Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
10 листопада 2025 року справа № 520/27648/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Харківського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 звернулася адвокат Жмуркова Владислава Юріївна та просила:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 00534702410 від 20.09.2024р., № 00534722410 від 20.09.2024р., № 00534712410 від 20.09.2024р.
Ухвалою суду від 23.10.2025р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: запропоновано надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, з наданням належних доказів цього, а також надати докази сплати судового збору.
03.11.2025р. до суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Жмуркової В.Ю. від 02.11.2025р. про поновлення процесуального строку, в якій заявниця просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду в даній справі та поновити вказаний строк.
В обгрунтування зазначалося, що ОСОБА_1 вчасно, протягом встановленого 6-ти місячного строку, звернулася за юридичною допомогою до адвоката Адвокатського бюро “Пілігрім П.О. і партнери» для надання правничої допомоги у скасуванні податкових повідомлень рішень від 20.09.2024 № 00534702410,№ 00534722410, № 00534712410 між ОСОБА_1 та вказаним Адвокатським бюро було укладено договір про надання правової допомоги №01-0910/24 від 09.10.2024 року. Предметом та умовами вказаного договору було саме оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, однак, адвокатом не виконані умови договору та не здійснено представництво інтересів позивача у Харківському окружному адміністративному суді. 04.07.2025 року ОСОБА_1 через мобільний застосунок “Дія» отримала рішення суду І інстанції по справі №520/6305/25, яким відмовлено в задоволенні позовної заяви через відсутність доказів та матеріалів на підтвердження позиції, заявленої у позові. ОСОБА_1 не знала про те, що адвокат неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання щодо свого клієнта відповідно до укладеного договору від 09.10.2024 р.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає, що наведені у ній доводи не можуть бути взяти до уваги як поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні поважності причин пропуску строку звернення до суду суд виходить з правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 31.05.2023р. у справі № 160/9356/22, згідно якої поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Також Верховний Суд зазначив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Слушно зазначити, що право на звернення до суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В справі Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії Європейським судом з прав людини зроблено висновок, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Також за практикою ЄСПЛ, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230).
Дослідивши подану заяву, суд критично ставиться до викладених у ній доводів.
Зокрема, суд звертає увагу, що, як зазначалося вище, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Суд не вважає об'єктивно непереборною обставиною те, що, як стверджується в заяві, адвокат не виконував належним чином зобов'язань з надання правової допомоги, оскільки позивачка не була позбавлена об'єктивної реальної можливості контролювати хід виконання наданого доручення з правничої допомоги. Заявницею не наведено належних доводів, за якими позивачка не мала змоги це робити з об'єктивних підстав, що не залежали від її волі.
Крім того, сумнівними є посилання на те, що рішенням суду у справі № 520/6305/25 було відмовлено в задоволенні позовної заяви через відсутність доказів та матеріалів на підтвердження позиції, заявленої у позові. Слід вказати, що у справі № 520/6305/25 позивачем була не ОСОБА_1 з приводу скасування податкових повідомлень-рішень, а Головне управління ДПС у Харківській області, яке згідно позовних вимог просило суд стягнути до бюджету України з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), суму податкового боргу в загальному розмірі 286 054,38 гривень. Рішенням суду в цій справі не було відмовлено в задоволенні позовної заяви, як вважає адвокат Жмуркова В.Ю., а навпаки позовні вимоги задоволено, стягнуто до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 286 054,38 грн.
Згідно вказаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_1 має податковий борг за податковими зобов'язаннями, нарахованими контролюючим органом за порушеннями, встановленими актом документальної позапланової перевірки від 13.08.2024 № 37604/20-40-24-10-07/3108607225, згідно: 1. Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (КБК 11010500) у загальній сумі 260 614,80 гривень, згідно:
- Податкове повідомлення-рішення № 00534702410 від 20.09.2024 на суму 260 274,80 гривень (208 219,84 гривень - основний платіж, 52 054,9 гривень - штрафна санкція) терміном сплати 20.10.2024; - Податкове повідомлення-рішення № 00534722410 від 20.09.2024 на суму 340,00 гривень (штрафна санкція) терміном сплати 20.10.2024; 2. Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (КБК 11011001) у сумі 25 439,58 гривень, згідно: - Податкове повідомлення-рішення № 00534712410 від 20.09.2024 на суму 25 439,58 гривень (20 351,66 гривень - основний платіж, 5087,92 гривень - штрафна санкція) терміном сплати 20.10.2024.з метою погашення вищеозначеної заборгованості податковим органом були сформовані податкові вимоги № 00534702410 від 20.09.2024, № 00534722410 від 20.09.2024, № 00534712410 від 20.09.2024 та направлені на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , яка вказана у інформаційній довідці з Реєстру територіальної громади міста Харкова, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи. Відправлення 12.11.2024 засобами поштового зв'язку відповідачу направлено податкові вимоги № 00534702410 від 20.09.2024, № 00534722410 від 20.09.2024, № 00534712410 від 20.09.2024. Вказана податкова вимога вручена платнику 16.11.2024., що підтверджується довідкою відправлення, яка міститься в матеріалах справи.
Судом встановлено, що в подальшому адвокат Жмуркова О.Ю. зверталася до Харківського окружного адміністративного суду з аналогічними до цієї справи позовними вимогами. Ухвалами суду у справах № 520/21347/25, 520/24037/25 позовні заяви було повернуто позивачу. Первісне звернення до суду відбулось 11.08.2025р., тобто з порушенням строку звернення до суду.
Згідно ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, суд,
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду в даній справі.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Д.В. Григоров