Справа № 159/4061/25
Провадження № 2/159/1439/25
(заочне)
10 листопада 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю:
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
прокурора - Романюк Н.М.,
відповідача - не з'явився,
третя особа без самостійних вимог - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Ковельської окружної прокуратури Волинської області (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Шевченка, 7), в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України (04073, м. Київ, просп.. Степана Бандери, 19), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Ковельське міське територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області» (45000, м. Ковель, вул. Олени Пчілки, буд. 4), про стягнення витрат за лікування потерпілого від злочину,
Ковельська окружна прокуратура Волинської області (далі - прокурор), в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України (далі - позивач або НСЗУ), звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або ОСОБА_1 ), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Ковельське міське територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області» (далі - третя особа або Ковельське МТМО), в якому просить стягнути з відповідача в користь держави в особі НСЗУ, понесені закладом охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 20530,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 листопада 2023 року близько 14 год. 10 хв., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Audi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в м. Ковель Волинської області, здійснюючи рух заднім по проїжджій частині дороги, поряд з будинку №40, що по бульварі Лесі Українки, 40, не звернувся за допомогою до інших осіб, проявив безпечність та неуважність, під час руху не переконався, що позаду транспортного засобу відсутні учасники дорожнього руху, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з наведеним слідчим відділом Ковельського РУ ГУНП у Волинській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №12023030550001600 від 13.22.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
У наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12.11.2023 ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні ЦРЛ Ковельського МТМО з 12.11.2023 по 24.11.2023. Вартість лікування становить 20530,08 грн.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.04.2025 у справі №159/165/24 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Керуючись вимогами ст. 82, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ст. 1206 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), пп. 1.4, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, прокурор просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на лікування в розмірі 20530,08 грн.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 09.07.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд (формування та зберігання) справи вирішив здійснювати у змішаній формі, судове засідання у справі суд призначив на 18.08.2025, залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог Центральну районну лікарню Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання.
11.07.2025 до суду надійшла заява Національної служби здоров'я України про розгляд справи за її відсутності, позов просила задовольнити.
08.09.2025 від Ковельського МТМО надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У зв'язку з перебуванням головуючого у відпустці, судові засідання 18.09.2025 не відбулося, судове засідання призначено на 26.09.2025.
У судовому засіданні 26.09.2025 суд ухвалою замінив третю особу - Центральну районну лікарню Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання, яка не має статусу юридичної особи та помилково була залучена на вірну - Комунальне некомерційне підприємство «Ковельське міське територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області», судове засідання у справі відклав на 03.11.2025.
У судове засідання 03.11.2025 прибув прокурор Романюк Н.М., який підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач і третя особа не прибули, хоча належно повідомлялися про час, місце і дату проведення судового засідання, зокрема до суду 10.10.2025 повернулося поштове відправлення №0610283733931, яким відповідач повідомлявся про судове засідання , з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомлення сторони про судове засідання.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти ухвалення заочного рішення не висловлював.
У судовому засіданні 03.11.2025 суд перейшов до стадії прийняття судового рішення у справі та повідомив присутніх учасників справи, що повний текст судового рішення буде оголошений у судовому засіданні 10.11.2025.
Вивчивши матеріали справи доводи та пояснення учасників справи, суд встановив таке.
13.11.2025 внесені відомості до ЄДРДР про кримінальне провадження № 12023030550001600 з фабулою про те, що 12 листопада 2023 року близько 14 год. 20 хв у м. Ковелі на бульв. Лесі Українки, 40 водій транспортного засобу марки «Audi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , порушив правила дорожнього руху здійснивши наїзд на гр. ОСОБА_2 , чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правого стегна зі зміщенням.
Висновком експерта №176 Ковельського районного відділу Волинського обласного бюро Судово-медичної експертизи стверджується, що отримані ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
29.12.2023 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
29.12.2023 було складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.04.2024 у справі № 159/165/24, кримінальне провадження № 12023030550001600, ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у зв'язку із примиренням з потерпілим. У зазначеній ухвалі суд встановив, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження установлено, що 12 листопада 2023 року близько 14 год. 10 хв., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Audi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в м. Ковель Волинської області, здійснюючи рух заднім по проїжджій частині дороги, поряд з будинку №40, що по бульварі Лесі Українки, 40, не звернувся за допомогою до інших осіб, проявив безпечність та неуважність, під час руху не переконався, що позаду транспортного засобу відсутні учасники дорожнього руху, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичного експерта № 176 від 26 грудня 2023 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді - закритого базального перелому шийки правового стегна, що утворився від дії тупого твердого предмету, можливо від удару об виступаючі частини кузова автомобіля і за ступенем тяжкості відноситься до категорії - тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, згідно пункту 2.2.1.в - «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, знаходиться грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 б), 10.9 Правил дорожнього руху України. Так, у відповідності до вимог п.2.3 б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. У відповідності до вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху.
Інформацією про розмір витрат на лікування від 14.11.2024 виданою Ковельським МТМО стверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології Ковельського МТМО з 12.12.2023 по 24.11.2023, вартість лікування становила 20530,08 грн (9971,40 грн - заробітна плата, 2101,56 грн - нарахування на заробітну плату, 6091,68 грн - медикаменти, 1107,96 грн - харчування, 1257,48 грн - оплата послуг (опалення, водопостачання, електроенергія).
Ковельська окружна прокуратура з метою вирішення питання про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру для забезпечення відшкодування особою, винною у вчиненні кримінального правопорушення, витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину, звернулася 08.05.2025 з листом №52-706вих.25 до Національної служби здоров'я України з листом у якому просила повідомити чи здійснювались НСЗУ у 2023 році фінансування Ковельського МТМО, чи здійснювались заходи претензійно-позовного характеру по відшкодуванню понесених витрат на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 .
У відповідь на вказане вище звернення НСЗУ надала відповідь 14.05.2025 за № 20214/2-16-25 у якому повідомила, що відповідно до норм Положення пр національну службу здоров'я України, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2017 №1101, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Також повідомила, що у неї відсутня інформація про відшкодування до державного бюджету України витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_2 . Також НСЗУ зазначає, що оплатила медичні послуги Ковельського МТМО на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2112-Е123-Р000, укладеного між НЗСУ (замовник) та КНП «Ковельське МТМО» Ковельської міської ради. НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави Ковельською окружною прокуратурою із зазначених питань.
Згідно з пунктами 1, 2, 6 Статуту, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 13.03.2020 № 64/3, КНП «Ковельське МТМО» Ковельської міської ради є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, а також вживає заходи із профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров'я. Підприємство створене за рішенням Ковельської міської ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і за організаційно-правовою формою є комунальним некомерційним підприємством. Засновником та Власником Підприємства є Ковельська міська рада. Джерелами формування майна та доходів Підприємства є, зокрема, кошти бюджетів усіх рівнів; кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (п. 4.2, 4.5 розідлу 5 Статуту).
Інформація про те, що витрати понесені на лікування потерпілої ОСОБА_2 сплачені відповідачем, у матеріалах справи відсутні.
Дослідивши матеріали справи, пояснення та доводи учасників справи суд дійшов висновку, що спір у справі виник щодо деліктного зобов'язання відшкодувати завдану шкоду кримінальним правопорушенням.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 (далі - Порядок).
Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 3 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
Згідно з ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Отже, суд дійшов висновку, що невідшкодування витрат, здійснених за рахунок державного бюджету на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я, забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» закладом охорони здоров'я - є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Тобто, послуги КНП «Ковельське МТМО», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.
Механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1086.
Відповідно до п. 3 вищевказаного Порядку НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з Положенням про Національну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 (далі - Положення), Національна служба здоров'я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.
Основними завданнями НСЗУ є: 1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); 2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; 3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров'я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.
НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
Відповідно до ч. 5 п. 14 Положення про НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Як вище встановив суд НСЗУ оплатила медичні послуги Ковельського МТМО на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2112-Е123-Р000, укладеного між НЗСУ (замовник) та КНП «Ковельське МТМО» Ковельської міської ради.
У зв'язку із наведеним, право вимагати відшкодувати витрати понесені на лікування потерпілого від злочину належить Національній службі здоров'я України.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред'являти цивільний позов в інтересах держави у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом.
Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження.
Як вище встановив суд Національна служба здоров'я України у відповідь на звернення Ковельської окружної прокуратури повідомила, що нормами Положення про Національну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ не наділено повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а тому заходи претензійно-позовного характеру останньою не вживались. Водночас, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави Ковельською окружною прокуратурою із зазначених питань.
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що бездіяльність позивача є підставою, визначеною ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення окружної прокуратури із цією позовною заявою.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1191 Цивільного кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993. Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи із кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості витрат на його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
У пункті 8 типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, передбачено, що надавач зобов'язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.
Як вище встановив суд, НСЗУ листом відповіддю на звернення Ковельської окружної прокуратури повідомила, що послуги Ковельського МТМО, пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ.
Пунктами 3, 4 Порядку визначено, що сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.
Суд встановив, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні упродовж 12 днів з 12.11.2023 по 24.11.2023 у Ковельському МТМО у зв'язку із тим, що відповідач здійснив на неї наїзд автомобілем у результаті чого їй було завдано тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості. У зв'язку із зазначеними подіями до ЄДРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України в якому обвинувальний акт щодо відповідача було скеровано до суду. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 289 КК України у зв'язку з примиренням потерпілої з відповідачем (ст. 46 КК України).
Розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 на суму 20530,08 грн, відповідно до Порядку, здійснений Ковельським МТМО.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що понесені витрати на лікування ОСОБА_2 спричинені дорожньо-транспортною пригодою, винуватцем якої був відповідач якого було звільнено від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення у зв'язку з примиренням з потерпілою, є витратами пов'язаними з лікування потерпілої від злочинного діяння, а тому суд вважає вимогу про їх стягнення з відповідача підставною.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 в сумі 20530,08 грн необхідно задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позов у повному обсязі, то з відповідач необхідно стягнути на користь Волинської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України, понесені закладом охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 20530,08 грн, які перерахувати в дохід Державного бюджету (р/р UA 978999980313080115000026011, отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський рн/24060300, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909915) сплачений судовий збір в сумі 2422,4 гривень.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивач:
Національна служба здоров'я України (04073, м. Київ, просп.. Степана Бандери, 19; ЄДРПОУ 42032422);
Ковельська окружна прокуратура Волинської області (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Шевченка, 7);
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ),
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Ковельське міське територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області» (45000, м. Ковель, вул. Олени Пчілки, буд. 4; ЄДРПОУ 01982940).
Повне судове рішення складене 10.11.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