Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 листопада 2025 р. Справа № 640/7720/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрколорхім» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
До адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрколорхім», з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA100000/2021/000010/1 від 10.03.2021;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100080/2021/00111 від 10.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2021/000010/1 від 10.03.2021 та картка відмови № UA 100080/2021/00111 від 10.03.2021, прийняті Київською митницею, є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач під час їх прийняття не довів наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, а також не виконав обов'язку доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 Митного кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25березня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження (без виклику сторін).
Представником відповідача надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що оскаржувані рішення є обґрунтованими і правомірними, оскільки подані позивачем до митного оформлення документи відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за цей товар. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
У додаткових поясненнях у справі позивач звертає увагу, що надані до митного оформлення документи дозволяли належним чином ідентифікувати імпортований товар, такі документи були повними та достовірними, будь-яких неправдивих відомостей не містили; митницею безпідставно було витребувано додаткові документи від декларанта.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу до Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями, справу розподілено судді Шевченко О.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року прийнято до провадження судді Шевченко О.В. адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрколорхім» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року замінено відповідача - з Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на її правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, місцезнаходження: 03124 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.8А).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укрколорхім» (як покупцем) та NorchemOverseasLimited (як продавцем) укладено договір № МТ/12022021/UKH від 12.02.2021. На підставі вказаного договору ТОВ «Укрколорхім» надійшов товар - поліетиленгліколь, декларування якого здійснювалось на підставі МД № UA100080/2021/583220.
Разом з МД № UА100080/2021/583220 декларантом ТОВ «Укрколохім» були надані контролюючому органу такі документи:
1) сертифікат якості № 763 від 04.03.2021;
2) рахунки-фактури (інвойси) № 01-168 від 08.02.2021, № NKO 64/2021 від 08.02.2021;
3) проформа-інвойс № NOK-08.02.2021 від 12.02.2021;
4) автотранспортна накладна № 767370 від 04.03.2021;
5) декларація про походження товару № 01-168 від 08.02.2021;
6) платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах № 5 від 24.02.2021, №6 від 25.02.2021;
7) рахунок на оплату транспортних послуг № 606 від 02.03.2021;
8) документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати доставки вантажу під митними пломбами) № 31017 від 02.03.2021;
9) експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-291 від 09.03.2021;
10) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № МТ/12022021/UKH від 12.02.2021;
11) договір про надання послуг митного брокера № 21 від 13.06.2019:
12) копія митної декларації країни відправлення № 10418010/040321/0063471 від 04.03.2021;
13) видаткова накладна № УК-0002394 від 27.11.2020;
14) податкові накладні № 117 від 24.11.2020, № 132 від 27.11.2020;
15) прайс-лист від 01.02.2021;
16) договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні № 13052020 від 01.08.2020;
17) договір транспортного перевезення вантажів № 26022021 від 26.02.2021;
18) інформаційний лист № 238 від 25.12.2020;
19) лист NorchemOverseasLimited від 10.03.2021;
20) лист декларанта № 1003-1 від 10.03.2021.
Митну вартість придбаного товару заявлено за першим методом (ціною договору).
Рішенням про коригування митної вартості товару № UA100000/2021/000010/1 від 10.03.2021Київською митницею відмовлено ТОВ «Укрколорхім» у митному оформленні товару за основним методом (ціною договору) та збільшена митна вартість товару.
На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товару Київською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100080/2021/00111 від 10.03.2021.
Скориставшись правом на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, зазначених вище, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами частини другої статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з частинами першою - третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як убачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування митної вартості товарів в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі статей 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) в платіжних документах від 24.02.2021 за № 5 та від 25.02.2021 за № 6 відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист або специфікацію), що не дає змоги ідентифікувати зазначену оплату з оцінюваним товаром;
2) в інвойсі від 08.02.2021 за № NKО 64/2021 зазначено, що товар оплачено у повному обсязі. Тобто станом на 08.02.2021 оплата за товар є здійсненою. Однак платіжні документи, що подано до митного оформлення датовано 24.02.2021 та 25.02.2021 відповідно;
3) довідка про транспортні витрати видана ТОВ «Міко-транс-1», однак відповідно до автотранспортної накладної № 767370 перевізником є ТОВ «Вікартранс»;
4) для підтвердження такої складової митної вартості, як транспортні витрати, декларантом надано довідку про транспортні витрати від 02.03.2021 за № 31017, однак, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, які підтверджують вартість транспортування можуть належати: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг; заявки на перевезення; акт виконаних робіт по наданню послуг з перевезення; калькуляція транспортних втрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;
5) роздрукована з електронної копії митна декларація країни відправлення № 10418010/040321/0063471 не містить відміток митного органу країни відправлення. Крім того, відповідно до інвойсу від 08.02.2021 за № NKO 64/2021 вартість оцінюваного товару становить 18105,60 євро, однак, відповідно до митної декларації країни відправлення № 10418010/040321/0063471 вартість становить 16531,20 євро;
6) експертний висновок Київської ТПП від 09.03.2021 за №Ц-291 прийнятий до уваги митницею, але не може бути підставою для визнання митної вартості. Експертом під час дослідження вартісний аналіз проводиться на підставі товаросупровідних документів та інформації з мережі Інтернет;
7) прайс-лист від 01.02.2021 має адресний характер та не містить всього асортименту продукції продавця, а отже не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994);
8) прайс-лист від 01.02.2021 видано фірмою «Norchemoverseaslimited», однак виробником оцінюваного товару є ООО «Завод синтанолов»;
10) декларантом подано до митного оформлення договір від 12.02.2021 за № МТ/12022021/UKH (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються). Виробником оцінюваного товару є ООО «Завод синтанолов». Однак, до митного оформлення не надано жодного товаросупровідного документу виданого ООО «Завод синтанолов».
Надаючи оцінку наведеним підставам прийняття рішення № UA100000/2021/000010/1 від 10.03.2021, суд зазначає таке.
Щодо платіжних документів, то згідно з поясненнями позивача 12.02.2021 продавцем товару - NorchemOverseasLimited було оформлено проформу-інвойс № NOK-08.02.2021 на суму 18 105,6 EUR. Оплата за товар здійснювалась на підставі платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах № 5 від 24.02.2021 на суму 10 000.00 EUR за № 6 від 25.02.2021 на суму 8 105.60 EUR. Тобто, вартість товару була сплачена в повному обсязі.
Безпосередньо у гр. 70 платіжних доручень (призначення платежу) вказано призначення: «prepaymentforchemistrytocontract МТ/12022021/UKH DD 12.02.2021». Тобто вказані платіжні доручення містять посилання на відповідний номер контракту, що дає можливість ідентифікувати відповідний товар та оплату за нього. Після здійснення повної оплати товару, продавцем було сформовано інвойс NKO 64.2021 з позначкою « 100 % prepayment», тобто оплачений в повному обсязі до виставлення.
Отже, посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що в платіжному документі відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист, специфікацію та ін.), у зв'язку з чим відсутня можливість ідентифікувати вищевказану оплату з відповідною партією поставки, суд до уваги не бере, оскільки декларантом надано належні документи, які вимагає законодавство, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначена поставка відбувалась в рамках довгострокового Контракту МТ/12022021/UKH DD 12.02.2021, посилання на який містилося у всіх наданих документах, зокрема в інвойсі № NKO 64/2021 від 08.02.2021 (а.с. 28) на конкретну поставку товару.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 11 червня 2019 року у справі №826/6539/17.
Щодо строків оплати товару, то суд зазначає, що до митного оформлення було надано інвойс № NKO 64/2021 з помилково зазначеною у ньому датою (08.02.2021). Листом від 10.03.2021 продавець товару повідомив, що вірною датою інвойсу є 04.03.2021, що цілковито узгоджуються зі строками виставлення проформи-інвойсу (12.02.2021), оплатою товару платіжними дорученнями (24-25.02.2021) та виставлення інвойсу з позначкою «оплачено» (04.03.2021).
Факт здійснення повної вартості оплати товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями з відмітками банківської установи, чинність яких не ставиться під сумнів митним органом. Додатково листом № 12/01 від 12.03.2021 продавець товару NorehemOverseasLimited підтвердив отримання повної оплати за товар (а.с. 61).
Довідкою № КНО-09.7.1.2/72 від 11.03.2021 ПАТ «ПУМБ» (а.с. 62), у якому позивачем відкрито рахунок, повідомлено, що «TOB «Укрколорхім» згідно з Контрактом № MT/12022021/UKH від 12.02.2021 з фірмою NorchemOverseasLimited (Мальта) та на підставі інвойсу NOK-08.02.2021 здійснено попередню оплату:
- 24.02.2021 - 10000.00 EUR;
- 25.02.2021-8105.60 EUR.
