Справа № 158/3305/25
Провадження № 1-кс/0158/987/25
06 листопада 2025 року м. Ківерці
Слідчий суддя Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рожище Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, громадянина України, українця, згідно ст. 89 КК України такого, що не має судимості, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 КК України, -
04.11.2025 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 КК України, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
До початку розгляду клопотання по суті, захисником підозрюваного ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 до суду подано письмове заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, яке мотивує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а лише здійснено формальне посилання на їх наявність. Зазначає, що у матеріалах, долучених до клопотання, відсутні беззаперечні докази існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 КК України. Вказує, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не враховано тяжкість вчинення кримінального правопорушення та особу підозрюваного. Просив врахувати наявність постійного місця проживання підозрюваного, що є підставою для можливості зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або ж застави.
З огляду на вищевикладене, просить змінити запобіжний захід на більш м'який у виді домашнього арешту або ж застави, з покладенням на останнього обов'язків, передбачених п. п. 1-4, 8-9, ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання на строк 60 днів.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник-адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на обставини, викладені у заперечені, просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт чи заставу.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Слідчий суддя, з врахуванням об'єктивно проведеного аналізу доказів, встановив, що ОСОБА_4 на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 КК України, яке за ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів; за ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 146 КК України - до нетяжких злочинів; за ч. 1 ст. 162 КК України - до кримінальних проступків.
Також встановлено, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає слідчому судді підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені слідим та прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані; ризики, які слугували підставами для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Що стосується заперечень захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В контексті даного питання слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, згідно з якою звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу підозрюваного, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків.
Так, існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду обумовлене, в тому числі, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілої зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із потерпілою та свідками, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу або ж насилля, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку слідчого судді, наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Таким чином, в задоволенні клопотання захисника - підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 слід відмовити.
З врахуванням наведеного, особи підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості інкримінованих йому діянь, віку та стану його здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання підозрюваного в слідчому ізоляторі, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, тобто до 08.11.2025 року.
Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, підстави для визначення розміру застави відсутні.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 193-194, 196-197 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання захисника - підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, але не більше строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Вважати, що термін дії ухвали по - 04.01.2026 року включно.
Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 06.11.2025 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошений о 12 год. 55 хв. 10.11.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1