10 листопада 2025 року справа №360/1111/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління ветеранської та соціальної політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 360/1111/25 (головуючий суддя І інстанції Секірська А.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Управління ветеранської та соціальної політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, сформовану рішенням від 24.04.2025 за вих. № 108/33-3948, у подовжені нарахуванні та виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі;
- зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації подовжити, нарахування та виплату ОСОБА_1 - з 01.02.2025 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332.
В обґрунтування позову зазначила, що має статус внутрішньо перемішеної особи, що підтверджується довідкою від 11.02.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
До лютого 2025 року позивач отримувала допомогу на проживання як особа що має статус ВПО та здійснює догляд за сином 2014 року народження, який є дитиною з інвалідністю. Дитина народжена в позашлюбних відносинах. Батьком є громадянин Ізраїля, проживає в країні свого громадянства, до України не приїздить, сумісного господарства з позивачем не веде та не є членом її сім'ї.
З лютого 2025 року відповідач припинив виплату допомоги позивачу на підставі п.14 Порядку № 332 (До середньомісячного сукупного доходу включаються доходи дружини та чоловіка (батька та матері) незалежно від місця їх фактичного проживання на території України, крім осіб, які сплачують аліменти, а також осіб, які зникли безвісти/перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій).
Така відмова є протиправною.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 24.04.2025 за вих. № 108/33-3948 про відмову у подовжені нарахуванні та виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі за заявою від 14.04.2025.
Зобов'язано Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації подовжити нарахування та виплату ОСОБА_1 за її заявою від 14.04.2025 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 з лютого 2025 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Відповідно до постанови КМУ від 25.06.2025 № 765 управлінням здійснено передачу справ до органів ПФУ.
Отже, з 01.07.2025 допомога на проживання ВПО призначається та виплачується органами Пенсійного фонду України, тому належним відповідачем у справі - є Пенсійний фонд України.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП "Діловодство спеціалізованого суду".
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему "Електронний суд" матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі "Електронний суд".
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 з приміткою "Повторно" підтверджується, що батьками ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Тель-Авів-Яффо у Державі Ізраїль, є ОСОБА_3 , громадянин Держави Ізраїль, та ОСОБА_1 , громадянка України.
Відповідно до довідки від 11.02.2022 № 3009-5000428622 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 01.11.2005, має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , та фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 11.02.2022 № 3009-5000428632.
ОСОБА_5 видано індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю № 107 (вікова категорія від 0 до 18 років) від 23.01.2025.
Відповідно до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери Міністерства соціальної політики України за призначенням допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 звернулась 06 серпня 2024 року. Допомога була призначена відповідно до Порядку на шість місяців з 01.08.2024 по 31.01.2025 в розмірі 5000 грн щомісяця. З 01 лютого 2025 року автоматично була подовжена на наступні шість місяців з 01.02.2025 по 31.07.2025 відповідно до пункту 13-1 тільки на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як на таку, що має статус дитини з інвалідністю та була виплачена за лютий-квітень 2025 в розмірі 3000 грн (на дитину).
14.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, з зазначенням, що до складу сім'ї входить син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та що вона не одружена, батько дитини ОСОБА_7 не є громадянином України, в шлюбі ніколи не перебували, де він знаходиться і проживає, не знає, не спілкується з ним.
Рішенням відповідача від 14.04.2025 № 1511997532-2025-1 про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки особа не відповідає умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - п. 14. Після 01.09.2024 до середньомісячного сукупного доходу включаються доходи дружини та чоловіка (батька та матері) незалежно від місця їх фактичного проживання на території України, крім осіб, які сплачують аліменти, а також осіб, які зникли без вісти/перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій. Не надана інформація (ПІБ, паспорті дані, РНОКПП) про батька дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В рішенні зазначено, що під час розгляду заяви було встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови у продовженні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, а саме: не надана інформацію (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП) про батька дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки батько дитини ОСОБА_3 перебуває за кордоном, відсутні підстави для включення до середньомісячного сукупного доходу сім'ї позивача його доходів на підставі пункту 14 Порядку № 332.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 2 Закону № 1706 визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1706 підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
На підставі абзацу першого частини третьої статті 4 Закону № 1706 для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога) визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (далі - Порядок № 332, наведений в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 Порядку № 332 визначено, що з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожного члена сім'ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
До складу сім'ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім'єю. Членом сім'ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім'ї.
Склад сім'ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.
З 1 листопада 2023 року для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку № 332 для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
Згідно із підпунктом 4 пункту 13-2 Порядку № 332 для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім'ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім'ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли: у складі сім'ї є працездатні особи, які працюють, провадять підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, зокрема, які протягом попередніх шести місяців отримання допомоги працевлаштувалися, зареєструвалися як фізична особа - підприємець та розпочали відповідну діяльність або отримали допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання, у складі сім'ї є діти віком до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.
Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім'ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку.
Пунктом 14 Порядку № 332 передбачено, зокрема, що до середньомісячного сукупного доходу включаються доходи дружини та чоловіка (батька та матері) незалежно від місця їх фактичного проживання на території України, крім осіб, які сплачують аліменти, а також осіб, які зникли безвісти/перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій.
Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що на час виникнення спірних правовідносин (звернення ОСОБА_1 з заявою про виплату допомоги ВПО від 14.04.2025) Порядком № 332 було передбачено подання заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
Як свідчать матеріали справи, позивач 14.04.2025 звернулася до відповідача з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, з зазначенням, що до складу сім'ї входить син, позивач не одружена, батько дитини не є громадянином України, в шлюбі ніколи не перебували, де він знаходиться і проживає - не знає.
Саме відповідач - Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації прийняв рішення від 14.04.2025 № 1511997532-2025-1 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам позивачу.
Отже, як на час звернення позивача з заявою від 14.04.2025, так і на час відмови в призначенні допомоги - 14.04.2025 саме Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, а не органи Пенсійного фонду України, мало повноваження на розгляд заяв про виплату допомоги ВПО та прийняття рішення за наслідками розгляду цих заяв, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації зобов'язано подовжити нарахування та виплату позивачу за заявою від 14.04.2025 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Порядку № 332 з лютого 2025 року.
За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Інших доводів апеляційна скарга не містить, тому суд не надає оцінку законності та обґрунтованості рішенню суду першої інстанції в тій частині, яка сторонами не оскаржується.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління ветеранської та соціальної політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 360/1111/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 360/1111/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 10 листопада 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв