10 листопада 2025 року Справа № 480/3166/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Опімах Л.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3166/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОТТ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У квітні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОТТ» ( далі - позивач, товариство) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області ( далі - відповідач, ГУ ДПС в Сумській області), мотивуючи позовні вимоги тим, що здійсню господарську діяльність з оптової торгівлі пальним, є платником акцизного податку, має ліцензію на право здійснення оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі.
01 лютого 2024 року ГУ ДПС в Сумській області на підставі акту перевірки № 7819-18-28-07-02-07/37970183/20 від 11.12.2023 прийняло податкове повідомлення-рішення № 95418280702 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 500000,00 грн за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
В ході перевірки податковий орган зробив висновок про необхідність мати ліцензію на зберігання пального на кожен автомобіль-бензовоз, оскільки в ньому знаходиться паливо.
Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення і просить його скасувати, зазначаючи, що висновок контролюючого органу не узгоджується із вимогами законодавства, яке регулює обіг пального. Зокрема, в розумінні положень Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» ( далі Закон №481/95-ВР), виходячи зі змісту термінів «місце зберігання пального» та «зберігання пального», отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкти господарювання повинні лише на стаціонарні цистерни/ємності.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, вказавши, що перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР, а саме зберігання пального в паливозаправниках (бензовозах) за відсутності ліцензії на право зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз). Згідно наданих для перевірки товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, доставка пального від постачальників до ТОВ «ДОТТ» здійснювалась на адресу - м. Суми (пункт розвантаження), з цього ж місця (адреси) здійснювалось відвантаження пального ТОВ «ДОТТ» покупцям (пункт навантаження). Зокрема, відповідно до наданих для перевірки подорожніх листів ТОВ «ДОТТ» відвантаження пального покупцям здійснювалось з м. Суми з виїздом паливозаправника (бензовозу) з гаража в 8:00 та поверненням в гараж в 17:00.
При цьому, в ході перевірки встановлено, що отримане позивачем від постачальників пальне реалізовувалось ним не відразу, а певний час зберігалось у власних паливоцистернах (бензовозах) до моменту його повного продажу (зливу) покупцям.
Тому, ТОВ «ДОТТ» як розпорядник акцизного складу пересувного, що використовував транспортні засоби - паливозаправники (бензовози), які є акцизними складами пересувними, з метою доставки та зберігання пального мав отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального. Разом з тим, в порушення вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР ТОВ «ДОТТ» здійснювало діяльність із зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.
Відтак, за результатами документальної перевірки, у зв'язку з встановленим порушенням Головним управлінням ДПС у Сумській області було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 500 000 грн.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період часу з 14.11.2023 по 04.12.2023 ГУ ДПС у Сумській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОТТ», за результатами якої 11.12.2023 складений Акт № 7819/18-28-07-02-07/37970183/20. В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР, а саме зберігання пального в паливозаправниках (бензовозах) за відсутності ліцензії на право зберігання пального на місце(територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз) ( а.с.8-86).
Зазначене стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01.02.2024 № 95418280702 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 500000,00 грн за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів ( а.с.87).
Суд вважає, що висновок контролюючого органу про необхідність мати ліцензію на зберігання пального узгоджується із вимогами законодавства, яке регулює обіг пального, відповідно прийняте податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню з огляду на таке.
Так, судом встановлено, що ТОВ «ДОТТ» зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального, мало ліцензію на право здійснення оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614201900273 від 01.07.2019 року термін дії до 01.07.2024 року. Адреса місцезнаходження: м. Суми, Білопільській шлях, б. 30/3 ( а.с.88).
Основний вид діяльності - оптова торгівля пальним.
В періоді, що перевірявся (з 01.01.2019 по 30.09.2023) для здійснення господарської діяльності орендувало транспортний засіб марки RENAULT (спеціальний вантажний напівцистерна) реєстраційний номер НОМЕР_1 містить автоцистерну 14000 л, автомобіль SCANIA (спеціальний вантажний напівцистерна) реєстраційний номер НОМЕР_2 містить автоцистерну 13860 л, Сідельний тягач DAF державний номер НОМЕР_3 та напівпричеп цистерна Merceron VF 9M державний номер НОМЕР_4 є власністю підприємства. Наведене відображене в п. 3.3.4 Акту перевірки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади державної політики щодо регулювання обігу пального, які визначені у Законі України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», передбачають, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного СГ, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) (далі - СГ) на провадження одного із зазначених у Законі № 481/95-ВР видів діяльності протягом визначеного строку.
До видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, зокрема відносяться:
оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик СГ (у тому числі іноземним СГ, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
За визначенням, закріпленим у ст.1 Законі № 481/95-ВР, місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Правове питання щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб'єкта господарювання виникає обов'язок отримати ліцензію на право зберігання пального досліджувалося Верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 540/4291/20.
Верховний Суд застосував норми статей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у системному зв'язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України і сформулював такий висновок. Зберігання пального нерозривно пов'язане із наявністю у суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб'єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов'язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб'єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», незалежно від того чи зареєстрований такий суб'єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб'єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлені як виключення з визначення «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.
Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що для оцінки наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з'ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності у суб'єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб'єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.
Згідно з пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Відповідно до пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний складпересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньомупального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Не є акцизним складом пересувним:
транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
паливний бак транспортного засобу.
Згідно з пп.пп. 14.1.224, 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Розпорядник акцизного складупересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:
реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;
ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Як вбачається з акту перевірки та не спростовано позивачем, транспортні засоби (автоцистерни), згідно наданих на перевірку документів - товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, подорожніх листів, використовувались позивачем для доставки пального від постачальників, в тому числі наливу (отримання) пального з бензовозів постачальників, його зберігання та реалізації (зливу) з доставкою покупцям або реалізації (зливу) в бензовози покупців.
Зокрема, товариством було отримано 05.09.2022 дизельне паливо від постачальників у кількості - 31275,7 кг, 21.10.2022 - у кількості 31085,379 л, а також 30.12.2021 Позивачем отримано бензину у кількості - 3800 кг.
В подальшому ТОВ «ДОТТ» 05.09.2022 реалізовано дизельного палива у кількості - 28760,62 кг, 21.10.2022 - у кількості 20945,87 кг, 05.01.2022 реалізовано бензин у кількості - 3800 кг.
Відповідно, залишок дизельного палива станом на 05.09.2022 становив 2514,82 кг (зберігалось в паливоцистерні DAF XF105/460, державний номер НОМЕР_3 та напівпричіп-цистерна Merceron VF9M, державний номер НОМЕР_4 ), станом на 21.10.2022 - 10140,0 кг (зберігалось в паливоцистерні DAF XF105/460, державний номер НОМЕР_3 та напівпричіп-цистерна Merceron VF9M, державний номер НОМЕР_4 ). Залишок бензину станом на 30.12.2021 становив 3800,0 кг (зберігалось в паливоцистерні DAF XF105/460, державний номер НОМЕР_3 та напівпричепі- цистерні Merceron VF9M, державний номер НОМЕР_4 ).
Згідно наданих для перевірки товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, доставка пального від постачальників до ТОВ «ДОТТ» здійснювалась на адресу - м. Суми (пункт розвантаження), з цього ж місця (адреси) здійснювалось відвантаження пального ТОВ «ДОТТ» покупцям (пункт навантаження). Зокрема, відповідно до наданих для перевірки подорожніх листів ТОВ «ДОТТ» відвантаження пального покупцям здійснювалось з м. Суми з виїздом паливозаправника (бензовозу) з гаража в 8:00 та поверненням в гараж в 17:00.
При цьому, в ході перевірки встановлено, що отримане позивачем від постачальників пальне реалізовувалось ним не відразу, а певний час зберігалось у власних паливоцистернах (бензовозах) до моменту його повного продажу (зливу) покупцям. Зокрема, у періоді, що перевірявся, у власних паливоцистернах (бензовозах) ТОВ «ДОТТ» зберігало отримане від ТОВ «БАХМАЧ НАФТОСЕРВІС» дизельне паливо за видатковою накладною від 05.09.2022 № 1835 та від 05.09.2022 №1836 - 1 день, за видатковою накладною від 21.10.2022 № 2398 та від 21.10.2022 №2399 - 1 день. Отриманий позивачем від ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» за видатковою накладною від 30.12.2021 № 20228 бензин зберігався 5 днів. Тобто, транспортні засоби позивача підпадають під ознаки акцизного складу пересувного.
Відтак, з огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ «ДОТТ» як розпорядник акцизного складу пересувного, що використовував транспортні засоби - паливозаправники (бензовози), які є акцизними складами пересувними, з метою доставки та зберігання пального повинен був отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходяться паливозаправники (бензовози), як ємності, що використовується для зберігання пального.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що Головним управлінням ДПС у Сумській області правомірно застосовані штрафні санкції, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОТТ" (код ЄДРПОУ 37970183, вул.Білопільський шлях, 30/3, м.Суми, 40009) до Головного управління ДПС у Сумській області ( код ЄДРПОУ 43995469, вул.Іллінська,13, м.Суми, 40009) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах