Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко
10 листопада 2025 р. Справа № 440/7497/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/7497/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області треті особи Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.04.2025 № 163750033061 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 « РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи з 20.02.1993 по 15.09.1993 у Малому приватному підприємстві «СВІТЛАНА», з 16.09.1993 по 04.01.1996 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТОН-LTD», з 06.01.1996 по 11.02.1998 у Малому приватному підприємстві «СВІТЛАНА», з 16.02.1998 по 24.06.1998 у Малому приватному підприємстві «СВІТЛАНА», з 01.10.1999 по 03.04.2000 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРІМПГКС ХОЛДІНГ» з урахуванням висновків суду у цій справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправну відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в призначенні пенсії, яка викладена в рішенні від 10.04.2025 № 163750033061.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправним та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.04.2025 №163750033061.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 20.02.1993 по 15.09.1993 у Малому приватному підприємстві "Світлана", з 16.09.1993 по 04.01.1996 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТОН-LTD", з 06.01.1996 по 11.02.1998 у Малому приватному підприємстві "Світлана", з 16.02.1998 по 24.06.1998 у Малому приватному підприємстві "Світлана", з 01.10.1999 по 03.04.2000 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "УКРІМПГКС ХОЛДІНГ" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2025 про призначення пенсії за віком.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі № 440/7497/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про правомірність відмови. Крім того зазначив, що Головним управлінням 09.06.2025 за вих. № 11446/03-16 було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 10.04.2025 за № 163750033061, яке викладено в новій редакції. Відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії від 10.04.2025 № 163750033061 (зареєстроване 09.06.2025 за вих. № 11446/03-16), рішення про відмову в призначенні пенсії від 10.04.2025 № 163750033061 (зареєстроване 14.04.2025 за вих. № 7465/03-16) є недійсним. Вказує, що для зарахування вказаних періодів необхідно надати додаткові документи, оформлені належним чином, видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідки про перейменування. Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, позивач набуде після досягнення 63-річного віку, з 13.03.2028.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що 03.04.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою до органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та 10.04.2025 прийнято рішення № 163750033061, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.
Приймаючи дане рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виходило з того, що вік заявника 60 років. Відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення й років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 32 роки. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті Зо Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 25 до 35 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу від 15 до 25 років. Страховий стаж особи становить 28 років 6 місяців 2 дні, В ході розгляду документів до страхового стажу не зарахований період трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ):
- з 20.03.1993 по 15.09.1993, оскільки відсутня назва організації/підприємства, в яке прийнята особа;
- з 16.09.1993 по 04.06.1996, оскільки в підставі внесення запису на прийняття та звільнення мають місце виправлення;
- з 06.01.1996 по 11.02.1998, з 16.02.1998 по 24.06.1998, оскільки запис завірений печаткою, яка не містить код підприємства ЄДРПОУ;
- з 01.10.1999 по 03.04.2000, оскільки відсутня назва організації/підприємства, в яке прийнята особа.
Для зарахування вказаних періодів необхідно надати додаткові документи, оформлені належним чином, видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідки про перейменування. Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 63-річного віку, з 13.03.2028.
Не погодившись із рішенням від 10.04.2025 №163750033061, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав за необхідне визнати протиправним та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.04.2025 №163750033061.
З огляду на вищевикладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 20.02.1993 по 15.09.1993 у Малому приватному підприємстві "Світлана", з 16.09.1993 по 04.01.1996 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТОН-LTD", з 06.01.1996 по 11.02.1998 у Малому приватному підприємстві "Світлана", з 16.02.1998 по 24.06.1998 у Малому приватному підприємстві "Світлана", з 01.10.1999 по 03.04.2000 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "УКРІМПГКС ХОЛДІНГ" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2025 про призначення пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) "Про пенсійне забезпечення" та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно із частиною першою статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Колегія суддів зазначає, що при обрахунку страхового стажу позивача, в межах заявлених позовних вимог, не було зараховано періоди роботи з 20.02.1993 по 15.09.1993, оскільки відсутня назва організації/підприємства, в яке прийнята особа; з 16.09.1993 по 04.01.1996, оскільки в підставі внесення запису на прийняття та звільнення мають місце виправлення; з 06.01.1996 по 11.02.1998, з 16.02.1998 по 24.06.1998, оскільки запис завірений печаткою, яка не містить код підприємства ЄДРПОУ; з 01.10.1999 по 03.04.2000, оскільки відсутня назва організації/підприємства, в яке прийнята особа.
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до пункту 2.10, пункту 2.17 Розділу 2 вказаної Інструкції у трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів наступних документів: в) про час навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах (включаючи і час роботи у студентських загонах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики), партійних школах, школах профруху та про час перебування в аспірантурі клінічної ординатури, крім випадків, зазначених у пункті 2.15 цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 розділу ІІ Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Відповідно до пункту 2.12 розділу ІІ Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Колегія суддів звертає увагу, що неточності в трудовій книжці як дата зарахування не відповідає даті наказу про зарахування на роботу, назва підприємства на печатці, що засвідчує запис про звільнення, не відповідає підприємству при зарахуванні на роботу, не чітко вказана цифра, чи то відсутність назви підприємства за наявності печатки підприємства при звільненні, не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудових книжок чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, що в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 :
- з 20.02.1993 по 15.09.1993 працював на МПП "Світлана",
- з 16.09.1993 по 04.01.1996 працював на ТОВ "ТОН-LTD",
- з 06.01.1996 по 11.02.1998 та з 16.02.1998 по 24.06.1998 працював на МПП "Світлана",
- з 01.10.1999 по 03.04.2000 працював на ТОВ "Укрімпекс Холдінг".
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.
Проте, всупереч зазначеному, відповідачі не зверталися до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача, чого ними не спростовано у відзивах на позов.
Таким чином, відомості у трудових книжках позивача є повними, містять в собі вичерпну інформацію, зокрема, про трудову діяльність позивача у спірні періоди.
З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.04.2025 №163750033061.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене вище, з метою ефективного захисту прав позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 20.02.1993 по 15.09.1993 у Малому приватному підприємстві "Світлана", з 16.09.1993 по 04.01.1996 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТОН-LTD", з 06.01.1996 по 11.02.1998 у Малому приватному підприємстві "Світлана", з 16.02.1998 по 24.06.1998 у Малому приватному підприємстві "Світлана", з 01.10.1999 по 03.04.2000 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "УКРІМПГКС ХОЛДІНГ" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2025 про призначення пенсії за віком.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Стосовно посилань відповідача у відзиві на позов, що рішення від 10.04.2025 №163750033061 є недійсним, оскільки викладено в новій редакції, суд зазначає, що в ході розгляду справи колегією суддів не встановлено, що дане рішення є скасованим у визначеному законом порядку та у зв'язку із цим порушення прав позивача були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання такого рішення протиправним після такого виправлення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі № 440/7497/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло