про повернення позовної заяви
10 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/10640/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N? 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року N? 44;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N? 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року N? 44.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 позовну заяву залишено без руху.
13.08.2025 представник позивача надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що позивачем не було одержано ним письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит Позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. У витягу з наказу про звільнення, грошовому атестаті або будь яких інших документів, з якими було ознайомлено позивача при звільненні, не передбачено діючим законодавством зазначення інформації стосовно прожиткового мінімуму за яким розраховується грошове забезпечення військовослужбовця.
З метою дотримання права позивача на судовий захист, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, витребувано від відповідача необхідні докази щодо встановлення факту дотримання/недотримання позивачем встановленого законом строку звернення до суду.
29.08.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому представник просить залишити позовну заяву без розгляду. Зазначає, що 15.03.2025 позивача було виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 , видано грошовий атестат, знято з усіх видів забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску.
31.10.2025 представник позивача надав до суду заяву про поновлення процесуального строку, якій зазначив, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. У витягу з наказу про звільнення, грошовому атестаті або будь-яких інших документів, з якими було ознайомлено позивача при перепереведенні в іншу військову частину, не передбачено діючим законодавством зазначення інформації стосовно прожиткового мінімуму за яким розраховується грошове забезпечення військовослужбовця.
Позовну заяву належить повернути позивачу з таких мотивів і підстав.
За приписами частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення розрахунку грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року.
Разом з тим, беручи до уваги той факт, що стаття 122 КАС України, зокрема частина п'ята цієї статті, не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду у справах про стягнення належної особам, які перебували (перебувають) на публічній службі, заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці, Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, відповідно до якого положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тобто до 19 липня 2022 року) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тобто з 19 липня 2022 року) "працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 (пункти 65.1 та 65.2 пункту 65), вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:
правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції);
у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року".
Таким чином, до правовідносин, які мали місце у період до 19 липня 2022 року, строк звернення до суду не обмежений, а до правовідносин, які виникли у період після 19 липня 2022 року, строк звернення до суду становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у разі звільнення такої особи строк звернення до суду становить - три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні. При цьому з урахуванням закінчення в Україні строку дії карантину 30 червня 2023 року, перебіг строку звернення до суду з вимогами про стягнення належної працівнику заробітної плати відновлено з 01 липня 2023 року.
Ураховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд доходить висновку, що в цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення до 18 липня 2022 року застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України №2352-ІХ) якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, період перерахунку та виплати грошового забезпечення з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні/виключенні зі списків особового складу.
При цьому початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу військової частини).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2025 № 74 (а.с.38) солдата ОСОБА_1 з 15 березня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Матеріали справи свідчать, що 15.03.2025 ОСОБА_1 ознайомлено з грошовим атестатом, про що міститься особистий підпис (а.с.32).
Відтак, з 15.03.2025 розпочався перебіг тримісячного строку звернення до суду з цим позовом.
Позивач звернувся до суду з позовом - 29.07.2025, тобто із пропуском встановленого законом тримісячного строку.
Суд зауважує, що у цій справі позивач звернувся до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку та при цьому незвернення до суду з позовом у строк, який пропущено, було наслідком власної пасивної поведінки позивача та підстави пропуску строку звернення до суду мали суб'єктивний характер і напряму залежали від волевиявлення самого позивача.
Докази на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у строк, який пропущено, в матеріалах позовної заяви (заяви про поновлення строку звернення) відсутні.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання поважними підстав пропуску строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що представник позивача не довів наявність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, суд не встановив дійсних обґрунтованих перешкод для звернення позивача до суду в межах визначеного законом строку.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.В. Костенко