07 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/9310/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), 12 регіональної військово - лікарської комісії, Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправними, скасування постанови та рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі також - відповідач 1), 12 регіональної військово-лікарської комісії (далі також - відповідач 2), Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (далі також - відповідач 3) про:
- визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), що оформлена довідкою № 2131 від 11.03.2025;
- зобов'язання військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно провести військово-лікарську експертизу з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 із залучення необхідних фахівців відповідно до абзацу 2 пункту 6.8 глави 6 розділу II Положення № 402;
- визнання протиправним та скасування рішення 12 регіональної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленого листом від 04.04.2025 № 1189/1903, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ;
- зобов'язання 12 регіональну Військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 з урахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 за № 402 та надати обґрунтоване рішення;
- визнання протиправним та скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленого листом від 04.07.2025 № 598/9/16055, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 з урахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 за № 402, та надати обґрунтоване рішення.
Позов мотивує тим, що позивач пройшов військово-лікарську комісію при військовій частині НОМЕР_1 , за результатами проведення якої він визнаний придатним до військової служби. Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся зі скаргою до ВЛК регіону, яка 04.04.2025 надала роз'яснення № 1189/1903, в якому вказала, що рішення ВЛК винесено обґрунтовано, підстав для його перегляду та повторного огляду немає. У подальшому позивач, через представника, звернувся до ЦВЛК ЗСУ з метою перегляду рішення ВЛК № 2131 від 11.03.2025 та роз'яснення 12 регіональної ВЛК від 04.04.2025 № 1189/1903 в частині визначення ступеню придатності до військової служби, за результатами розгляду якої отримав лист, зі змісту якого слідує, що підстави для скасування рішення ВЛК та направлення на контрольний або повторний огляд відсутні. Водночас, на думку позивача, при проведенні огляду, не враховано діагнози його хвороби встановлені медичними установами та огляд ВЛК проведено поверхово, не відібрано необхідні аналізи та дослідження. Зазначене вказує на те, що ВЛК військової частини НОМЕР_1 порушила процедуру медичного огляду, що є підставою для скасування відповідної довідки та направлення на повторний огляд. Також просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення ВЛК регіону та ЦВЛК Збройних Сил України як такі, що прийняті без урахування всіх обставин у справі, що мають значення.
02.09.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно картки обстеження та доданих до неї медичних документів, позивач пройшов медичний огляд у всіх, визначених пунктом 6.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, лікарів-спеціалістів, що водночас, спростовує незастосування методу індивідуальної оцінки відповідачем. При цьому зазначає, що оскарженню у судовому порядку, за приписами п. 2.4.10. розділу І Положення №402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК. Також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 та постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, в яких зазначено, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
У відповіді на відзив ВЧ НОМЕР_1 позивачем зазначено, що оскільки надані позивачем медичні документи ВЛК не прийняло, і жодного рішення стосовно них не приймало, то наявні підстави стверджувати, що огляд проведено не у повному обсязі з ігноруванням медичних висновків незалежних спеціалістів кардіологів, без жодної аргументації. Щодо ЦВЛК ЗСУ, то вона отримала весь спектр документів, але жодного аргументу щодо їх неврахування не навела. Тобто, при ухваленні даного висновку бралися до уваги ті дослідження, які ВЛК навіть не спромоглася провести. Отже, вказане свідчить про протиправність оскаржуваних рішень .
У відзиві відповідач 12 Регіональна військово- лікарська комісія просила відмовити у задоволенні позову та зазначила, що висновки, викладені у позовній заяві, жодним чином не відповідають обставинам справи. Крім того, неправильно застосовані норми матеріального права, а також невірно витлумачене Положення № 402. 12 РВЛК як ВЛК регіону є окремою медичною установою в системі Міністерства оборони України, наділеною широким спектром прав і повноважень, визначених Положенням. Відповідно до пп. 2.5.1 п. 2.5 глави 2 розділу І Положення, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, гарнізонні ВЛК. За визначенням пп. 2.5.2 п. 2.5 глави 2 розділу І Положення, позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. З метою всебічного та об'єктивного розгляду звернення, 12 РВЛК звернулася до ВЛК військової частини НОМЕР_1 із проханням надання медичних документів. Отримані відомості ретельно вивчено уповноваженими посадовими особами комісії, зокрема у частині встановлених медичних діагнозів та їх відповідності вимогам Розкладу хвороб. За результатами комплексного аналізу наявних медичних даних, НОМЕР_2 РВЛК дійшла висновку, що постанова ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 № 2131 є обґрунтованою, прийнятою з дотриманням установлених процедур і на підставі достатніх медичних доказів.
