10 листопада 2025 р. Справа № 554/306/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Сініцин Е.М., м. Полтава, повний текст складено 16.06.25 по справі № 554/306/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - ДПП, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3761598 від 31.12.2024, прийняту старшим лейтенантом поліції Моргуновим Костянтином Вікторовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.01.2025 у справі № 554/306/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Полтавській області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - залишено без руху.
Запропоновано позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Повідомлено позивача, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявнику.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сплачено судовий збір не у повному обсязі, зокрема, надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 605,60 грн, у той час, як належним до сплати розміром судового збору є 968,96 грн.
27.01.2025 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про усунення недоліків, у якій, з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі 543/775/17 зазначено, що за подання позову у справах щодо накладення адміністративного стягнення розмір судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн, як і було сплачено позивачем.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.02.2025 у справі № 554/306/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 168 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем фактично не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 17.01.2025. Суд відхилив посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного суду, які викладені у постанові № 543/775/17 від 18.03.2020, як такі, що не можуть слугувати самостійним джерелом права, а підлягають застосуванню виключно у спірних правовідносинах та в межах норм Закону.
На переконання суду першої інстанції, приписи частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі по тексту - Закон № 3674-VI) однозначно трактують диспозицію Закону в частині правових підстав та обсягів судового збору, що підлягає сплаті, зокрема і у випадку звернення до адміністративного суду (у даному випадку - місцевого загального, як адміністративного) фізичної особи з позовом немайнового характеру.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, по справі № 554/306/25, з урахуванням ухвали про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтава від 07 лютого 2025 року по справі № 554/306/25 - скасовано.
Адміністративну справу №554/306/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі направлено для продовження розгляду до Октябрського районного суду м. Полтава.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 16.06.2025 по справі № 554/306/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 07.02.2025 у справі № 554/306/25 щодо повернення позовної заяви позивачу задовольнити, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 07.02.2025 № 554/306/25 скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції вкотре абсолютно безпідставно та незаконно повернув позовну заяву позивача з підстав, які вже визнавались протиправними в апеляційному порядку, що не може вважатись обґрунтованим.
Вказував, що положення частини 5 статті 242 КАС України чітко передбачають, що на суди покладено імперативний обов'язок враховувати висновки щодо застосування конкретних норм права, викладених саме у постановах Верховного Суду.
Відтак, оскільки Великою Палатою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі 543/775/17 зазначено, що за подання позову у справах щодо накладення адміністративного стягнення розмір судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн, як і було сплачено позивачем, у суду першої інстанції відсутні підстави для повернення позовної заяви позивача.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що за нормами підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI позивач зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 968,96 гривень, а тому, сплативши лише 605,60 гривень та не виконавши вимоги ухвали суду про необхідність доплатити суму 363,36 гривень, позивач не виконав вимоги Закону.
Серед іншого, судом з посиланням на положення статті 60 Конституції України зазначено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а відтак, оскільки постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року про продовження розгляду є незаконною, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її виконання.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої, частини шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу..
За умовами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом № 3674-VI.
Відповідно до частини 5 статті 4 Закону № 3674-VI у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилами частини четвертої статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
У постанові від 18 березня 2020 року, ухваленій у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду, виходячи з обставин цієї справи, що є подібними до обставин спору у справі №754/7828/23, сформувала такий правовий висновок щодо застосування приписів статті 288 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про судовий збір».
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення указує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір».
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, у тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України «Про судовий збір».
Прийняття Закону України «Про судовий збір» не обмежує можливості дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, а отже, питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1 КАС України (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі України «Про судовий збір» такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).
Отже, визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжена обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Також Законом України від 19 вересня 2013 року №590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон України «Про судовий збір» не передбачає.
Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи мають право оскаржити його в апеляційному порядку і Закон України «Про судовий збір» винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Схожі за змістом висновки також були викладені Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 по справі № 754/7828/23.
У вказаній постанові Верховним Судом зауважено, що за приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку щодо категорії цього спору та помилково обчислив розмір судового збору за подання апеляційної скарги у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за нормами КУпАП, виходячи із ставки, установленої щодо вимоги майнового характеру, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на час звернення особи до суду).
Аналізуючи обставини справи № 543/775/17, колегією суддів установлено, що у цій справі позивач - фізична особа також звернувся до місцевого суду з позовною заявою, якою оскаржив постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за частиною другою статті 122 КУпАП, винесену посадовою особою органу Національної поліції України. Отже, ці правовідносини є подібними щодо предмету спору у справі № 554/306/25.
Зі змісту оскарженої ухвали суду першої інстанції вбачається, що на виконання ухвали суду ОСОБА_1 надав суду докази оплати судового збору у сумі 605,60 грн, розмір якого позивач обчислив виходячи із ставки судового збору, установленої частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Проте, суд першої інстанції незаконно відхиливши посилання заявника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, дійшов протиправного висновку про наявність підстав для повернення позову з підстав несплати у повному обсязі судового збору за подання позову.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо відмінності спірних правовідносин у справах є не тільки необґрунтованими, а і зробленими з явним ігноруванням сталої судової практики з цього питання з наданням переваги власному баченню з цього приводу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з аргументами позивача щодо правильності обчислення ним судового збору у розмірі 605,60 грн за подання позову у цій справі та безпідставне повернення його позовної заяви судом першої інстанції з підстав сплати судового збору у неповному обсязі.
Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3028,00 грн. Позивач звернувся до суду з позовом у січні 2025 року. Отже, розмір судового збору за подання та розгляд його позовної заяви становить 605,60 грн (3028,00 грн х 0,2).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що на виконання ухвали суду першої інстанції від 17.01.2025 позивачем було сплачено судовий збір у належному розмірі, а тому суд, за наявності постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, по справі № 554/306/25, з урахуванням ухвали про виправлення описки, якою скасовано ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтава від 07 лютого 2025 року по справі № 554/306/25 про повернення позову з з підстав неповної сплати судового збору за подання позову, не тільки не мав правових підстав для повернення позовної заяви через не усунення її недоліків. А і грубо порушив норми процесуального права, не виконавши рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 16.06.2025 по справі № 554/306/25 - скасувати.
Справу № 554/306/25 направити до Октябрського районного суду м. Полтави для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.В. П'янова