Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 листопада 2025 р. Справа № 640/23548/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України (далі - відповідачі), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2021 №0009870-2408-2659/р про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, в розмірі 10046 грн. 50 коп.; визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги від 07.07.2021 №5455/Т/990006010409, видане Державною податковою службою України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, в розмірі 10046 грн. 50 коп., проте контролюючим органом невірно проведено розрахунок податку, оскільки, на думку позивача, на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 5, приміщення в літ. А, загальною площею 160,50 кв. метрів, розповсюджується ставка податку з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,75.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Представником Головного управління ДПС у м. Києві надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є основним джерелом та підставою, що використовується для обрахунку податку з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником, зокрема, приміщення за адресою АДРЕСА_2 , приміщення в літері А загальною площею 160,5 кв.м., яке є нежитловим, і рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 за № 242/5629 (у редакції рішення від 18.10.2018 за № 1910/5974) застосування до ставки податку на нежитлові приміщення понижувального коефіцієнту 0,75 не передбачено.
Наведене, на думку податкового органу, свідчить про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд відмовити в їх задоволенні.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено про помилковість та безпідставність доводів контролюючого органу, оскільки класифікація будівель та споруд, код та найменування зазначаються відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будинок(будівля) АДРЕСА_3 , в якому знаходиться об'єкт оподаткування має код 1122.1, що підтверджується копією декларації про готовність до експлуатації об'єкта, а саме нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , який також є нежитловим приміщенням в тому ж самому будинку, що і об'єкт оподаткування, де на першій сторінці вказаний код об'єкта 1122.1. Уважає, що до ставки податку 1,5%, який нараховується фізичним особам на об'єкти оподаткування, які мають відповідний код 1122.1., повинен застосовуватися понижуючий коефіцієнт 0,75.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 за №399, Київським окружним адміністративним судом адміністративну справу передано до Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями, справу розподілено судді Шевченко О.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року прийнято до провадження судді Шевченко О.В. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги.
Від Державної податкової служби України надійшов відзив на позов, у якому підтримано доводи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та висловлене прохання відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх необґрунтованість.
У відповіді на відзив позивач просить урахувати, що рішення Київської міської ради від 23.06.2011 за № 242/5629 (у редакції рішення від 18.10.2018 за № 1910/5974) та відповідна таблиця зі ставками податку не містять жодного поділу об'єкту оподаткування на житлові та нежитлові приміщення в багатоквартирних будинках масової забудови, а містять лише поділ на суб'єктів оподаткування (фізичних та юридичних осіб), що підтверджує доводи позивача про необґрунтованість нарахування податку на нерухоме майно спірним повідомленням-рішенням з урахуванням ставки податку у розмірі 1,5 відсотка.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01липня 2025 року замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у місті Києві, на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (адреса: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником, зокрема, нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 , приміщення в літері А загальною площею 160,5 кв.м.
Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2021 за №0009870-2408-2659/р визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік за вказане нежитлове приміщення в сумі 10046,50 грн.
Скориставшись правом на оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі також - ПК України).
Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до приписів підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Водночас, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1п.266.3 ст.266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України).
Отже, можливість визначення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на підставі інших документів, ніж тих, що підтверджують право власності на такий об'єкт, Податковим кодексом України не передбачена.
Згідно з пунктом 10.3 статті 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вирішують місцеві ради в межах повноважень.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
За приписами підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
За приписами п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 (далі - ДК 018-2000).
Водночас, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №520/342/21.
Отже, відповідно до приписів пункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України органи місцевого самоврядування, серед іншого, встановлюють ставки податку на нерухоме майно, а саме для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому у підпункті 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України законодавець встановив максимальну межу розміру такого податку (1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування) та надав право органу місцевого самоврядування на диференціацію розміру ставки податку залежно від (1) місця розташування (зональності), (2) виду нерухомості, (3) особи платника податку.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 серпня 2020 року (справа № 480/631/19).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952).
Пунктом 1 статті 26 Закону № 1952 визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі змін ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх змін, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувала, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини 6 статті 37 цього закону, вносяться зміни до державного реєстру прав.
Статтею 28 Закону № 1952 визначено, що для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються до такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об'єкта, надається технічний паспорт на таких об'єкт.
Під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносяться відомості про об'єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об'єкт.
Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 за №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів» (у редакції рішення від 18.10.2018 за № 1910/5974) (далі - Рішення Київміськради№242/5629) затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в місті Києві (далі - Положення) та ставки такого податку (таблиця №1 до Положення).
Як убачається з матеріалів справи, враховуючи те, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, контролюючим органом при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки було застосовано встановлену Рішенням Київміськради №242/5629 ставку податку - 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідачем наведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на нежитлове приміщення 5, приміщення в літері А за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 160,50 кв.м., яке належить ОСОБА_1 :
(4 173,00 грн. * 1,5%) * 160,50 кв.м. = 10 046,50 грн. де: 4 173,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2019 року; 1,5% - ставка податку за 1 кв. метр нежитлового приміщення для фізичних осіб у м. Києві; 160,50 кв.м. - загальна площа нежитлового приміщення 5, яке належить позивачу на праві власності.