Тобто, як безпосереднім постачальником товару, так і банківською установою підтверджено повну оплату партії товару, що поставлявся за інвойсом та щодо якого складено рішення про коригування.
Разом з цим суд наголошує, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17 та від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.
Щодо довідки про транспортні витрати, то суд зазначає, що законом не визначено доказ, виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, і такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є належним та допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Наведене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 06 вересня 2019 року у справі № 815/2501/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18, від 21 листопада 2019 у справі № 804/9754/15, від 10.04.2020 у справі № 822/2806/15, від 02.07.2020 у справі № 803/916/17.
Водночас ТОВ «Укрколорхім» до митного оформлення, з поміж іншого, були надані:
1) договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні № 13052020 від 01.08.2020, відповідно до умов якого ТОВ «Міко-Транс-1» (експедитор) взяло на себе зобов'язання організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення;
2) договір транспортного перевезення вантажів № 26022021 від 26.02.2021, який регулює взаємовідносини експедитора (ТОВ «Міко-Транс-1») та перевізника (ТОВ «Вікартранс»);
3) рахунок на оплату транспортних витрат № 606 від 02.03.2021.
З наведених документів убачається, що саме ТОВ «Міко-транс-1» є експедитором товару, що надійшов ТОВ «Укрколорхім», а відтак має відповідні повноваження на складання довідки про транспортні виграти.
Отже, на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.
Щодо експортної декларації країни відправлення та прайс-листа, то суд зазначає,що ні експортна митна декларація, ні прайс-лист виробника не є обов'язковими для надання документами відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів,-
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
З урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправника.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановахвід 08.07.2019 у справі № 804/6217/15, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16.
Митним органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що декларація країни відправлення не містить відбитку митного органу країни відправлення. Водночас відповідачем жодним чином не доведено та не аргументовано, що зазначені обставини вплинули та/або унеможливили визначення заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору.
Окрім цього, не заслуговують на увагу посилання митного органу на зазначену у декларації вартість товару 16 531,20 євро, оскільки остання стосується взаємовідносин між ООО «Норкем» (Росія) та NorchemOverseasLimited.
На підставі контракту № NC-20-01 від 24.12.2020 ООО «Норкем» було складено комерційний інвойс від 08.02.2021, відповідно до умов якого останнє продає на користь NorchemOverseasLimited товар вартістю 16 531.20 EUR. При цьому, вантажоодержувачем такого товару є ТОВ «Укрколорхім». В подальшому, товар був реалізований ТОВ «Укрколорхім» з відповідною комерційною надбавкою NorchemOverseasLimited, що підтверджується наданою постачальником калькуляцією.
Водночас вартість товару, яка вказана у експортній декларації та на яку посилається митний орган, є меншою від вартості, визначеною декларантом ТОВ «Укрколорхім», що не могло бути підставою для корегування митної вартості товару у бік збільшення оскаржуваним рішенням.
Щодо експертного висновку, то суд зауважує, що відповідно до ч. 1. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право, зокрема проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 16.04.2019 у справі № 610/4440/16, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21, висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.
Отже, такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару, з урахуванням того, що розбіжностей з іншими документами, наданими при розмитненні, висновки експерта не містять.
Щодо товаросупровідних документів виробника товару, то суд зазначає, що статтею 53 МК України передбачено перелік документів, що підлягають наданню митному органу і не містить умови про необхідність подання товаросупровідних документів виробника товару, який не є його постачальником.
Отже, позивачем було подано до митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Аналіз викладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Водночас суд відхиляє як безпідставні, посилання відповідача на наявність інформації про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки інформація про вантажну митну декларацію № UA100020/2021/576942 від 05.03.2021, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 520/13182/2020.
З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2021/000010/1 від 10.03.2021.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.
Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Київською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17).
Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрколорхім».
Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд (абзац 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX (в редакції Закону №3863-IX від 16.07.2024).
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрколорхім» (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115 Б, код ЄДРПОУ 37734132) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, місцезнаходження: 03124 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.8А) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA100000/2021/000010/1 від 10.03.2021.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100080/2021/00111 від 10.03.2021.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.