У відповіді на відзив відповідача позивач просить врахувати, що ВЛК регіону не скористалася своїм правом залучити головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець для надання консультативного висновку або проведення додаткових обстежень позивача, хоча складність випадку та множинність діагнозів очевидно вказували на таку необхідність. Така пасивність ВЛК регіону у зборі доказів свідчить про фактичне ухилення від виконання обов'язку встановити об'єктивну істину у справі. Покладаючись виключно на документи, надані позивачем, ВЛК регіону, по суті, переклала весь тягар доказування на нього. Жодну із вказаних вище дій 12 регіональна ВЛК не вчинила, не провела огляду позивача, не направила на додаткові обстеження в той же час вказує на те, що: «…в медичній документації не вказано на підставі яких об'єктивних ознак, інструментальних методів дослідження та характеру ураження органів-мішеней він встановлений».
Центральна військово- лікарська комісія Збройних Сил України відзив на позов не надала.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 КАС України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
11.03.2025 позивач пройшов медичний огляд у гарнізонній ВЛК при військовій частині НОМЕР_1 , результати якого оформлені постановою у формі довідки від 11.03.2025 № 2131 із висновками про придатність позивача до військової служби.
28.03.2025 позивач звернувся до 12 Регіональної військово-лікарської комісії ( далі ВЛК регіону) зі скаргою на постанову ВЛК від 11.03.2025 № 2131 , за результатами розгляду якої отримав відповідь від 04.04.2025 № 1189/1903, в якій повідомлено, що за результатами комплексного аналізу наявних медичних даних позивача, постанова ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 № 2131 є обґрунтованою, прийнятою з дотриманням установлених процедур і на підставі достатніх медичних доказів.
У подальшому представник позивача звернувся до Центрально військово- лікарської комісії Збройних Сил України зі скаргою на постанову ВЛК від 11.03.2025 № 2131 та відповідь ВЛК регіону від 04.04.2025 № 1189/1903, за результатами розгляду якої отримав лист від 04.07.2025 № 589/9/16055, в якому повідомлено, що підстави для скасування постанови ВЛК від 11.03.2025 № 2131 відсутні.
Вважаючи спірні рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Згідно з абз.1-7 п.2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до абз.1-3 п. 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Згідно з положеннями пп. 2.5.1, 2.5.4 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Як передбачено вимогами п.п. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Згідно з п.п. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402).
Згідно з п.п. 2.5.11. п.2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров'я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.
Відповідно до п.п. 2.8.1., 2.8.2. п.2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
Роз'яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов'язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
Згідно з пп.2.8.3., 2.8.4. п.2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
Разом з тим, згідно із п.п.3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров'я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.
Таким чином, із наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з п. 1.4 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Як передбачено п.2.1 та п.2.2 розділу ІІ Положення № 402 організація медичного огляду призовників і допризовників покладається на районні (міські) комісії з питань приписки і районні (міські) призовні комісії, в областях - на обласні призовні комісії та призовні комісії Автономної Республіки Крим і міста Києва.
Згідно з матеріалами справи, позивач пройшов медичний огляд гарнізонної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , яка згідно з положеннями пп. 2.5.1, 2.5.4 п. 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 належить до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК), результати якого оформлені постановою у формі довідки від 11.03.2025 № 2131 із висновками про придатність позивача до військової служби.
Обґрунтовуючи протиправність висновку ВЛК, позивач вказує, що наявні у нього хвороби є такими, які виключають його придатність до військової служби.
В свою чергу, норми Положення № 402 не передбачають право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови штатних (позаштатних) ВЛК (в даному випадку гарнізонної ВЛК) у судовому порядку.
Згідно з Положенням № 402, у разі непогодження із постановами штатних (позаштатних) ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.
У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Разом з цим, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішень ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), що оформлена довідкою № 2131 від 11.03.2025 не підлягають задоволенню.
Щодо вимог визнання протиправним та скасувати рішення 12 регіональної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом від 04.04.2025 року № 1189/1903, за результатами розгляду скарги позивача, то в задоволенні його слід відмовити, оскільки ВЛК регіону надала роз'яснення листом, що в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України не є рішенням суб'єкта владних повноважень. При цьому рішення - це акт, що приймається суб'єктом владних повноважень в рамках здійснення своїх функцій, тоді як лист, як правило, носить інформаційний характер.
Щодо вимог визнання протиправним та скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом від 04.07.2025 року № 598/9/16055, за результатами розгляду скарги позивача, суд зазначає таке.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп. 2.3.1 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Відповідно до пп. 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема: організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно із пп. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право:
оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;
запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме:
виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів;
особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу);
архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);
залучати, у разі необхідності, головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;
перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів;
направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов'язаних, резервістів;
запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);
надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та інших осіб;
розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (пп. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Системний аналіз наведених норм Положення № 402 дає можливість зробити висновок, що результати розгляду заяв/скарг на рішення ВЛК оформлюються постановою ЦВЛК, яка повинна містити виклад обставин та аргументів на підставі аналізу яких прийнято відповідне рішення. Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.
За обставин справи, не погоджуючись із постановою ВЛК від 11.03.2025 № 2131 позивач звернувся до ВЛК регіону, а в подальшому до ЦВЛК із скаргою, в якій просив переглянути вказану постановку та роз'яснення ВЛК регіону від 04.04.2025 № 1189/1903.
У відповідь Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України листом від 04.07.2025 № 598/9/16055 повідомила позивача, що за встановленим діагнозом, враховуючи всі медичні документи, постанову ВЛК від 11.03.2025 № 2131 про ступінь придатності до військової служби прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення№ 402. Підстав для скасування вказаної постанови на теперішній час немає.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, а також положень Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку та не можуть втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Отже, за результатами розгляду скарги позивача на результати висновків ВЛК нижчого рівня, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було прийнято аргументованої та вмотивованої постанови. Натомість, на скаргу позивача направлений лист від 04.07.2025 № 598/9/16055.
На переконання суду, наведена обставина свідчить про те, що відповідачем не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити відповідно до Положення № 402, а скарга була розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Водночас, Положенням № 402 визначено, що процедура розгляду такої заяви повинна проводитись у відповідності до цього нормативного акту, а не у відповідності до Закону №393/96-ВР.
Так відповідно до п. п. 2.3.4. п. 2.3 Положення 402, ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України.
Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови що є обов'язковою для штатних та позаштатних ВЛК.
Згідно з п 2.3.5 Положення № 402, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.
При цьому протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За викладених обставин, обираючи належний спосіб захисту, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду скарги позивача на висновок військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_1 щодо придатності до військової служби, оформлений довідкою від 11.03.2025 № 2131 та зобов'язання відповідача повторно розглянути скаргу позивача з прийняттям постанови відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн на підтвердження яких позивачем надані відповідні документи (ордер, свідоцтва та платіжна інструкція на суму 12000,00 грн), суд зазначає таке, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалась, справа № 620/9310/25 віднесена судом до справ незначної складності, позов задоволено частково.
Отже, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Враховуючи викладене, вказані обставини свідчать, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, тому суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не розгляду у встановленому законом порядку скарги ОСОБА_1 на постанову військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленою довідкою від 11.03.2025 № 2131.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 з прийняттям постанови відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Відповідач: Центральна військово - лікарська комісія Збройних Сил України, вул. Госпітальна,16, м.Київ,01133, код ЄДРПОУ 08356179.
Відповідач: 12 регіональна військово - лікарська комісія, вул. Культури,5, м. Харків,61058, код ЄДРПОУ 24983125.
Повний текст рішення виготовлено 07 листопада 2025 року.
Суддя І.І. Соломко