10 листопада 2025 р. Справа № 520/12074/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., повний текст складено 19.08.25 по справі № 520/12074/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 треті особи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати до ГУ ПФУ в Харківській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, з урахуванням постанови Верховного Суду від 05.03.2024 та Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у зразковій справі № 380/19324/23, в яких на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 65% від оновленого посадового окладу, оновленого окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премії не менше 140% від оновленого посадового окладу станом на 01.01.2023, з урахуванням додатка 1 до доручення Міністерства оборони України № 2683/з від 01.02.2023, але не менш ніж 60% від оновленого посадового окладу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, протиправно не складено та не направлено до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон Україн № 2262-ХІІ), з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць середні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про не застосування надбавки за особливості проходження служби - 65% від оновленого посадового окладу, оновленого окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премії не менше 140 % від оновленого посадового окладу станом на 01.01.2023 з урахуванням додатка № 1 до доручення МОУ № 2683/з від 01.02.2023, але не менше ніж 60 % від оновленого посадового окладу.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України № 2262-ХІІ.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку для перерахунку пенсії відповідно до Постанови № 704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відповідач листом від 25.03.2025 № ФХ-125980/4529/с повідомив позивача про те, що відсутні підстави для надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, оскільки у Збройних Силах України посадові оклади та оклади за військовим званням за відповідними посадами визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Також суд прийшов до висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ, з врахуванням положень Постанови № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць середні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України № 2262-ХІІ яким визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 3 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, згідно з частиною 3 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 зазначеного Закону міститься в розділі V Обчислення пенсії, тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону України № 2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Положеннями частини 18 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з частинами 2, 3 статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-XII, визначений Порядком № 45, згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону України № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 01.03.2018), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, цією постановою установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (підпункт 6 пункту 6 постанови КМ України № 704).
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції станом на 01.03.2018) регламентовано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12,13,14.
В подальшому пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції пункту 6 Постанови № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - пункт 6 постанови КМ України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі- Закон України № 1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України дійшов висновку, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Водночас, Законом України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі- Закон України № 2017-III) регламентовано правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 240/12647/21 наголосив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, на думку колегії суддів, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом України № 2262-ХІІ.
Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
У свою чергу, Закон України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон України № 2710-IX), таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 на 2023 рік, відповідно, не містить.
Слід зауважити, що частина третя статті 1-1 Закону України № 2262-XII має безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на правила частини 3 статті 7 КАС України, з 01.01.2023 не підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, як такі, що не відповідають положенням Закону України № 2710-IX (правовому акту вищої юридичної сили), згідно з яким прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт, був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом у справі № 440/6017/21.
Так, у постанові від 02.08.2022 у згаданій справі Верховний Суд на підстав аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Згодом аналогічні висновки також викладені Верховним Судом ще у низці постанов, зокрема від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21, від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22, від 05.04.2023 у справі № 340/3604/22, від 15.12.2023 у справі № 380/17639/22, від 28.03.2024 у справі № 160/3235/23, від 02.04.2024 у справі № 340/608/23, від 02.04.2024 у справі № 300/6337/21, від 04.04.2024 у справі № 160/16602/21 та від 09.05.2024 у справі № 340/4085/23.
Колегія суддів констатує, що пункт 4 Постанови № 704 вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, які проходили військову службу повинно змінюватись щороку з 1 січня через зміну (збільшення) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як наслідок, саме з цією датою пов'язується підвищення розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відповідно й право на перерахунок раніше призначених пенсій, який має бути здійснений в централізованому порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, тобто - автоматично за наслідками вчинення узгоджених відповідним механізмом дій компетентних органів державної влади, у зв'язку із чим у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що оскільки з 01.01.2023 збільшився (зріс) прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (стаття 7), тож позивач як особа, що отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір окладу за військовим (спеціальним) званням, який визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для його визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Відтак, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, а відтак позивач має право на отримання оновленої довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовляючи у підготовці та поданні до ГУ ПФ України в Харківській області оновленої довідки про грошове забезпечення із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір якого визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01.01.2023, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постанови № 704 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність у позивача з 01.02.2023 права на перерахунок пенсії з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з, та оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, яке враховується для перерахунку пенсії, визначеного станом на 01.01.2023 із зазначенням відомостей про надбавку за особливості проходження служби (65 % від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років) та премії (140 % від посадового окладу), колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.
Міністерство оборони України наказом від 07.06.2018 № 260 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Виплата надбавки за особливості проходження служби регулюється положеннями розділу VI Порядку № 260, пунктом 1 якого визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.
Залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1.55.
Розрахунковий розмір надбавки за особливості проходження служби, отриманий шляхом множення мінімального розміру щомісячної надбавки на відповідний коефіцієнт, округлюється в бік збільшення до одного знака після коми.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання надбавки за особливості проходження служби за різними коефіцієнтами, ця надбавка обчислюється з урахуванням більшого коефіцієнта.
Пунктом 5 Розділу VІ Порядку № 260 передбачено, що виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки.
Тож, положеннями Порядку № 260 визначено діапазон між мінімальним та максимальним розміром надбавки за особливості проходження служби, згідно із яким верхня гранична межа для виплати щомісячної надбавки за особливості проходження служби визначається у розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків, а нижня гранична межа цієї надбавки в будь-якому разі не може бути нижню ніж 65 відсотків.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу ХVІ Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Згідно із постановою № 704 та Порядком № 260 Міністр оборони України встановлює розмір щомісячної премії для відповідних категорій військовослужбовців, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, особливостей проходження військової служби та відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Однак, такий розмір не може бути меншим аніж 10 відсотків посадового окладу.
При цьому, згідно із пунктом 17 розділу 1 Порядку № 260, який застосовується з 24.02.2022 на період дії воєнного стану, виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
01.02.2023 року з метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, направлених на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу, керуючись вимогами пункту 17 розділу І Порядку № 260 Міністр оборони України видав окреме доручення № 2683/з, яким відповідним керівникам, зокрема Збройних Сил України, доручено в 2023 році встановити, зокрема іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України):
надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65 % посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;
щомісячну премію:
з 01.01.2023 - у розмірах згідно з Додатком 1 до цього доручення;
з 01.02.2023 - у розмірах згідно з Додатком 2 до цього доручення (підпункт 1.2 пункту 1 окремого доручення).
Зокрема, додатком 1 до окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з визначено розміри щомісячної премії за відповідними тарифними розрядами з 01.01.2023 військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом (призовом) на посадах рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу (крім військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом (призовом) у військових частинах, підпорядкованих Командуванню Сил спеціальних операцій, Командуванню Десантно-штурмових військ, Командуванню морської піхоти Військово-Морських Сил, в екіпажах надводних кораблів (суден, катерів), які перебувають у строю (в ремонті), в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад та центрів, до складу яких входять кораблі, морські судна, самохідні рейдові судна або катери, які постійно розміщені на кораблях (суднах, катерах) та у військових частинах А0952, А1420, А1420-А, А1420-Б, А1420-Г, А1420-М, А1556, А1778, А1927, А4267, А3715, А3892, А3029), згідно із якими, поміж іншого доручено керівникам органів, у яких проходять службу такі військовослужбовці встановити у 2023 році цим військовослужбовцям за тарифною сіткою розрядів посадових окладів з 21 по 60 премію у розмірі 140 %.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що вищезазначене рішення Міністра оборони України у формі окремого доручення, адресоване керівникам військових формувань, які входять складу Збройних Сил України, системи Міністерства оборони України, є розпорядчим актом, прийняття якого було зумовлене введенням в Україні воєнного сану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», та метою якого, є належна та своєчасна виплата у 2023 році грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, категорії яких чітко визначено в додатках до цього документу Міністра оборони України та не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов'язаний обов'язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Натомість зазначене рішення є відомчим, внутрішнім документом, який носить тимчасовий характер, не містить нормативно-правових приписів та не породжує будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсій.
До того ж, у постанові від 13.05.2020 у справі № 592/5164/16-а Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Встановлені зазначеними наказами премії не можуть розповсюджуватися на колишніх військовослужбовців. Відтак встановлення премії, передбаченої наказами Міністра оборони України, не є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, яке враховується для перерахунку його пенсії, визначеного станом на 01.01.2023 з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 11.06.2024 у справі № 520/17087/23, від 12.09.2024 у справі № 260/9408/23.
Посилання позивача на те, що судом при вирішенні спірних правовідносин мають бути враховані висновки Верховного Суду, сформульовані у рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі № 380/19324/23, то колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на їх нерелевантність.
Так, Верховний Суд у рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі № 380/19324/23, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024, дійшов такого висновку:
«надбавка за особливості проходження служби та премія у довідках про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 які видаються особам, пенсію яким призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на виконання рішення суду, у справах щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зазначених у Постанові № 704, на 50% розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня відповідного року, зазначаються у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, в якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію».
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі Верховний Суд вказав такі обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
1) позивачі - пенсіонери, яким призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ;
2) відповідачем є суб'єкт владних повноважень, до повноважень якого належить видача довідок для перерахунку пенсії особам, пенсія яким призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а саме обласний територіальний центр комплектації та соціальної підтримки;
3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з видачею довідок на виконання рішень судів у справах щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зазначених у Постанові № 704, на 50 % розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня відповідного року, у яких, на думку позивача, усупереч положенням Постанови № 704 та Порядку № 260 неправильно визначено відсоткове значення надбавки за особливості проходження служби та премії);
4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті): визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення в довідках станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, на виконання рішення суду, відсоткового значення надбавки за особливості проходження служби з 65 % до 1 % та премії з 35 % до 10 %, та, як наслідок, зобов'язати на виконання рішення суду скласти та подати до територіального органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022, в яких на підставі Постанови № 704 та Порядку № 260 указати правильні відсоткові значення згаданих величин.
Водночас, ключовим правовим питанням у справі, яка розглядається, щодо якого фактично виник спір, є видача позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 на підставі Постанови № 704 та Порядку № 260 з вказанням розміру надбавки за особливості проходження служби - 65% від оновленого посадового окладу, оновленого окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премії не менше 140% від оновленого посадового окладу станом на 01.01.2023, з урахуванням додатка 1 до доручення Міністерства оборони України № 2683/з від 01.02.2023, але не менш ніж 60% від оновленого посадового окладу.
Колегія суддів зауважує, що відповідач відмовив у виготовлені запитуваної довідки з огляду на відсутність події підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, отже, спору щодо відсоткового значення надбавки за особливості проходження служби та премії на час звернення позивача у справі № 520/12074/25 до суду не існувало, оскільки відповідачем не видавалася довідка на виконання рішення суду щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зазначених у Постанові № 704, на 50 % розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня відповідного року, у яких би, усупереч положенням Постанови № 704 та Порядку № 260 неправильно визначено відсоткове значення надбавки за особливості проходження служби та премії.
Таким чином, рішення від 05.03.2024 у зразковій справі № 380/19324/23, на яке посилається скаржник, ухвалене за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин висновки, викладені Верховним Судом у зразковій справі № 380/19324/23, застосуванню не підлягають.
А відтак, підстави для зазначення відповідачем в оновленій довідці для перерахунку пенсії позивача відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10% від посадового окладу), премії (140% від посадового окладу) на підставі Окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з відсутні, що зумовлює відмову у задоволенні позову в цій частині.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ, з врахуванням положень Постанови № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць середні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі № 520/12074/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко