Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
10 листопада 2025 року справа №520/30810/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на
правах відокремленого підрозділу Державної служби України
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної служби України (далі по тексту - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути до бюджету України з відповідача суму податкового боргу в загальному розмірі 40 373,71 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом, яка утворилася у результаті несплати грошового зобов'язання, визначеного самостійно платником податків у податковій декларації про майновий стан і доходи.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Суд звертає увагу, що 12.11.2024 на виконання вимог частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд надіслав до Єдиного державного демографічного реєстру запит про надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 . У позовній заяві позивач зазначив, що місцем проживання вказаної особи є: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідно до відповіді від 12.11.2024 №899490 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на позовну заяву.
Відповідач 13.02.2025 через систему "Електронний суд" подав заяву про визнання позову та про розстрочення виконання судового рішення у справі №520/30810/24, в якій він просив розстрочити виконання судового рішення у справі строком на шість місяців за умови сплати податкового боргу частинами щомісяця.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Станом на дату подання позовної заяви, відповідач має податковий борг у загальному розмірі 40 373,71 грн, який виник на підставі податкових декларацій платника єдиного податку, в результаті несплати грошових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб самостійно визначених платником, а саме:
- за 1 квартал 2021, згідно уточнюючої податкової декларації від 10.08.2023 №9435082870 в сумі 11481,23 грн, в тому числі: з основного платежу у сумі 7111,98 грн, самостійно нарахованих штрафних санкцій у сумі 4063,16 грн та пені у сумі 306,09 грн;
- за півріччя 2021, згідно уточнюючої податкової декларації від 10.08.2023 № 9435082936 в сумі 27427,14 грн, в тому числі: з основного платежу у сумі 20019,64 грн, самостійно нарахованих штрафних санкцій у сумі 6806,91 грн та пені у сумі 600,59 грн;
- за три квартали 2021, згідно уточнюючої податкової декларації від 10.08.2023 № 9435082942 в сумі 1465,34 грн, в тому числі: з основного платежу у сумі 1055,74 грн, самостійно нарахованих штрафних санкцій у сумі 377,93 грн та пені у сумі 31,67 грн.
У зв'язку з несплатою грошових та податкових зобов'язань, податковим органом було направлено позивачу податкову вимогу від 02.10.2023 №0008016-1309-2040 про наявність податкового боргу та направлено на адресу відповідача. Поштове відправлення із податковою вимогою повернуто контролюючому органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Вказана поштова кореспонденція направлялася контролюючим органом на адресу: вулиця Барабашова, 38А, 73, місто Харків, 61168.
Доказів добровільного погашення відповідачем податкового боргу матеріали справи не містять.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач має відкриті розрахункові рахунки у банківських установах.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок сплати податків і зборів встановлений Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У силу вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, визначена податковими повідомленнями-рішеннями, у встановлений чинним законодавством строк відповідачем не сплачена, а тому набула статусу податкового боргу.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.
Приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Контролюючим органом прийнято податкову вимогу «Ф» від 23.05.2024 №0004993-1701-2040 про наявність податкового боргу та направлено на адресу відповідача. Поштове відправлення із податковою вимогою повернуто контролюючому органу з відміткою пошти «вручено». Вказана поштова кореспонденція направлялася контролюючим органом на адресу: вулиця сумський шлях, будинок 9, квартира 19, селище міського типу Солоницівка, Харківський район, Харківська область, 62370.
У розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України зазначена податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.
Відповідно до підпунктів 20.1.19 та 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Зважаючи на те, що відповідачем визнано позов повністю, керуючись приписами статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає наявність законних підстав для повного задоволення позовних вимог.
Крім того, із комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» також не встановлено, що відповідач звертався до суду із позовом про скасування вимоги несплати грошового зобов'язання, визначеного самостійно платником податків у податковій декларацій платника єдиного податку, відтак сума заборгованості відповідача у розмірі 40 373,71 грн перед бюджетом є узгодженою та підлягає сплаті.
Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, абзацем першим частини першої статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Разом з цим, згідно з пункту другого частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Відтак, питання про надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення може бути вирішене як під час ухвалення рішення суду, так і на стадії його виконання.
Згідно з абзацем першим частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому частина четверта статті 378 КАС України передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до частини п'ятої статті 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З аналізу наведених норм КАС України слідує, що законом не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Поряд з цим, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Така позиція суду кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03.06.2021 у справі № 9901/598/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2019 у справі №810/4643/18 зазначив, що нормами КАС України не встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб'єктного складу сторін у справі, зобов'язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов'язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов'язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов'язок чи зобов'язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2019 у справі №800/203/17, згідно з якими підставою для застосування правил статті 378 КАС України є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Отже, підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відтак, всі ці обставини мають бути доведеними та підтвердженими документально.
Також Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003 зазначив, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Таким чином, відстрочення виконання судового рішення передбачає наявність дійсних та реальних обставин, що об'єктивно унеможливлюють, або створюють значні перешкоди у виконанні рішення суду. Такі обставини можуть виникати, зокрема, у зв'язку із відсутністю у боржника відповідних коштів, у разі, коли стягнення усієї суми боргу призведе до скрутного майнового стану боржника.
У постанові від 11.12.2018 у справі №2а-9247/10/0570 Верховний Суд погодив висновок суду апеляційної інстанції про наявність обставин, що перешкоджають належному виконанню судового рішення та визнав можливим відстрочити виконання постанови суду першої інстанції строком на 12 місяців. При цьому, обставиною, що перешкоджала належному виконанню судового рішення, визнано скрутне фінансово-економічне становище підприємства-боржника та наміри погашення заборгованості в майбутньому, оскільки підприємство планувало вжиття заходів для отримання прибутку, необхідного, зокрема, для реалізації обов'язків щодо виконання судового рішення.
Отже, враховуючи викладені приписи законодавства та висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є процесуальними засобами, які суди застосовують у виключних випадках, у тому числі, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення; ці процесуальні засоби застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим.
У розглядуваному випадку подана відповідачем заява про розстрочення виконання судового рішення обґрунтована наявністю обставин, що суттєво ускладнюють виконання цього рішення, а саме: скрутним матеріальним становищем, зумовленим повномасштабною війною. Відповідач також наголошував, що не здійснює жодної підприємницької діяльності і припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець ще у 2021 році, що відповідно виключає можливість отримання ним стабільного доходу від здійснення ним підприємницької діяльності.
Наведені обставини підтверджують скрутне фінансово-економічне становище (відповідача), що об'єктивно створює значні перешкоди у виконанні рішення суду.
При цьому, з заяви про розстрочення виконання судового рішення слідує, що відповідачем вживаються заходи для покращення свого фінансового становища для забезпечення можливості погашення заборгованості та виконання рішення суду.
Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку, що наразі звернення до виконання рішення суду у цій справі є значним фінансовим зобов'язанням, може стати надмірним тягарем для відповідача (боржника), який може призвести до неплатоспроможності та банкрутства останнього, з урахуванням збитковості його діяльності, скрутного майнового становища та наявності значних фінансових зобов'язань перед іншими кредиторами (стягувачами), а також зобов'язань з виплати заробітної плати перед великою кількістю своїх працівників, перебування в простої через значне пошкодження обладнання внаслідок неодноразових ракетних обстрілів, що, в свою чергу, взагалі може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення у цій справі в подальшому стане взагалі неможливим.
Водночас, розстрочення виконання судового рішення, за таких обставин, дозволить попередити неплатоспроможність і банкрутство підприємства-боржника, яке має наміри на погашення в подальшому стягнутих цим рішенням зобов'язань та планує вжиття заходів для покращення свого фінансово-економічного становища і отримання прибутку, необхідного, зокрема, для реалізації обов'язків щодо виконання судового рішення у цій справі.
Відтак, розстрочення виконання судового рішення в даному випадку не створює занадто та безпідставно привілейовані умови для відповідача (боржника), а спрямоване на зменшення надмірного тягаря на боржника, позаяк такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим через доведення боржника до стану неплатоспроможності та банкрутства.
З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення заяви відповідача та розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців, з дня його ухвалення.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 139, 189 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної служби України (вулиця Григорія Сковороди, будинок 46, місто Харків, Харківська область, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 40 373,71 грн (сорок тисяч триста сімдесят три гривні 71 копійка) у рахунок погашення податкового боргу.
Розстрочити виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №520/30810/24 за позовною заявою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної служби України до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, строком на 12 місяців, з дня ухвалення цього рішення суду.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА