Справа № 420/36876/24
10 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/36876/24 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів - задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу:
- згідно рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №85 від 15.10.2024 у розмірі 1700,00 грн.;
- згідно рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №86 від 15.10.2024 у розмірі 5083,00 грн;
- згідно рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №87 від 15.10.2024 у розмірі 5083,00 грн.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить суд визнати виконавчі документи, що видані на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі №420/36876/24, такими, що не підлягають виконанню.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 року у справі №916/1736/24, провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було закрито. Даною ухвалою прийнято також наступне: Звільнити фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від боргів, окрім тих, що передбачено ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, як кредитор ОСОБА_1 не заявило свої вимоги до боржника у строк, встановлений Кодексом України з процедур банкрутства. З огляду на що, кредиторські вимоги ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області до ОСОБА_1 , що виникли на підставі Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року по справі № 420/36876/24 вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою суду від 27.10.2025 прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та призначено судове засідання на 03.11.2025.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та своєчасно. Представником позивача подано заяву про розгляд заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню без виклику сторін.
Згідно частини 3 статті 374 КАС України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Згідно частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, поданої в порядку статті 374 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду, суд ухвалив продовжити розгляд заяви за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та дослідивши обставини справи, суд зазначає наступне.
Підстави та порядок визнання виконачого листа таким, що не підлягає виконанню в адміністративних справах врегульовані статтею 374 КАС України.
Згідно з частиною 1, 2 статті 374 КАС України, Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, наведені вище положення передбачають можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявні обставини, які виключають можливість його примусового виконання.
Так, крім помилкового видання виконавчого документа, підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню, є встановлений судом факт відсутності у боржника обов'язку виконувати владний припис, визначений судовим рішенням у зв'язку із його припиненням - добровільним виконанням або з інших причин.
Отже визначальною умовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є відсутність у боржника обов'язку на його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства:
- неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки";
- погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом;
- сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
- учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;
- погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, а також зобов'язання, припинені відповідно до цього Кодексу;
Згідно частини 5 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема про: відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника; введення процедури реструктуризації боргів боржника; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; призначення керуючого реструктуризацією; вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні (частина 2 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (частина 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно частини 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 4 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Системний аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що дія мораторію поширюється виключно на вимоги конкурсного кредитора і не впливає на обов'язок виконувати поточні грошові зобов'язання.
Визначення поняття кредитора наведено у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої:
кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення вимоги щодо грошового зобов'язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство.
При цьому, суд звертає увагу, що вирішальним у визначені питання чи є кредитор конкурсним або поточним є не дата відповідного рішення, а момент, коли у стягувача з'явилось право вимоги за таким рішенням.
Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Одеської області 08.05.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Данілова А.І.
26.06.2025 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/36876/24 щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу:
- згідно рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №85 від 15.10.2024 у розмірі 1700,00 грн.;
- згідно рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №86 від 15.10.2024 у розмірі 5083,00 грн;
- згідно рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №87 від 15.10.2024 у розмірі 5083,00 грн.
Тобто провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було відкрито до того, як Одеським окружним адміністративним судом було видано, а стягувачем отримано зазначений вище виконавчий лист №420/36876/24 від 26.06.2025.
Тому суд дійшов висновку, що обов'язок заявника по штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу фактично виник після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Отже, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства є поточним кредитором, на якого в силу вимог частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Щодо доводів представника позивача стосовно того, що ГУ Держпродспоживлужби в Одеській області, як кредитор ОСОБА_1 не заявило свої вимоги до боржника у строк, встановлений Кодексом України з процедур банкрутства, то суд зауважує, що такий обов'язок, згідно частини 1 статті 45 Кодексу покладено лише на конкурсних кредиторів.
За таких обставин, на переконання суду, підстави вважати зобов'язання ОСОБА_1 , визначене у виконавчому листі №420/36876/24, погашеним - відсутні.
Частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Так, рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили, до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Водночас, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 станом на час розгляду даної заяви є не виконаним.
Враховуючи, що фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 обов'язку по виконанню виконавчого листа №420/36876/24 від 26.06.2025 не виконано, то підстави для визнання вказаного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 205, 248, 256, 293, 374 КАС України,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа по справі №420/36876/24 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строк та порядок визначений статтею 256 КАС України.
Ухвала оскаржується у строк та порядок встановлений статтями 294, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.