Суд зазначає, що у якості підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач посилається на те, що контролюючим органом невірно проведено розрахунок податку на нерухоме майно, оскільки, на думку позивача, на приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення в літ. А, загальною площею 160,50 кв. метрів, розповсюджується ставка податку з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,75.
Проте понижуючий коефіцієнт 0,75 до ставки податку, відповідно до Рішення Київміськради №242/5629, застосовується до об'єктів нерухомості, що належать фізичним особам та класифікуються за класами 1110 (будинки одноквартирні), 1121 (будинки з двома квартирами), 1122 (будинки з трьома та більше квартирами), тобто саме до об'єктів житлової нерухомості.
Отже, такий понижуючий коефіцієнт відповідно до Рішення Київміськради №242/5629 застосовується саме до об'єктів житлової нерухомості, в той час як позивачу нараховано грошове зобов'язання на нежитлове приміщення і твердження позивача про необхідність застосування понижуючого коефіцієнта 0,75 до нежитлового приміщенняза адресою: АДРЕСА_2 , приміщення в літ. А, загальною площею 160,50 кв. метрів, є безпідставним.
Суд не бере до уваги надану до матеріалів справи копію декларації про готовність до експлуатації об'єкта на підтвердження того,що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 5, приміщення в літ. А, загальною площею 160,50 кв. метрів відноситься до об'єктів житлової нерухомості з кодом 1122.1, оскільки визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності.
Крім того, надана позивачем декларація оформлена щодо нежитлового приміщення №22-А в будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 50,5 кв. метрів.
Разом з цим, ні розрахунок до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ні відзиви на позовну заяву не містять обґрунтування застосуванні ставки податку у розмірі 1,5% та не містять посилання на код об'єкту оподаткування відповіднодо таблиці № 1 до додатку 1 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 за 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 за № 1910/5974).
Водночас, суд зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо цільового призначення об'єкта нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення в літ. А, загальною площею 160,50 кв. відсутні.
Тобто контролюючий орган обчислив базу оподаткування на підставі даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких відомостей щодо цільового призначення нежитлового приміщення відсутні.
Разом з цим Рішенням Київміськради №242/5629 ставку податку у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року за 1 квадратний метр бази оподаткування, відносно нежитлових приміщень в залежності від їх виду встановлена від 0,0 до 1,5 відсотка.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що нежитлове приміщення позивача віднесене до об'єкту оподаткування саме зі ставкою 1,5 відсотка, матеріали справи не містять.
Отже, відповідач неправомірно та необґрунтовано кваліфікував нежитлову власність позивача у якості об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1,5 відсотка.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 жовтня 2020 року у справі №822/2972/13-а, від 15 грудня 2020 року у справі № 826/4847/15 та від 25 травня 2021 року у справі № 823/1147/16 саме відповідач в межах реалізації покладених на нього функцій уповноважений отримувати у порядку, визначеному законодавством, інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи.
Враховуючи те, що у відповідача не було законних підстав для обчислення суми податку виходячи із розміру ставки - 1,5 відсотка, суд дійшов висновку, що визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2021 за №0009870-2408-2659/р у сумі 10046,50 є неправомірним.
Отже, суд дійшов висновку спірне податкове повідомлення-рішення від 24.02.2021 за №0009870-2408-2659/р є протиправним та підлягає скасуванню, а заявлені позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позову про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги від 07.07.2021 за №5455/Т/990006010409, суд зазначає таке.
Порядок та строки оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу регламентовано статтею 56 Податкового кодексу України.
Відповідно до приписів п.п.56.1, 56.2 та 56.10 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковим законодавством передбачено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Разом з цим, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Так, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Згідно з п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Суд наголошує, що оскаржуване в цій справі рішення ДПС України від 07.07.2021 №5455/Т/990006010409, прийняте за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, саме по собі не є юридично значущим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а лише залишає чинним (таким, що має обтяжувальну дію щодо позивача) винесене раніше рішення, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними зокрема, в постановах від 11.06.2019 у справі № 826/24656/15, від 18.06.2019 у справі №826/7961/16, від 24.06.2019 у справі № 826/11001/15, від 06.02.2020 у справі № 810/101/16, від27.04.2020 у справі №360/1050/19.
З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для скасування рішення ДПС України за результатами розгляду скарги щодо податкового повідомлення-рішення у м. Києві від 24.02.2021 за №0009870-2408-2659/р, оскільки останнє не створює жодних правових наслідків для позивача, на відміну від зазначеного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, суд, враховуючи, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивача, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, уважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 908,00 грн.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд (абзац 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX (в редакції Закону №3863-IX від 16.07.2024).
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС України (адреса: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2021 за №0009870-2408-2659/р про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, в розмірі 10046 грн. 50 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.