктів охорона та оборона яких вважається виконанням спеціальних (бойових) завдань встановлених абзацом 19 підпункту 1 пункту 4 Наказу МВС № 729, при цьому, позивач в ході розгляду справи не довів зворотного.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що позивачем виконувалися спеціальні (бойові) завдання з протиповітряного прикриття ВДО № 275, що підлягають протиповітряному прикриттю Національною гвардією України, у тому числі у складі мобільних (стаціонарних) вогневих груп, безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення.
Колегія суддів звертає увагу, що представником позивача в ході розгляду справи не доведено зворотного, чи того, що іншим особам, які несли службу на об'єкті № 275 виплачено додаткову грошову доплату передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що право позивача на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000.00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за періоди з 01.06.2023 по 01.07.2024 не виникло, оскільки інформації, що позивачем у цей період виконувались бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), та доказів на підтвердження цієї інформації, суду не надано.
За таких обставин, наявними матеріалами справи не підтверджено допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі до 30 000.00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за періоди з 01.06.2023 по 01.07.2024.
Щодо посилань позивача на те, що він має право на додаткову винагороду в розмірі 30 000.00 грн, адже ст. 97 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України визначено, що несення вартової служби є виконанням бойового завдання, колегія суддів зазначає наступне.
У Статуті гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України «бойове завдання» визначається в контексті службової діяльності, зокрема, як завдання, пов'язане з охороною військових об'єктів, майна та осіб, яких тримають на гауптвахті й у дисциплінарній частині. Несення варти чи виконання чергування вважається виконанням бойового завдання, тобто таке завдання здебільшого має характер рутинної служби (варта, охорона об'єктів, конвоювання) в умовах мирного чи військового часу, без прив'язки до бойових дій.
Основна увага в даному випадку приділяється організації та дисципліні під час виконання таких обов'язків, що часто передбачає ризики, але переважно поза бойовими умовами у зоні активних бойових дій.
У постанові Кабінету Міністрів України N 168, в свою чергу, «бойове завдання» використовується для визначення умов, за яких військовослужбовці отримують винагороди. Це визначення охоплює безпосередню участь у бойових діях; виконання спеціальних завдань у зоні бойових дій або в умовах, пов'язаних із ризиком для життя; операції чи завдання, пов'язані із забезпеченням безпеки в умовах воєнного стану.
В розрізі Постанови № 168 слід зауважити, що основний акцент в ній робиться на виконанні військовослужбовцем завдань, що несуть загрозу життю чи здоров'ю, а також пов'язані з активною обороною країни.
З вищевказаного, суд робить висновок, що визначення «бойового завдання» у Статуті гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України не є тотожним для визначення «бойового завдання» передбаченого у Постанові « 168 саме як підставу для виплати додаткової винагороди. Для військовослужбовців, які претендують на винагороду за Постановою № 168, важливо підтвердити, що виконуване завдання відповідало умовам, зазначеним у цьому нормативному акті, з огляду на те, що саме Постанова № 168 є спеціальним нормативним актом, який регулює питання додаткової винагороди.
Як зазначалось судом вище, за приписами п. 4 розділу XXXIV Порядку № 260, факт виконання бойового (спеціального) завдання має бути підтверджений відповідними документами, а саме бойовим наказом (розпорядження), журналом бойових дій та рапортом командира про участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань).
Відтак, доказів того, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовим наказом (розпорядженням) у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; або із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000.00 гривень.
З приводу доводів апелянта щодо необхідності розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, чого судом першої інстанції зроблено не було, та чим, за твердженням позивача, порушено норми процесуального права, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною 4 ст. 12 КАС України передбачено випадки, коли розгляд справи здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження.
У свою чергу дана справа не належить до категорії справ, розгляд яких, відповідно до цієї норми, здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 12 КАС України, умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Приписами ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При цьому, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч. 6 ст. 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 257 КАС України).
З огляду на приписи вказаних норм КАС України і з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, суд першої інстанції скористався своїм дискреційним повноваженням на віднесення справи до категорії справ незначної складності, оскільки позовні вимоги не належать до вичерпного переліку справ, які повинні розглядатися винятково за правилами загального позовного провадження.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 по справі № 440/9099/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий