Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
10 листопада 2025 року №520/621/25
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар'єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Господарського суду Донецької області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Господарського суду Донецької області, в якому просять суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Господарського суду Донецької області "Про надбавку за вислугу років у 2025 році" від 01.01.2025 №3-к щодо встановлення керівнику апарату суду Оксані Ніценко-Івашурі та заступнику керівника апарату суду ОСОБА_3 надбавки за вислугу років на державній службі із застосуванням пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік";
- зобов'язати Господарський суд Донецької області здійснити перерахунок та виплату керівнику апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_2 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця на кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів;
- зобов'язати Господарський суд Донецької області здійснити перерахунок та виплату заступнику керівника апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця на кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що вони працівники Господарського суду Донецької області, посади яких віднесені до категорії "Б" посад державного службовця. Наказом від 02.07.2019 №230-к керівнику апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_2 з 01.07.2019 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становить понад 17 років. Наказом від 14.11.2023 №284-к заступнику керівника апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 з 01.11.2023 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 48% посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становить понад 16 років.
На виконання пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік", Господарським судом Донецької області прийнято наказ від 01.01.2025 №3-к "Про надбавку за вислугу років у 2025 році", яким позивачам зменшено розмір надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік (з 01 січня 2025 року) у розмірі 30 відсотків посадового окладу. Вважаючи вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права порушеними, позивачі звернулись з даним позовом до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.
Представник відповідача - Господарського суду Донецької області, надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що 19.11.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про Державнйи бюджет України" згідно якого передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30% посадового окладу, що менше ніж передбачено спеціальним Законом України "Про Державну службу". Згідно розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. При цьому, абзацом 2 пункту 13 розділу "Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. На виконання вимог абзацу другого пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та роз'яснень НАДС України, Господарський суд Донецької області видав наказ від 01.01.2025 №3-к, яким встановлено надбавку за вислугу років. Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв в порядку, спосіб та у межах, визначених чинним законодавством України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №240/7215/24.
Ухвалою суду від 10.11.2025 поновлено провадження в адміністративній справі №520/621/25, продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , працівники апарату Господарського суду Донецької області.
Наказом Господарського суду Донецької області від 30.10.2013 №330-к, ОСОБА_2 призначено з 30.10.2013 на посаду керівника апарату Господарського суду Донецької області.
Наказом Господарського суду Донецької області від 30.07.2015 №176-к, ОСОБА_1 призначено з 30.07.2015 на посаду заступника керівника апарату Наказом Господарського суду Донецької області на час фактичної відсутності ОСОБА_4 , а з 11.07.2016 на посаду заступника керівника апарату суду - постійно (наказ від 11.07.2016 №166-к).
Відповідно до наказу Господарського суду Донецької області від 02.07.2019 №230-к керівнику апарату ОСОБА_2 з 01.07.2019 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, стаж державної служби якої станом на 01.07.2019 становить понад 17 років.
Наказом Господарського суду Донецької області від 14.11.2023 №284-к заступнику керівника ОСОБА_5 з 01.11.2023 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 48% посадового окладу, стаж державної служби якого станом на 01.11.2023 становить понад 16 років.
01 січня 2025 року набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2025 рік" №4059-ІХ, абзацом третім пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
На виконання пункту 13 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2025 році" від 29 грудня 2024 року №1409, Господарським судом Донецької області прийнято наказом від 01 січня 2025 року №3-к "Про надбавку за вислугу років у 2025 році", яким позивачам встановлено з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
Позивачі, не погодившись із зменшенням розміру надбавки за вислугу років державного службовця, вважаючи наказ від 01.01.2025 №3-к протиправним та безпідставним, звернулися до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно ст.2 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно ст.5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Згідно частини шостої статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно частини першої статті 150 Закону №1402-VIII, призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Отже, питання оплати праці державних службовців апарату суду регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Так, відповідно частини першої статті 50 Закону №889-VIII, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Згідно частини другої статті 50 Закону №889-VIII, заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).
Частиною четвертою статті 50 Закону №889-VIII передбачено, що джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.
Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.
При цьому, за приписами частини п'ятої статті 50 Закону №889-VIII, скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.
Частиною першою статті 46 Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно частини першої статті 52 Закону №889-VIII (в редакції Закону від 01.01.2025) надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Разом з тим, Верховною Радою України 19 листопада 2024 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 років" №4059-IX пунктом 11 Прикінцевих положень якого передбачено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України "Про державну службу".
Згідно пункту 13 Прикінцевих положень Закону №4059-IX надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону №4059-IX визначено зупинити на 2025 рік дію частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу" в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад.
Отже, Законом №4059-IX запроваджено норму, яка суперечить нормі ст.52 Закону №889-VIII, а саме: зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Суд констатує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.
Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб'єкти нормоутворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.
Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1) Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч.ч.1-3 ст.8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст.9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В свою чергу, КАС України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч.ч.1-2 ст.6); 2) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Досліджуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду, тобто є загальним законом (lех generalis). Відповідно до статті 150 Закону №1402-VIII оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих судів регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених Законом №1402-VIII. Законом, що визначає правовий статус державного службовця та регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, є Закон №889-VIII (lex specialis).
Таким чином, спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України "Про державну службу", а не закон про затвердження бюджету України на відповідний рік.
У рішенні від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України.
Отже, враховуючи, що станом на час виникнення спірних правовідносин норми спеціального Закону №889-VIII не зазнали змін в частині порядку обчислення надбавки за вислугу років (подальші зміни в редакції ст.52 відбулися на підставі Закону №4282-IX від 11.03.2025, який опубліковано 04.06.2025), а Закон №4059-IX, виходячи з його мети, не може зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, нарахування позивачу з 01.01.2025 надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог статті 52 Закону №889-VIII - на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, до внесення змін у Закон №889-VIII в частині порядку обчислення надбавки за вислугу років.
Таким чином, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають правові норми спеціального Закону України, а саме: частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу", а не пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Відтак, оскаржуваний наказ відповідача від 01.01.2025 №3-к про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у розмірі 30 відсотків посадового окладу є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Таким чином, повноваження щодо здійснення перерахунку та виплати заробітної плати державним службовцям місцевих спеціалізованих судів належать відповідачу, як розпоряднику коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності суду.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачам надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу" з 01.01.2025 підлягають задоволенню.
У позовній заяві позивачі також просять виплачувати їм надбавку за вислугу років відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу" на рівні 3 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, починаючи з 01 січня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
З наведеного слідує, що відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу" надбавка за стаж державної служби Оксані Ніценко-Івашурі повинна становити з 01.01.2025 у розмірі 50 відсотків посадового окладу, а ОСОБА_7 - 48 відсотків посадового окладу, що підтверджується наданими у справі доказами.
Абзацом першим частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об'єднаного королівства" (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України").
Також за загальним процесуальним правилом "один спір - одна справа", що відповідає принципу "процесуальної економії", суд повинен ухвалювати одне судове рішення, щоб один спір вирішувався судами лише один раз, якщо є станом на момент ухвалення рішення судом по суті спору всі необхідні для цього підстави та встановлені обставини.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", серія A, 303-A, п.29).
Беручи до уваги вищевикладене, суд, з метою ефективного захисту прав позивачів, дійшов висновку про необхідність визнати протиправним і скасувати наказ Господарського суду Донецької області від 01 січня 2025 року №3-к щодо встановлення позивачам надбавки за вислугу років на державній служб у розмірі 30 відсотків посадового окладу та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу" на рівні 3 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, починаючи з 01 січня 2025 року.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання позивачів про звернення до негайного виконання рішення суду в частині виплати надбавки за вислугу років в межах суми стягнення за один місяць суд зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" заробітної плати, проте позивачами в позові заявлено вимоги зобов'язального характеру, що виключає можливість застосування негайного виконання до даних правовідносин.
Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Господарського суду Донецької області (просп.Науки, буд.5, м.Харків, 61058, код ЄДРПОУ03499901) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Господарського суду Донецької області "Про надбавку за вислугу років у 2025 році" від 01.01.2025 №3-к щодо встановлення керівнику апарату суду Оксані Ніценко-Івашурі та заступнику керівника апарату суду Олександру Васютіну надбавки за вислугу років на державній службі із застосуванням пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Зобов'язати Господарський суд Донецької області здійснити перерахунок та виплату керівнику апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_2 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця на кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Зобов'язати Господарський суд Донецької області здійснити перерахунок та виплату заступнику керівника апарату Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця на кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО