Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 листопада 2025 р. № 520/20215/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа: Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 45890441, 01601, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 26, кабінет 140) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене довідкою ГВЛК при Харківському ВМКЦ (КГ) №3616 від 27.06.2025 в частині кваліфікації отриманої травми як легкої відповідно до наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким встановити, що травма позивача з діагнозом «стан після оперативного лікування (21.05.2025) - артроскопії правого плечового суглобу, тенотомії довгої голівки сухожилку, дебридменту правого плечового суглобу з приводу розриву верхньощелепного сегменту суглобової губи лопатки правого плечового суглобу внаслідок вибухової травми (10.05.2024) у вигляді незміцнілих післяопераційних рубців, помірної контрактури, больового синдрому правого плечового суглобу з тимчасовим порушенням функцій» є тяжкою відповідно до наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Третьою особою надані пояснення, в яких зазначено, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивачу було проведено ВЛК, за наслідком якої оформлено довідку ГВЛК №3616 від 27.06.2025.
Зі змісту довідки убачається, що було проведено огляд позивача та встановлено діагноз стан після оперативного лікування (21.05.2025) - артроскопії правого плечового суглобу, тенотомії довгої голівки сухожилку, дебридменту правого плечового суглобу з приводу розриву верхньощелепного сегменту суглобової губи лопатки правого плечового суглобу внаслідок вибухової травми (10.05.2024) у вигляді незміцнілих післяопераційних рубців, помірної контрактури, больового синдрому правого плечового суглобу з тимчасовим порушенням функцій. Одночасно вказано, що травма відповідно до Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 є легкою.
Позивач в адміністративному позові посилається на те, при попередньому ВЛК вказана травма кваліфікована як тяжка, жодних причин для зміни такого висновку чи перекваліфікації травми на легку немає та у висновку ВЛК такі причини не зазначені.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №13-13-317 від 15.05.2024 ОСОБА_1 10.05.2024 отримав МВТ. Акубаротравма. ЗЧМТ. Струс головного мозку.
Відповідно до попередньої довідки ВЛК від 26.05.2025 та відповідно до поточної довідки ВЛК від 27.06.2025 встановлено, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування строком по 30 днів. Отже, строк тимчасової непрацездатності за вказаною травмою складає 60 днів та більше, що відповідно до Наказу МОЗ №370 від 04.07.2007, на думку позивача, є підставою для кваліфікації травми як тяжкої незалежно від діагнозу. До цього строку слід також додати інші періоди стаціонарного лікування ОСОБА_1 внаслідок отримання МВТ 10.05.2024, оскільки мінно-вибухова травма є комплексною та потребувала окремих етапів та стадій лікування.
Позивач вважає, що при проведенні ВЛК допущені порушення вимог Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року в частині встановлення тяжкості травми ОСОБА_1 .
Позивач в адміністративному порядку звертався до госпіталю та до ЦВЛКДПСУ з питанням перегляду встановленої тяжкості травми, проте права позивача відновлені не були.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, оформлене довідкою ГВЛК при Харківському ВМКЦ (КГ) №3616 від 27.06.2025 в частині кваліфікації отриманої травми як легкої відповідно до наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ врегульовано відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 1 Закону № 2232-XII встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами п. 13 ст. 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
У преамбулі Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII), вказано, зокрема, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Згідно ст. 70 Закону № 2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Положенням про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024 № 441, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2024 за № 1089/42434 (далі - Положення № 441), визначено порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку; військовозобов'язаних, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі - ВВНЗ); військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей; осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України; військовослужбовців Держприкордонслужби та працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності; військовослужбовців Держприкордонслужби, які проходять військову службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення Морської охорони Держприкордонслужби; льотного складу та авіаційного персоналу Держприкордонслужби, з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до військової служби (роботи за фахом), встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби та встановлення причинного зв'язку, захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), які призвели до смерті військовослужбовців Держприкордонслужби.
Згідно з п. 2 розділу І Положення № 441 медичний огляд - огляд, який проводять ВЛК, ЛЛК Держприкордонслужби, включає вивчення та оцінку стану здоров'я та фізичного розвитку особи на момент огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за відповідним рівнем освіти та військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з прийняттям письмової постанови. Придатність до військової служби - стан здоров'я та фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, посадовими інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності в Держприкордонслужбі в мирний час та особливий період.
Пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення №441 до основних завдань ВЛК віднесено, зокрема, визначення ступеня придатності військовослужбовців Держприкордонслужби до військової служби.
За приписами пункту 2 глави 1 розділу ІІ Положення № 441 для виконання завдань, визначених у пункті 1 цього розділу, у Держприкордонслужбі створюються: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі позаштатні гарнізонні та госпітальні ВЛК закладів охорони здоров'я (органів) Держприкордонслужби, а також постійно діючі ЛЛК
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу ІІ Положення № 441 з метою проведення медичного огляду в Держприкордонслужбі утворюються: постійно діючі ВЛК, ЛЛК; тимчасово діючі ВЛК - для медичного огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ, кандидатів на військову службу за контрактом.
Відповідно до п. 1 глави 4 розділу ІІ Положення № 441, до постійно діючих ВЛК відносяться госпітальні (гарнізонні) ВЛК, які утворюються:
госпітальна ВЛК - у закладах охорони здоров'я Держприкордонслужби. За клінічними профілями в закладах охорони здоров'я Держприкордонслужби може бути створено декілька госпітальних ВЛК;
гарнізонна ВЛК - при клініках амбулаторно-поліклінічної допомоги, поліклініках закладів охорони здоров'я (органів) Держприкордонслужби.
На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладаються: проведення медичного огляду, контрольного та повторного медичних оглядів осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; проведення медичного огляду водолазів; ведення книги протоколів засідань ВЛК, ЛЛК (додаток 4) та здавання її в архів; контроль за повнотою та якістю проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення, строком проведення медичного огляду; проведення разом із медичними спеціалістами військово-медичних клінічних центрів (клінічних госпіталів) та начальниками служб охорони здоров'я органів Держприкордонслужби, що перебувають у зоні відповідальності закладу охорони здоров'я Держприкордонслужби, аналізу визнання військовослужбовців Держприкордонслужби непридатними до військової служби, розробка пропозицій щодо поліпшення стану здоров'я військовослужбовців Держприкордонслужби, їх узагальнення та надання до ЦВЛК. Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення; за погодженням з керівниками органів Держприкордонслужби залучати до роботи на правах членів ВЛК медичних фахівців інших закладів охорони здоров'я (за згодою).
Згідно пунктів 1-2 глави 1 розділу ІІІ Положення № 441 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку осіб на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням постанови. Під придатністю до військової служби в цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати службові обов'язки з конкретної військової спеціальності, у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу враховуються актуальні результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами медичного огляду, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматися рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Лікарі під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в електронній системі охорони здоров'я, що характеризують стан здоров'я військовослужбовця Держприкордонслужби, та з іншими медичними документами, які надає військовослужбовець Держприкордонслужби, а також вносять відповідні медичні записи до електронної системи охорони здоров'я, у порядку, визначеному законодавством.
Медичний огляд проводиться з метою визначення придатності: кандидатів до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного контингенту та національного персоналу; військовослужбовців Держприкордонслужби до військової служби; військовослужбовців Держприкордонслужби до військової служби за військовою спеціальністю; кандидатів на навчання у ВВНЗ; військовослужбовців, працівників Держприкордонслужби для роботи з ДІВ, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I, II груп патогенності; військовослужбовців Держприкордонслужби до проходження служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення Морської охорони Держприкордонслужби; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями Держприкордонслужби та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності тривалого спеціалізованого лікування, медичного спостереження за членами сімей військовослужбовців Держприкордонслужби, транспортабельності їх за станом здоров'я; потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби в тривалому лікуванні.
Відповідно до п. 1 глави 4 розділу ІІІ Положення № 441 направлення на медичний огляд здійснюється начальниками органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони (органів) здоров'я Держприкордонслужби за місцем лікування, у тому числі за рішенням органів прокуратури, судів.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Положення № 441 постанови ВЛК, ЛЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб), таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ). Розклад хвороб розроблено відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду.
Згідно пункту 1 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 постанови ВЛК, ЛЛК приймаються колегіально, більшістю голосів.
ВЛК при винесенні постанови оцінює висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров'я, з інших закладів охорони здоров'я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) (за наявності), які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу, а також ознайомлюються з медичними записами в електронній системі охорони здоров'я, що характеризують стан здоров'я особи, та вносять відповідні медичні записи до електронної системі охорони здоров'я в порядку, установленому законодавством. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні, у разі незгоди голови або членів ВЛК з думкою інших членів, їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК, ЛЛК.
З матеріалів справи судом встановлено, що ЦВЛК ДПСУ за результатами розгляду службової та медичної документації головного сержанта ОСОБА_1 26.05.2025 був проведений медичний огляд позаштатною постійно діючою ВЛК КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради.
Позивач був визнаний таким, що потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів та встановлено причинний зв'язок травми позивача на підставі діагнозу: «Розрив верхньо-заднього сегменту суглобової губи лопатки правого плечового суглобу. Застарілий розрив медіального меніска лівого колінного суглобу. Наслідки ЗЧМТ (2024р.), астено-невротичний, лікворно-дистиничний синдром. Операція (21.05.2025): артроскопія, тенотомія довгої голівки сухожилку двоголово м'язу, дебрідмент правого плечового суглобу. Травма, ТАК, пов'язан (-а/е/і) з проходженням військової служби. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370): Травма відноситься до тяжких».
За направленням командира військової частини НОМЕР_4 Держприкордонслужби від 24.06.2025 № 13-24-2001 був проведений медичний огляд позивача, за результатами якого прийнято постанову гарнізонної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі довідки № 3616 від 27.06.2025 р.
Із вказаної постанови убачається, що позивач був визнаний таким, що потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 (тридцять) календарних днів та встановлено причинний зв'язок травми позивача на підставі діагнозу: «Стан після оперативного лікування (21.05.2025) - артроскопії правого плечового суглобу, тенотомії довгої голівки сухожилку, дебридменту правого плечового суглобу з приводу розриву верхньощелепного сегменту суглобової губи лопатки правого плечового суглобу внаслідок вибухової травми (10.05.2024) у вигляді незміцнілих післяопераційних рубців, помірної контрактури, больового синдрому правого плечового суглобу з тимчасовим порушенням функцій. Травма (поранення), ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. (Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 ступінь тяжкості травми - легка).»
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що не погоджується з Постановою ВЛК та вказує, що при проведенні ВЛК допущені порушення вимог наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року в частині встановлення тяжкості травми ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що на розгляд ЦВЛК ДПСУ 03.07.2025 надійшла скарга представника позивача на постанову гарнізонної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі довідки № 3616 від 27.06.2025 р (в частині невірного визначення тяжкості поранення/травми).
За результатами розгляду скарги представника позивача ЦВЛК ДПСУ було надано відповідь листом № 13.1/54766-Вих від 14.07.2025, в якому проінформовано, що ступінь тяжкості травми у військовослужбовців визначається військово-лікарськими комісіями медичних закладів охорони здоров'я, де проходить лікування військовослужбовець на основі Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 370 від 04.07.2007 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 р. за № 902/14169. Встановлення ступеня тяжкості травми не входить до компетенції та повноважень ЦВЛК ДПСУ.
Відповідно до п. 3 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, до тяжких травм відносяться, серед іншого: «тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше». Проте, віднесення позаштатною постійно діючою ВЛК КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради травми до категорії «важких» комісія вважає безпідставним, оскільки на момент винесення постанови за характером отриманих ушкоджень не було діагностовано відповідну травму (поранення, контузію, каліцтво), не мала місце також і тимчасова втрата працездатності строком на 60 днів і більше (на момент винесення постанови).
Постановою гарнізонної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі довідки №3616 від 27.06.2025 р. позивачу повторно було надано відпустку для лікування у зв'язку з хворобою на 30 (тридцять) календарних днів.
Таким чином, сумарна тривалість тимчасової непрацездатності позивача становила 60 календарних днів, що відповідно до наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 є підставою для встановлення ступеня тяжкості травми як важка.
Разом з тим, суд зазначає, що, вирішуючи цей спір, суд не досліджує медичні критерії щодо діагнозів або ступеня придатності до військової служби, а перевіряє лише дотримання відповідачем встановленої законом процедури прийняття спірного рішення та її відповідність вимогам чинного законодавства.
Як зазначено вище, п. 1 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 визначено, що ВЛК при винесенні постанови оцінює, зокрема, висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров'я, з інших закладів охорони здоров'я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) (за наявності), які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу, а також ознайомлюються з медичними записами в електронній системі охорони здоров'я, що характеризують стан здоров'я особи.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що при прийнятті постанови гарнізонною ВЛК Харківського ВМКЦ (КГ) №3616 від 27.06.2025 р. не були повною мірою враховані вимоги наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 в частині визначення ступеня тяжкості травми, а також не було надано належної оцінки сукупності медичних документів та фактичній тривалості тимчасової непрацездатності позивача, яка у підсумку становила 60 календарних днів.
Разом з тим суд зазначає, що самостійне визначення судом ступеня тяжкості травми або встановлення конкретного медичного висновку виходить за межі судових повноважень та не відноситься до дискреції адміністративного суду. Повноваження щодо проведення медичного огляду, встановлення діагностичних критеріїв, визначення ступеня тяжкості травми, належать виключно до компетенції ВЛК.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, суд не вправі перебирати на себе повноваження відповідача, а тому у задоволення позовних вимог про в частині прийняття нової постанови про ступінь придатності позивача до військової служби необхідно відмовити.
Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову та визнання протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене довідкою ГВЛК при Харківському ВМКЦ (КГ) №3616 від 27.06.2025 в частині кваліфікації отриманої травми як легкої відповідно до наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007; зобов?язання відповідача провести повторний медичний огляд позивача з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні, та із дотриманням вимог наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені у справі обставини та положення вищевказаних норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ 45890441, 01601, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 26, кабінет 140) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), оформлене довідкою ГВЛК при Харківському ВМКЦ (КГ) №3616 від 27.06.2025 в частині кваліфікації отриманої травми ОСОБА_1 як легкої відповідно до наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007.
Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні, та із дотриманням вимог наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя Н.А. Полях