Справа № 161/17825/25
Провадження № 2/161/5799/25
10 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Мазура Д.Г.,
секретар судового засідання: Дручок О.М.,
представника позивача - Бацюк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" в особі директора Ткаченко М.М. звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Обґрунтовуючи свої вимоги, тим що 10.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено Договір №2109955953968 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 4300,00 грн. шляхом переказу коштів на його банківську картку, зі сплатою процентів відповідно до обумовлених сторонами умов, виходячи із часу дії вказаного договору та виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109955953968.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 2109955953968
Відповідач лише частково погашав заборгованість.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2109955953968 від 10.04.2021 року, що підлягає стягненню з відповідача станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 73679,18 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4289,12 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 69390,06 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 51308,85 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4289,12 грн; -заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 47019,73 грн.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, то у нього за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 51308,85 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь, а також відшкодувати витрати по сплаті судового збору у розмірі 2443, 40 грн та 16000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.09.2025 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник відповідача - адвокат Лукомська В.В. 18.09.2025 звернулася до суду із відзивом на позовну заяву. У відзиві просить позовні вимоги задовольнити частково виходячи із наступного. В заяві анкеті та графіку платежів до Договору № 2109955953968 визначено конкретні умови надання кредиту, його розмір, періодичність внесення ( сума кредиту 4300,00 грн.; строк кредитування 17 днів; загальні витрати за кредитом - 1462,00 грн.(сума% по договору) + 602,00 грн.(комісія); кількість та розмір платежів, періодичність внесення : 5762,00 грн., на 17 день з дати отримання, тобто до 27.04.2021 року.), то нарахування і стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним договором строком кредитування суперечить вимогам ЦК України та вищевикладеним висновкам Верховного Суду.
Таким чином, відсотки за користування кредитом нараховані за період з 10.04.2021 року по 30.11.2021 р., тобто поза межами строку кредитування, який складав 17 днів. Також, вказує, що відповідачем сплачено суму у розмірі 1000,00 грн. за нарахованими процентами, а також 1401,12 грн. - за нарахованими процентами та 10,88 грн. - за тілом кредиту, позов визнає на суму 4 289,12 грн.
Також просила відмовити у стягненні з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу на користь відповідача у розмірі 5000,00 грн..
Від представника позивача - Ткаченко М.М. 23.09.2025 надійшла відповідь на відзив у якому, було наведено аналогічні обґрунтування, що були викладені у позовній заяві, вказано що нарахування відсотків є правомірним та у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Щодо витрат на правничу допомогу, заявлених відповідачем, вказує що спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідача, пов'язаної з тривалим невиконанням умов договору. Отже, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є безпідставними, а їх розмір є необґрунтованим.
А тому просить позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі. Відмовити відповідачу у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір.
Представник позивача Бацюк О.М. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, надала схожі пояснення викладені у відповіді на відзив.
У судове засідання відповідач та представник відповідача - адвокат Лукомська В.В. не з'явилися, звернулися до суду із заявою в якій просять розглянути справу без їх участі, позов просять задовольнити частково, з врахуванням доводів викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 10.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2109955953968.
Згідно з договором про надання фінансових послуг №2109955953968 від 10.04.2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надала ОСОБА_1 кредит в розмірі 4300,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 17 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 17 день з моменту отримання кредиту, в сумі що нараховані за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. Відповідно до п.1.9 Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.
Згідно з договором факторингу №1-12 від 01.12.2021 року право вимоги за кредитним договором №2109955953968 від 10.04.2021 року перейшло від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт капітал».
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року право вимоги за кредитним договором №2109955953968 від 10.04.2021 року перейшло від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Колект центр».
Згідно з наданим позивачем розрахунків заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору: за період з 10.04.2021 року по 30.11.2021 року 30912,37 грн. Станом на дату початку розрахунку (01.12.2021 року) 30912,37 грн., станом на дату розрахунку (10.01.2023 року) 73679,18 грн.
В наданому позивачем суду розрахунку період нарахування заборгованості розпочинається з 01.12.2021 року та закінчується 10.01.2023 року
В позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість відповідача складає 73679,18 грн., проте враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив суд стягнути заборгованість в розмірі 51308,85 грн., з яких 4300,00 грн. - тіло кредиту, 47019,73 грн. проценти.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
У додатку №1 до договору «Заява анкета» зазначено, що нараховані проценти обов'язкові до сплати на 17 день з моменту отримання кредиту.
Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов'язання повернути кредит у розмірі 4300,00 грн. та проценти у розмірі 1462,00 грн. Дата початку нарахування процентів за користування кредитом 10 квітні 2021 року.
Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором J2.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4300,00 грн., що підтверджується довідкою, ТзОВ ФК «Вей Фор Пей», наявною в матеріалах справи.
Таким чином, Договір про надання фінансових послуг №2109955953968 від 10.04.2021, підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Суд приходить до висновку, що відповідачем належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконувались, чим останній порушив умови Договору, а тому сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складається з тіла кредиту в розмірі - 4300,00 грн. та нарахованих відсотків за користуванням кредитом у визначений договором строк.
Що стосується розміру нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за договором про надання фінансових послуг, суд зазначає наступне.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами договору про надання фінансових послуг №2109955953968 від 10.04.2021 року сторони встановили строк кредитування 17 днів, тобто до 27.04.2021 року, включаючи дату отримання та повернення позики.
Крім того, при підписанні відповідачем інформації щодо порядку (процедури) щодо укладення електронного договору, додатку № 1 до кредитного договору, графіку платежів, та паспорту споживчого кредиту було погоджено між Товариством та відповідачем строк кредитування 17 днів.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять додаткової угоди щодо пролонгації кредитного договору між сторонами, кредитний договір не пролонговувся, що не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 1462,00 грн за період з 10.04.2021 року по 27.04.2021 року, виходячи з розрахунку: 4300 грн (тіло кредиту) х 2% (базова відсоткова ставка) х 17 день (строк позики).
Також, з розрахунку вбачається, що відповідач частково погасив заборгованість по кредитному договору на суму 2412,00 грн.
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернув кредитні кошти в повному обсязі, отримані ним на підставі договору про надання фінансових послуг №2109955953968 від 10.04.2025 року, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість (з врахуванням часткового погашення в сумі 2412,00 грн.) у розмірі 3350, 00 грн.
Водночас, слід зазначити, що відповідно до договору про надання фінансових послуг № 2109955953968 від 10.04.2021 року в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 17 днів у сумі, нарахованні за фактичний строк користування кредитом (п.п. 1.4.2 п.1 Договору).
П. 2.1.1.6. передбачено, що у разі продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії договору, за згодою позичальника змінити процентну ставку за користування кредитом на період продовження.
Також, Товариство має право здійснити автоматичне подовження строку дії кредитного договору на наступний термін за умови сплати позичальником (або за умови договірного списання) нарахованих за договором відсотків без оформлення /підписання будь-яких додаткових угод, звернень тощо (п.п. 2.1.1.11 п. 2 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору від 10.04.2021 року матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиції позичальника про це.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, позичальник у період з дати укладення договору від 10.04.2021 року по 27.04.2021 року, не здійснив оплату суми нарахованих процентів.
Відтак, посилання на умови договору щодо автопролонгації строку кредиту без згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту заборгованості, є безпідставним.
Частиною восьмою статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, виходячи з викладеного, встановивши погодження між сторонами умов (пункту 2.1.1.6) про продовження строку користування кредитом за згодою позичальника, яку має право погодити позикодавець; приймаючи до уваги нечіткість умов пункту 2.1.1.11 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника; враховуючи положення статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», - суд дійшов висновку про недоведеність факту продовження строку кредитування понад 17 днів, який було визначено у пункті 1.3 договору про надання фінансових послуг № 2109955953968 від 10.04.2021 року.
У зв'язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13.
Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 дотепер неналежно виконує свої обов'язки з повернення отриманого ним кредиту ні перед первісним кредитором, ні перед новим, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням його зобов'язань у розумінні норм ЦК України, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині заборгованості за процентами.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Позивач при подачі позовної заяви просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стягнення інших судових витрат покладається пропорційно на обидві сторони , а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1044,65 грн (16000,00*3350/51308,85).
Щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем, суд зазначає наступне, так як при частковому задоволенні позовних вимог інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони, а тому з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 326,45 грн (5000,00*3350,00/51308,85).
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, у порядку встановленому ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 718,20 грн. витрат понесених у даній справі на професійну правничу допомогу.(1044,65-326,45)
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір (2422,40 грн.) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 158,16 грн. (3350,00*2422,40/51308,85)
Керуючись ст. 367,374,376,381-384,389 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №2109955953968 від 10.04.2021 року у розмірі 3350 (три тисячі триста п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 158 (сто п'ятдесят вісім) гривень 16 копійок судового збору та 718 (сімсот вісімнадцять) гривень 20 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306);
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Дата складення повного тексту рішення - 10 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур