10 листопада 2025 року м. Чернігів Справа № 620/10523/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Боровик Ігор Васильович в інтересах ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача та надати письмову відповідь по суті у строк, визначений судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , молодшим лейтенантом медичної служби та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - особою з інвалідністю ІІ групи. Рапорт подано військовослужбовцем цінним листом з описом вкладення з трек номером Укрпошти 0421200173258, який отримано військовою частиною НОМЕР_1 28.07.2025.Однак, станом на дату подання позову, військова частина не надала письмової відповіді по суті, не здійснила перевірку сімейного стану, не направила запит до ТЦК та СП, чим порушила обов'язки, передбачені законодавством.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач зазначив, що позивач звернувся з рапортом до відповідача не по команді з відсутнім підписом командира свого підрозділу, чим порушив Порядок та Статут внутрішньої служби Збройних Сил України. Крім того, 10 травня 2025 року позивач самовільно залишив військову частини НОМЕР_1 та не повернувся у розташування військової частини, місце перебування позивача не встанволено. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2025 №134, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , який самовільно залишив частину, знято зі всіх видів забезпечення. За вказаним фактом представниками військової частини НОМЕР_1 було проведено службове розслідування та направлено повідомлення про виявлення кримінального правопорушення (протиправного діяння, що містить ознаки злочину) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 26 травня 2025 року №398, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1 153/2008, зі змінами, внесеними згідно Указу Президента від 12 вересня 2018 року №277/2018, (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) нижчепойменованих осіб офіцерського складу військової частини НОМЕР_2 Сухопутних військ Збройних Сил України звільнено з займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 Сухопутних військ Збройних Сил України молодшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.05.2025 №154 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 увільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджується з доводами відповідача, просить задовольнити позовні вимоги та зазначає, що рапорт про звільнення є офіційним службовим зверненням, що підлягає реєстрації та розгляду в порядку діловодства Збройних Сил України (затвердженого наказом Міністерства оборони № 185). Згідно з пунктом 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» рішення про звільнення приймає командир тієї військової частини, де військовослужбовець перебуває на особовому обліку, отже саме він зобов'язаний розглянути рапорт і видати обґрунтовану письмову відповідь. Крім того, представник позивача зазначив, що ініціювання та складення акту перевірку покладено на: командира військової частини, керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки та комісію з перевірки сімейного стану військовослужбовця. Акт перевірки подається військовослужбовцем не разом з рапортом про звільнення, а створюється за ініціативою командира військової частини та складається комісію з перевірки сімейного стану військовослужбовця територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому заперечує щодо обставин, викладених у відповіді на відзив, та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
25.02.2025 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 (зі змінами) і зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 .
Судом із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00052132332 від 02.07.2025 та копією свідоцтва про народження, наявних у матеріалах справи.
ОСОБА_1 має статус інваліда ІІ групи (безстроково), що підтверджується копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 121/25/529В, дата прийняття рішення 07.05.2025, номер рішення 121/25/529/Р).
Встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (довічно) також підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 .
Відповідно до висновку ЛКК 71 протокол 47 про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданим КНП «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Макарівської селищної ради від 21.05.2025, ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи, було рекомендовано догляд вдома та отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 встановлено, що шлюб між чоловіком ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_2 розірвано.
Позивачем подано командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, його рідним батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який потребує постійного догляду, відповідно до документів, що додано до рапорту.
Позивачем зазначено, що рапорт подано військовослужбовцем цінним листом з описом вкладення з трек номером Укрпошти 0421200173258, який отримано військовою частиною НОМЕР_1 , 28.07.2025. Однак, станом на дату подання позову, військова частина не надала письмової відповіді по суті, не здійснила перевірку сімейного стану, не направила запит до ТЦК та СП, чим на думку позивача порушила обов'язки, передбачені законодавством.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 р. оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі також Закон № 2232-XII).
Згідно частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З матеріалів справи встановлено, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 06.03.2012 та копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 25.02.2025 № 56.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абзацу 2 пункту 12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами пункту 213 Положення №1153/2008 військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів «б», «в», «г» частини другої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Отже, рапорт про звільнення позивача з відповідними документами за звичайних обставин повинен бути поданий його безпосередньому начальнику/командиру.
Пунктом 234 Положення №1153/2008 зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюють дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Згідно приписів пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 р. № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153.
Відповідно до п.1.5 розділу І Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо: звільнення з військової служби (додаток 1).
Відповідно до положень п.12.11 розділу ХІІ Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Так, додаток 19 до Інструкції № 170 визначає Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, а саме: п.5 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.
Зокрема, згідно пункту 26 додатку 19 Інструкції № 170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
Крім того, пунктом 14.30 Інструкції № 170 унормовано, що під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п'ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім'я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції) командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов'язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.
Комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі:
голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб).
Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:
вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;
відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;
використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;
за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.
Комісія зобов'язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.
У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.
За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п'яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.
Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вказує про наявність у нього права на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за рідним батьком, який є особою з ІІ групою інвалідності. З урахуванням наведеного позивач вважає, що відповідач протиправно не розглянув рапорт позивача по суті.
Підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби за заявленою підставою є відсутність у висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зразка з чітким визначенням про потребу в постійному догляді та відсутність акту перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.
Також відповідач правомірність своєї бездіяльності аргументує також поданням рапорту на звільнення з огляду на самовільне залишення позивачем військової служби
Вирішуючи питання про правомірність позиції відповідача, суд зазначає, що механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 р. № 531 (далі також - Порядок № 531).
Приписами п.п.1, 2, 3 розділу ІІ Порядку № 531 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку. Відповідь на усний рапорт надається усно.
Згідно з п.п.1 та 2 розділу ІІІ Порядку № 531 в паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6 розділу ІІІ Порядку № 531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Зі змісту матеріалів справи слідує, що 08.07.2025 (вх. № 1/10/1823 від 04.08.2025 в/ч НОМЕР_1 ) позивач подав на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (батька) з інвалідністю II групи.
Відповідно до копії аркушу погодження наявності підстав для звільнення позивача згідно рапорту від 04.08.2025 №1/10/1823 та наявних матеріалів до рапорту не погоджено документи та відмовлено військовослужбовцю у звільненні з військової служби за наданим рапортом із вказаними матеріалами.
У відзиві представник відповідача вказував, що оскільки рапорт щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби подано не по команді у зв'язку із відсутністю позивача на військовій службі через самовільне її залишення, підстави для звільнення з військової служби відсутні.
Суд наголошує, що пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 531 передбачено, що у разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу. Відтак, військовослужбовець може направити рапорт про звільнення з військової служби поштовим зв'язком.
У відзиві представник відповідача зазначив, що з 10 травня 2025 року позивач самовільно залишив військову частини НОМЕР_1 , станом на сьогодні позивач не повернувся у розташування військової частини та відповідачем не встановлено місце перебування позивача для надання відповіді стосовно розгляду рапорту.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2025 №134, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , який самовільно залишив частину, знято зі всіх видів забезпечення. За вказаним фактом представниками військової частини НОМЕР_1 було проведено службове розслідування та направлено повідомлення про виявлення кримінального правопорушення (протиправного діяння, що містить ознаки злочину) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 26 травня 2025 року №398, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, зі змінами, внесеними згідно Указу Президента від 12 вересня 2018 року №277/2018, (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) нижчепойменованих осіб офіцерського складу військової частини НОМЕР_2 Сухопутних військ Збройних Сил України звільнено з займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 Сухопутних військ Збройних Сил України молодшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.05.2025 №154 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 увільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Суд зазначає, що приписи частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.п.144-1, 144-5 Положення № 1153/2008 пов'язують можливість констатації посадовими особами військової частини факту дезертирства чи самовільного залишенням місця служби і, як наслідок, призупинення військовослужбовцю військової служби, факт внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо можливого вчинення військовослужбовцем дезертирства чи самовільного залишення служби.
У спірному випадку в матеріалах справи відсутня інформація щодо внесення відомостей до ЄРДР про самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирування із Збройних Сил України та інших військових формувань позивачем, як це передбачено частиною 2 статті 24 Закону № 2232-ХІІ (що унеможливило б звільнення з військової служби до поновлення на такій службі).
Отже, доводи відповідача щодо неможливості розгляду рапорту через призупинення військової служби позивача суд відхиляє.
До того ж, виключенню зі списків особового складу військової частини передує вирішення питання про звільнення військовослужбовця з військової служби. Тобто, виключення зі списків особового складу є завершальним етапам закінчення проходження військової служби і проводиться після прийняття наказу про звільнення особи з військової служби.
Суд зауважує, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
За результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).
Суд зазначає, що розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведено до військовослужбовця належним чином.
Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов'язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.
Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи відмова у задоволенні рапорту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 280/7446/24, від 08.07.2025 у справі № 580/6020/22.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 420/23353/23 розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Так, загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням, встановлені Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 року № 40 (далі також Інструкція з діловодства у Збройних Силах України, чинної станом на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби).
Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначені види документів, які створюються у Збройних Силах України, серед яких у тому числі є рапорт (заява), що визначається як письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до положень пункту 2.7.24 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України відмітка про надходження документа до військової частини (установи) проставляється за допомогою штрих-коду на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування військової частини (установи) одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (за потреби година і хвилини) надходження документа. За наявності додатків до документа на кожному додатку, як і на самому документі, ставиться відмітка про надходження документа. Якщо кореспонденція не розкривається відповідно до пункту 3.7 цієї Інструкції, то відмітка про надходження документа проставляється на конвертах (упакуваннях). З цією метою використовується спеціальний штамп (Додаток 15).
Згідно з пунктом 2.7.8 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України під час реєстрації паперових документів реєстраційний індекс наноситься за допомогою штрих-коду та/або QR-коду. Штрих-код включає найменування військової частини (установи), в якому реєструвався документ, реєстраційний індекс і дату документа, кількість аркушів.
Відповідно до пункту 3.9.3 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України документи реєструються лише один раз: вхідні у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створені у підрозділі - у день підписання або затвердження. Для передачі зареєстрованого документа з одного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється.
Як встановлено пунктом 2.7.12 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи адресуються військовій частині (установі), її структурним підрозділам або конкретній посадовій особі.
Відповідно до пункту 2.7.13 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України документ затверджується посадовою особою (посадовими особами), до повноважень якої (яких) належить вирішення питань, викладених у такому документі, або розпорядчим документом. Затвердження певних видів документів здійснюється з проставлянням грифа затвердження.
У разі затвердження документа кількома посадовими особами грифи затвердження розташовуються на одному рівні.
Строки виконання основних документів у Збройних Силах України наведені в додатку 40 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України.
Так, пунктом 8 Додатку 40 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України звернення громадян не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник установи або його заступник встановлюють необхідний строк для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
У відзиві на позовну заяву та з долучених відповідачем документів вбачається, що підставою для прийняття рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби за заявленою підставою є відсутність у висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зразка з чітким визначенням про потребу в постійному догляді та відсутність акту перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.
Однак, суд вважає вказані доводи відповідача необгрунтованими, оскільки позивачем при поданні рапорту долучалися належним чином засвідчені копії: витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 121/25/529/В, дата прийняття рішення 07.05.2025, номер рішення 121/25/529/Р; висновку ЛКК 71 протокол 47 про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданим КНП «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Макарівської селищної ради від 21.05.2025, ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи, було рекомендовано догляд вдома та отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи; пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 .
Щодо посилань відповідача про ненадання позивачем акту перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, суд зазначає, що пунктом 14.30 Інструкції 170 після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов'язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану. За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п'яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю. Тому доводи відповідача є необгрунтованими.
Суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено у ході судового розгляду справи, відповідачем у спірному рішенні належним чином не надано жодної правової оцінки наданим позивачем документам, які підтверджують необхідність постійного догляду за батьком, якому встановлена ІІ група інвалідності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , щодо звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Повний текст рішення виготовлено 10 листопада 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА