Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 листопада 2025 р. № 520/19608/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), суму податкового боргу в загальному розмірі 20 157,04 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до облікових даних контролюючого органу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного податку в загальній сумі 20 157,04 гривень, який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом по податковому повiдомленню - рiшенню №0/50634/2412 вiд 09.09.2024 року. У зв'язку з несплатою вказаної суми грошового зобов'язання в установлені строки, на адресу відповідача було сформовано та направлено податкову вимогу від 14.10.2024 року №0010529-1305-2040. З моменту вручення зазначеної вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись, вимога є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалась. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Адміністративний позов направлено до електронного кабінету відповідача у відповідності до норм діючого законодавства 23.07.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією. Також, ухвалу суду від 28.07.2025 направлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення поштового відправлення, повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.
Відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , платник податків, боржник) зареєстроване та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 2378618113 за видами економічної діяльності 49.41 (вантажний автомобільний транспорт), 16.24 (виробництво дерев'яної тари), 52.29 (інша допоміжна діяльність у сфері транспорту), 68.20 (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), 73.11 (рекламні агентства), 74.90 (інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.).
За твердженням позивача, ФОП ОСОБА_1 має податковий борг з єдиного податку третьої групи за 9 місяців 2023 року, який виник в результаті проведення позивачем камеральної перевірки, про що складено відповідний акт від 03.09.2024 року №41232/20-40-24-12-08/ НОМЕР_1 . На підставі зазначеного акту на адресу платника податків скеровано податкове повідомлення-рішення від 09.09.2024 року №0/50634/2412 щодо порушення правил сплати грошового зобов'язання з єдиного податку третьої групи (код платежу 180504400) за затримку на 92, 153, 93, 125 календарних днів сплати податку в сумі 201570,37 гривень, про що виставлена штрафна санкція в розмірі 10% від загальної суми в розмірі 20157,04 гривень.
Відповідачем вказане податкове повідомлення-рішення від 09.09.2024 року №0/50634/2412 було оскаржено в судовому порядку.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року у справі №520/32010/24 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення.
Не погоджуюсь із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Рішенням Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2025 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 520/32010/24 скасовано. Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області №0/50634/2412 від 09.09.2024 року визнано протиправним та скасовано.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 08.09.2025 року позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження. У своєму рішенні Суд дійшов висновку про те, що оскаржуване Головним управлінням ДПС у Харківській області судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.34, 19-1.1.45 пункт 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з підпунктами 20.1.18 та 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до вимог підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
У пункті 291.3 статі 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з пунктом 291.4 статі 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
Як передбачено підпунктами 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку належать: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до пункту 293.3. статті 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Приписами абзацу 2 пунктів 294.1, 294.2 ст.294 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Відповідно до пункту 295.3. статті 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення від 09.09.2024 року №0/50634/2412, на підставі якого позивачем заявлена до стягнення сума податкового боргу у розмірі 20 157,04 гривень, скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2025 року у справі № 520/32010/24.
Судовим розглядом у складі колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду встановлено, що платником податків не було допущено прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку третьої групи за спірні періоди, а тому висновок контролюючого органу про допущення позивачем порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 295.3 ст. 295 ПК України є безпідставним, що в свою чергу свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення №0/50634/2412 від 09.09.2024.
А отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми податкового боргу у розмірі 20 157,04 гривень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних під час розгляду вказаного публічно-правового спору доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
З урахуванням вимог частини 2 статті 139 КАС України, судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 10.11.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко