за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень
10 листопада 2025 р. Р і в н е №460/1900/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.А. Борискін розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виконання рішення суду від 13.03.2025 у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ;
про визнання дій протиправними,
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням суду від 13.03.2025 позов задоволено.
02.09.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання рішення суду від 13.03.2025 у даній справі.
Ухвалою від 04.09.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі протягом одного місяця з дня отримання суб'єктом владних повноважень ухвали.
03.10.2025 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі, у якому відповідач з метою виконання рішення суду просив надати новий строк для виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 06.10.2025 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 13.03.2025 у справі №460/1900/25 - 30 днів з дня отримання ухвали.
31.10.2025 до суду надійшов новий звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі.
Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на наведене положення норм права, суд вважає за можливе здійснити розгляд поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу звіту про виконання судового рішення, дослідивши докази подані до такого звіту, а також матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-2 статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами 1-2 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом частин 1-2 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
В ході розгляду заяви та вирішення питання про прийняття звіту відповідача судом встановлено, що на виконання рішення суду від 13.03.2025 у справі №460/1900/25 Головним управлінням ПФУ в Рівненській області з 01.01.2025 здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 01.01.2025 становить 14166, 00 грн.
Як вказано у звіті відповідача доплата, що нарахована на виконання вказаного рішення суду буде виплачена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
З огляду на вказане суд зазначає, що частиною 1 статті 87 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що до видатків що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пп. «а» п. 9).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423 (далі -Положення №423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства лід час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.
З врахуванням статей 10 та 22 БК України, додатка №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11*, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду», є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пунктів 20, 29 частини 1 статті 116 БК України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З огляду на наведене, саме Мінсоцполітики України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. (постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 16.07.2018 у справі №811/1469/18 та у справі №560/523/19, від 07.11.2019 у справі №420/70/19).
Таким чином, згідно поданого звіту рішення суду у даній справі в повному обсязі буде виконане після виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а матеріалами справи підтверджено, що ГУ ПФУ в Рівненській області виконало рішення суду в межах його повноважень, а перерахунок пенсії позивача провело відповідно до норм законодавства, які є чинними та обов'язковими до застосування.
Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.
З наданого до суду звіту і доданих документів вбачається, що рішення суду відповідачем виконано.
За таких обставин, суд вважає за можливе прийняти поданий відповідачем звіт.
Керуючись статтями 248, 294, 295, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про виконання рішення суду по справі №460/1900/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 10 листопада 2025 року
Суддя С.А. Борискін