10 листопада 2025 року справа №360/1167/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Леонтьєва Олега Валентиновича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі № 360/1167/25 (головуючий суддя І інстанції Кисіль С.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця вказаної військової частини солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) та звільнити позивача з військової служби.
В обґрунтування позову зазначив, що є військовослужбовцем.
Звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
В даному випадку мати позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою ЛКК та висновком форми 080-4/о.
Позивач є єдиною особою, яка може надавати такий нагляд.
Проте відповідачем рапорт залишився нерозглянутим, а лист в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 від 24 травня 2025 року № 08/Л-1701/1824 не є рішенням про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби, а є відповіддю на звернення представника позивача.
Отже, нерозгляд рапорту та неповідомлення позивача про результати його розгляду є неправомірною бездіяльністю.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби у цій справі з підстав не підтвердження можливості догляду за особою, яка потребує стороннього догляду, іншими членами сім'ї, один з яких який проходить військову службу, а інший зайнятий доглядом за особою з інвалідністю з дитинства є протиправним, адже проходження братом позивача військової служби та догляд за іншою особою з інвалідністю свідчить про неможливість з об'єктивних причин здійснювати такий догляд.
Щодо не надання до рапорту документів, які б свідчили про відсутність інших осіб першого чи другого ступеня споріднення, позивач, а також його представник клопотали про необхідність відповідача звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проведення відповідної перевірки та складання Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця (додаток 23 до Інструкції).
Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України не передбачено складання такого Акту, що позбавляє законного права військовослужбовця, який проходить військову службу в ДПСУ на звільнення, збирання необхідних доказів, документів, про надання яких заявляє відповідач та штучно створює у цьому перешкоди.
Відтак відмова відповідача надіслати відповідний запит в ІНФОРМАЦІЯ_8 для проведення обстеження і складання Акту - протиправна.
Суд першої інстанції зазначив, що довідка до акта огляду МСЕК не може бути прийнята як підтвердження необхідності здійснення «постійного догляду», оскільки в ній не зазначено про необхідність здійснення такого догляду. При цьому судом проігноровано висновок медичної комісії лікарсько-консультативної комісії про необхідність такого догляду № 78/325.
Також є безпідставним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду терміном лише на один рік (з 24 квітня 2025 року до 24 квітня 2026 року), в той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби, - оскільки, в разі звільнення з військової служби позивача і не продовження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за його матір'ю - ОСОБА_2 , - відпадуть підстави для здійснення догляду і позивача може бути повторно призвано на військову службу за мобілізацією.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП "Діловодство спеціалізованого суду".
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему "Електронний суд" матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі "Електронний суд".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 18 січня 2025 року і дотепер проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 11 квітня 2025 року № 08/1940, витягами з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18 січня 2025 року № 74-ОС "Про особовий склад", від 27 травня 2025 року № 546-ОС "Про особовий склад".
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18 січня 2025 року № 74-ОС "Про особовий склад" солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_3 прикордонного загону 18 січня 2025 року зараховано у списки особового складу та всіх видів забезпечення. Підставою для винесення означеного наказу стали: наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08 січня 2025 року № 32-ОС, припис Військової частини НОМЕР_4 від 16 січня 2025 року № 08/9.
Згідно з витягом з наказу начальника загону від 27 травня 2025 року № 546-ОС "Про особовий склад" солдата ОСОБА_1 призначено стрільцем-помічником гранатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії-кулеметника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Позивач звернувся з рапортом від 06 березня 2025 року (за № 27/18268/25-Вн від 08 березня 2025 року) на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини: наявність одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
В рапорті зазначено, що мати ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи. Особову справу просить направити до ІНФОРМАЦІЯ_4 за зареєстрованим місцем проживання. Повідомив, що не бажає проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю.
До рапорту додано документи: копію довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 475042 від 12 жовтня 2010 року ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи від 08 січня 2025 року; копію паспорта ОСОБА_2 ; копію посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_5 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 .
Листом від 20 березня 2025 року № 08/20599/25-Вн за результатами розгляду рапорту від 08 березня 2025 року № 27/18268/25-Вн Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладена у новій редакції (дата набуття чинності 18 травня 2024 року).
Наразі, перелік сімейних обставин та інших поважних причин, визначений в частині дванадцятій статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відтак, посилання у рапорті на статтю 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в недіючій редакції Закону є неприйнятним. Поданий позивачем рапорт розглядається відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у редакції станом на день звернення з рапортом.
Таким чином, для звільнення позивачу необхідно надати: документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І або ІІ групи; документи, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
У разі, якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення наявні, також додатково має надати докази того, що членам сім'ї необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 475042 від 12 жовтня 2010 року, яка є доказом встановлення ІІ групи інвалідності.
В довідці до акта огляду серія 10 ААА № 475042 від 12 жовтня 2010 року ОСОБА_2 зазначено: "Група інвалідності друга з 12 жовтня 2010 року, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк безтерміново. Висновок про умови та характер праці: Праця без фізичного навантаження".
При цьому в довідці не зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду.
Також зазначено, що до рапорту не надані документи, які б свідчили про відсутність інших осіб першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , наприклад - діти, окрім ОСОБА_1 , рідні брати або сестри ОСОБА_2 , онуки.
Інші документи долучені до рапорту підтверджують ідентифікацію осіб та спорідненість та впливають на результати розгляду рапорту позивача.
Таким чином, наразі відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини.
19.05.2025 представник позивача звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про подання на розгляд рапорту солдата ОСОБА_1 , про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Так, мати позивача - ОСОБА_2 , 1957 року народження, є особою з інвалідністю ІІ групи, яка згідно Довідки ЛКК та Висновку форми 080-4/о є особою з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду.
Також представник позивача в заяві зазначив, що просить звернутися до Другого відділу (м. Миколаїв Львівської області) ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання ОСОБА_1 та його матері з тим, щоб працівники ІНФОРМАЦІЯ_8 провели обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання).
До рапорту додано документи: акт обстеження житлово-побутових умов від 12 травня 2025 року; довідка до Акта огляду МСЕК ОСОБА_2 ; висновок № 78/325 про наявність у ОСОБА_2 порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 24 квітня 2025 року; витяги з Реєстру територіальної громади; довідку № 325 від 24 квітня 2025 року лікарсько-консультативної комісії про потребу ОСОБА_2 постійного стороннього догляду; довідку № 4182 форми 5 від 26 квітня 2025 року з місця військової служби ОСОБА_3 ; паспорт ОСОБА_4 ; паспорт ОСОБА_1 ; паспорт ОСОБА_2 ; посвідченням інваліда з дитинства ОСОБА_5 (доньки ОСОБА_6 ); пенсійне посвідченням ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_5 , 2008 року народження; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_7 ; свідоцтво про одруження ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_9 .
Листом від 24 травня 2025 року № 08/Л-1701/1824 за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 за вхідним від 19 травня 2025 року № ЗВГ № Л-1701 відповідач повідомив представника позивача, що для звільнення позивачу необхідно надати: документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І або ІІ групи; документи, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. У разі, якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення наявні, також додатково необхідно надати докази того, що членам сім'ї необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
На підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 475042 від 12 жовтня 2010 року, яка є беззаперечним доказом встановлення ІІ групи інвалідності матері позивача. У довідці ЛКК № 325 від 24 квітня 2025 року зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Таким чином встановлено, що його матір є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного догляду.
До рапорту на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення надано свідоцтво про смерть ОСОБА_9 серії НОМЕР_6 від 22 грудня 2016 року, чоловіка ОСОБА_2 .
Поряд з тим, до рапорту додані свідоцтва про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - дітей ОСОБА_2 .
На підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть доглядати за ОСОБА_2 надано посвідчення серії НОМЕР_7 ОСОБА_8 чоловіка ОСОБА_4 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 від 08 травня 1998 року) на ОСОБА_10 - інваліда з дитинства. Проте це не звільняє доньку ( ОСОБА_4 ) від обов'язку догляду за своєю матір'ю, незалежно від місця свого проживання у відповідності до положень частини 1 статті 202 Глави 17 Сімейного кодексу України: "Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги".
Також надана довідка № 4182 форми 5 від 26 квітня 2025 року з місця військової служби ОСОБА_3 .
Проте, законом визначено додаткову умову для звільнення з військової служби "за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи". Відтак, не дотримана обов'язкова вимога визначена статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
До рапорту не надані документи, які б свідчили про відсутність інших осіб першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , діти, рідні брати або сестри ОСОБА_2 , онуки.
Інші документи долучені до рапорту підтверджують ідентифікацію осіб та впливають на результати розгляду рапорту ОСОБА_1 .
Таким чином, на даний час відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка отримує пенсію по інвалідності та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 11 серпня 1984 року, пенсійним посвідченням серія НОМЕР_5 від 16 січня 2002 року та витягом з реєстру територіальної громади № 2025/006112826 від 12 травня 2025 року.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії 10 ААА № 475042 від 12 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - загальне захворювання, висновок про умови та характер праці - праця без фізичного навантаження.
Відповідно до довідки від 24 квітня 2025 року № 325 та висновку від 24 квітня 2025 року № 78/325, складеними лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) ККП "Миколаївська міська лікарня", мати позивача по стану здоров'я потребує постійного стороннього догляду, терміном на 1 рік, висновок дійсний до 24 квітня 2026 року.
У висновку № 78/325 про наявність у ОСОБА_2 порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 24 квітня 2025 року зазначено, що ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
В акті обстеження житлово-побутових умов від 12 травня 2025 року, складеним комісією Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, зазначено, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_3 разом із матір'ю ОСОБА_2 , 1957 року народження, інвалідом ІІ групи.
Батько позивача - ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 22 грудня 2016 року, виданим виконавчим комітетом Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області.
ОСОБА_2 також має дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчать свідоцтва про народження серії та свідоцтво про одруження.
Відповідно до довідки Військової часті НОМЕР_10 від 26 квітня 2025 року № 4182 солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за мобілізацією.
ОСОБА_4 має дитину-інваліда - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_11 від 24 липня 2008 року, виданим Гірською міською радою Миколаївського району Львівської області, та посвідченням серії НОМЕР_7 від 11 липня 2017 року, виданим УСЗН Миколаївської РДА.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем до рапорту не надано доказів того, що мати ОСОБА_2 потребує постійного догляду, а також доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою та другою статті 2 Закону № 2232 встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. (…)
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (…).
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232 порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (…).
На підставі частини шостої статті 2 Закону № 2232 види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232 і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
Пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином, для звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 необхідна одночасна наявність наступних умов:
- один з батьків є особою з інвалідністю І чи ІІ групи та потребує постійного догляду за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або
- один з батьків є особою з інвалідністю І чи ІІ групи та потребує постійного догляду, а інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
За матеріалами справи позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його рапорту про звільнення з військової служби відповідно до пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 (необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Також просив зобов'язати відповідача розглянути вищезазначений рапорт та звільнити позивача з військової служби.
Як свідчать матеріали справи, вперше з рапортом про звільнення на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 через сімейні обставини: наявність одного із батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, - позивач звернувся до відповідача 06 березня 2025 року. В рапорті зазначив, що його матір ОСОБА_11 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою медично-соціальної експертної комісії, копія якої додається.
Відповідачем розглянуто рапорт і листом від 20 березня 2025 року позивачу надана відповідь, в якій зазначено про внесення змін до Закону № 2232, відповідно до яких стаття 26 Закону № 2232 викладена у новій редакції (дата набуття чинності 18 травня 2024 року), відповідно до якої для звільнення позивачу необхідно надати: документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І або ІІ групи; документи, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. У разі, якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення наявні, також додатково має надати докази того, що членам сім'ї необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, відповідачем розглянуто по суті рапорт позивача від 06.03.2025 та надано вичерпну відповідь, в якій зазначено про відсутність підстав для звільнення позивача відповідно до пп."г" п. 2 ч. 4 ст.26 Закону № 2232 внаслідок не надання позивачем доказів необхідності постійного догляду на матір'ю та доказів відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, або доказів, що такі члени сім'ї наявні, але їм самим необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позивач за допомогою свого представника вдруге звернувся до відповідача з рапортом від 19 травня 2025 року про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 через сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Також в заяві представник позивача просив звернутися до Другого відділу (м. Миколаїв Львівської області) ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання ОСОБА_1 та його матері з тим, щоб працівники ІНФОРМАЦІЯ_8 провели обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання).
До рапорту додано документи.
Відповідач розглянув по суті рапорт і надав позивачу відповідь листом від 24 травня 2025 року, в якому відмовив у задоволенні рапорту в зв'язку з відсутністю підстав для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини.
Також в листі відповідач зазначив, що позивач надав документи, які підтверджують, що матір позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного догляду.
Також позивачем до рапорту надано дані про наявність інших члени сім'ї першого ступеня споріднення, а саме - дітей ОСОБА_2 : ОСОБА_3 та ОСОБА_12 . Проте позивачем не надано докази, що ці особи самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до положень Закону України «Про державну прикордонну службу» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, основним обов'язками, якої є зокрема: припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії із Збройними Силами України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, відповідними правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України, у тому числі шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Отже, військовослужбовці Державної прикордонної служби України, з 24.02.2022 здійснюють заходи передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про державну прикордонну службу» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби Збройних Сил України). Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Єдиноначальність - принцип управління за яким керівникові надаються широкі управлінські повноваження при персональній відповідальності за результати роботи.
Відповідно до пункту 58 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України затвердженого наказом МВС України 30.11.2018 № 971 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2018 року за № 1468/32920 (далі - Положення № 971) визначено призначення, основні завдання, повноваження, організацію управління, взаємодію і забезпечення діяльності органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі -Держприкордонслужба).
Відповідно до підпункту 18 пункту 6 Положення № 971 начальник органу охорони державного кордону в межах повноважень: у встановленому законодавством порядку призначає військовослужбовців на посади в органі охорони державного кордону, звільняє їх з посад, зараховує в розпорядження та звільняє з військової служби.
Пунктом 270 Положення, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", здійснюється, зокрема:
1) начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем в межах повноважень і у спосіб, що встановлений законом, належним чином розглянуто рапорти позивача від 06 березня 2025 року та від 19 травня 2025 року та надано ґрунтовні відповіді про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини.
Тому відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 та зобов'язувати відповідача знову розглядати рапорти позивача від 06.03.2025, від 19.05.2025 і звільняти позивача з військової служби.
Суд звертає увагу представника позивача, що в рапорті від 06.03.2025 позивач просив звільнити його зі служби в зв'язку з підставами, які на час звернення з рапортом вже не існували внаслідок зміни статті 26 Закону № 2232 з 18.05.2024, тому відсутні визначені Законом № 2232 підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі рапорту від 06.03.2025.
Щодо рапорту від 19.05.2025, то з огляду на умови звільнення з військової служби, визначені пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 - позивачем не надані докази, що діти ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, підстави для звільнення позивача з військової служби відповідно до рапорту від 19.05.2025 також відсутні.
Суд не приймає доводи апелянта про протиправність відмови відповідача, адже проходження братом позивача військової служби, догляд сестри позивача за іншою особою з інвалідністю свідчить про неможливість з об'єктивних причин здійснювати постійний догляд за матір'ю, - оскільки, як вже неодноразово зазначалося вище, умови звільнення з військової служби, визначені пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 - це не необхідність здійснювати постійний нагляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного нагляду, а надання доказів того, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за відповідними висновками медичних установ.
При цьому звернення відповідача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проведення відповідної перевірки та складання Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця не є належним доказом на підтвердження того, що брат та сестра позивача потребують постійного догляду, такими доказами є висновки медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Тому є безпідставними доводи апелянта, що відповідач, попри клопотання представника позивача, не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проведення відповідної перевірки та складання Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Суд погоджується, що надані позивачем медичні документи підтверджують, що мати позивача ОСОБА_2 потребує постійного догляду, проте це не спростовує той факт, що позивач не надав інші вищезазначені докази на підтвердження підстав для звільнення його з військової служби відповідно до пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232.
Суд першої інстанції визначив підставою для відмови в задоволенні позову відсутність документів на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю позивача за наявності таких документів, при цьому суд першої інстанції не надавав оцінки іншим доказам наявності підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232, хоча позивачем не надано доказів, що діти ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, проте одночасно вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з помилкових мотивів, що є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги представника позивача та зміну рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Леонтьєва Олега Валентиновича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі № 360/1167/25 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі № 360/1167/25 - змінити в мотивувальній частині, виклавши його відповідно до редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі № 360/1167/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 10 листопада 2025 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв