Справа № 420/23310/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання права, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 15.07.2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виражається у невиконанні вимог пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо виключення Позивача з військового обліку як особи, визнаної непридатною до військової служби у зв'язку з інвалідністю III групи (довічно).
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 10 (десяти) днів з дня набрання чинності рішенням суду:
а) Видати наказ про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як особи, визнаної непридатною до військової служби у зв'язку з інвалідністю;
б) Внести відповідні зміни до військово-облікових документів та електронних реєстрів, включаючи систему "Оберіг" та реєстр "Резерв+";
в) Видати Позивачу довідку про виключення з військового обліку з зазначенням підстав виключення.
3. стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати у розмірі, що буде визначений судом, включаючи судовий збір та витрати на правову допомогу.
4. визнати за Позивачем право на заочний розгляд справи без обов'язкової особистої присутності на військово-лікарській комісії з огляду на його перебування за кордоном з медичних причин та наявність повного пакету медичних документів.
5. встановити строк виконання рішення суду - 10 (десять) днів з дня набрання ним законної сили.
Ухвалою судді від 21.07.2025 року позов залишено без руху.
24.07.2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшов позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виражається у невиконанні вимог пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо виключення позивача з військового обліку як особи з інвалідністю;
- визнати протиправним поновлення позивача на військовому обліку у 2009 році без проходження повторної військово-лікарської комісії та всупереч його офіційному статусу "непридатний до стройової служби", встановленому у 1995 році та підтвердженому видачею тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 10 днів з дня набрання чинності рішенням суду видати наказ про виключення позивача ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
24.07.2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів разом із додатками
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року прийнято до розгляду позову заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачем в позовній заяві зазначено, що 23 травня 2025 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як особи, визнаної непридатною до військової служби у зв'язку з інвалідністю. У зверненні позивач зазначив про своє постійне перебування за межами України та об'єктивну неможливість особистої участі у процедурах військово-лікарської комісії. До заяви було додано документи, що підтверджують статус інваліда III групи (довічно), встановлений на підставі онкологічного захворювання, а також медичні документи європейських медичних закладів. 20 червня 2025 року відповідач надав відповідь (вих. № 5/11/1389), в якій, посилаючись на п. 58 Постанови Кабінету Міністрів України № 560, роз'яснив процедуру отримання відстрочки шляхом особистого подання документів. Зазначена відповідь не відповідає на поставлене питання позивача про виключення з військового обліку, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх функцій. Відповідач не розглянув питання виключення позивача з військового обліку по суті, не призначив заочну військово-лікарську комісію та не видав наказ про виключення з обліку, незважаючи на наявність всіх необхідних документів та безумовних правових підстав. Витяг з реєстру "Резерв+" (система "Оберіг") підтверджує актуальний статус позивача на військовому обліку без урахування його інвалідності, що свідчить про системну помилку в роботі відповідача. Така бездіяльність відповідача є протиправною та порушує конституційні права позивача, а також спеціальне законодавство про військовий облік та соціальний захист осіб з інвалідністю.
Позовна заява з додатками доставлена відповідачу, 11.07.2025 року, що підтверджено квитанцією №3962458 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄСІТС (а.с. 44-46).
Документ в електронному вигляді «Ухвала суду про відкриття провадження у справі» від 05.09.2025 року у справі № 420/23310/25 доставлена одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_1 08.09.2025 року , що підтверджено довідкою від 08.09.2025 року (а.с. 74зв.)
В установлений в ухвалі суду строк та станом на дату розгляду справи від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надійшов.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання з 21.06.2005 року: АДРЕСА_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 21.01.1997 року (а.с.6-12).
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 2-18ОВ № 093751 від 12.05.2009 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково, причина інвалідності загальне захворювання (а.с. 13зв.,14зв.).
З 19 жовтня 2013 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 отримує пенсію по інвалідності 3 гр. загальне захворювання, що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с. 13).
З дослідженого тимчасового посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_1 виданого 13.07.1993 року, вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1971 р.н. прийнятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 , категорія по ВУС 969, кваліфікація токар. 13 липня 1995 р. лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний не придатним в мирний час; у воєнний час придатний до нестройової служби за ст. 30б наказ МО № 260 1987 р. 01.02.1996 року лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний не придатним в мирний час; у воєнний час придатний до нестройової служби за ст. 54б наказ МО 1994 р. (а.с. 14,15)
Згідно рішення Лодзинського воєводи від 10.11.2021 року № SO-IV.6153.68.2021 ОСОБА_2 , громадянину України надано дозвіл на довгострокове перебування в ЄС (а.с. 20).
В інформаційній картці лікування в Клінічній лікарні № 1 ЗОЗ УКЛ №1 ім. Н. Барлінського медичного університету код 000000018576, зазначено, що у ОСОБА_1 , Інші порушення зорового нерва і зорових шляхів (n.II) - Неокреслене порушення зорового шляху (а.с. 32-35).
Відповідно до військово-облікового документу є Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Резерв + ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , категорія обліку: військовозобов'язаний, тип відстрочки: відстрочка від мобілізації до 07.08.2025, людина з інвалідністю; ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дата взяття на облік 05.02.2009; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 37-43).
ОСОБА_1 , 23.05.2025 року звернувся до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 зі зверненням відповідно до Закону України «Про звернення громадян», де просив розглянути питання про виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу", як особу, визнану непридатною до військової служби у зв'язку з інвалідністю.
У зверненні також позивачем зазначено, що він має статус особи з інвалідністю III групи, що підтверджується: довідкою МСЕК серії 2-18 ОВ № 093751; пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 , де зазначено "Вид пенсії: По інвалідності, 3 грп. загальне захворювання". Наразі має військово-обліковий документ з системи "Резерв+" з відстрочкою до 07.08.2025 за п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з тим, що він постійно перебуває за кордоном з 2015 року (Польща) і не має можливості особисто прибути для проходження військово-лікарської комісії, просить розглянути питання про виключення його з військового обліку на підставі наявних медичних документів (довідки МСЕК та пенсійного посвідчення), які підтверджують статус особи з інвалідністю. Відповідно до пункту 2.12 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, у виняткових випадках огляд може проводитися заочно за медичними документами. Просив розглянути його випадок як такий, що потребує заочного розгляду. В додатку до звернення позивач надав копії: паспорта громадянина України, військово-облікового документа з системи "Резерв+", довідки МСЕК серії 2-18 ОВ № 093751, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с. 16).
20.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто звернення ОСОБА_1 та надано відповідь № 5/11/1389, де зазначено, що: «відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
В зазначені нормі відсутній припис про необхідність особисто повідомити, але наявний імператив особисто подати на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву за формою, визначеною у додатку 4.
Формулювання «особисто подають на ім'я» вказує саме на необхідність особистої присутності для подання документів без можливості заміни цього процесу відправкою документів поштою чи через інші канали зв'язку. Воно передбачає, що особа має особисто з'явитися до відповідної установи і вручити документи адресату, який вказаний у зазначеному формулюванні.
У цьому випадку термін «особисто» підкреслює необхідність фізичної участі особи. Йдеться про безпосереднє подання документів, яке передбачає вручення документів конкретному адресату або його представнику; ідентифікацію особи, яка подає документи; офіційне оформлення факту прийому документів.
Таке формулювання застосовується для важливих або чутливих документів, які особистого контролю, гарантованої конфіденційності чи підтвердження автентичності. Це мінімізує ризик втрати документів, помилок або зловживань.
Натомість надсилання документів поштою чи через кур'єрську службу не передбачає особистого вручення документів адресатом. Поштовий оператор або кур'єр виступають посередниками, і наявність терміну «особисто» стає суперечливим та недоречним. У випадку пересилання поштою процес подання стає менш формалізованим із точки зору встановлення особистої присутності та вручення.
Формулювання «особисто подають на ім'я» не може бути розтлумачено як «надіслати документ на ім'я» або «подати документи шляхом направлення на адресу» тощо, оскільки це прямо суперечить його змісту. Слово «особисто» вказує на те, що дія виконується фізичною присутністю конкретної особи. Це означає, що документи подаються не через посередників або сторонніх осіб, а безпосередньо тією людиною, яка повинна їх подати. Надсилання документів поштою, через кур'єра або електронні сервіси суперечить цьому підходу, оскільки особа не є присутньою фізично під час передачі.
Замінити «особисто подають» на «надіслати на ім'я» або «подати шляхом направлення на адресу» неможливо через різницю в суті процесу. Поштове надсилання не забезпечує фізичного контакту між відправником і приймаючою стороною, а це є головним принципом особистого подання.
Важливість точного формулювання в офіційних інструкціях та порядках є суттєвою для уникнення двозначностей, і слово «особисто» однозначно має на увазі фізичний контакт і вручення документів, що не замінюється поштовою пересилкою.
З огляду на вищевикладене, оскільки звернення позивача відбулося у не передбачений Порядком №560 спосіб, у ІНФОРМАЦІЯ_7 в даному випадку не виникло відповідного обов'язку розгляду такого звернення за процедурою надання військовозобов'язаному позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, а тому бездіяльність в цьому аспекті відсутня.» (а.с. 17зв.-18).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що виражається у невиконанні вимог п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII)
Приписами ст. 1 Закону №2232-XI передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. … Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку (ч.9).
Відповідно до ст. 33 Закону №2232-XI, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів (ч.1). Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).
Згідно п. 2 ч. 1, частини шостої статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XI, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно з п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
З дослідженого судом тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 13.07.1996 року, вбачається, наявність записів:
1) 13 липня 1995 р. лікарською комісією Скадовського РВК визнаний не придатним в мирний час; у воєнний час придатний до нестройової служби за ст. 30б наказ МО № 260 1987 р.
2) 01.02.1996 року лікарською комісією Скадовського РВК визнаний не придатним в мирний час; у воєнний час придатний до нестройової служби за ст. 54б наказ МО 1994 р. (а.с. 14,15).
Наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386), (далі Положення № 2).
Відповідно до п.2 Наказу від 4 січня 1994 року N 2 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України», наказ Міністра оборони колишнього СРСР 1987 року N 260, з 29 липня 1994 року(дата реєстрації) вважається такими, що не застосовуються у Збройних Силах України.
Отже з 29 липня 1994 року порядок медичного огляду військовозобов'язаних та організація військово-лікарської експертизи на мирний та воєнний час у Збройних Силах України і військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства України визначено Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2.
В п. 75 Положення № 2 зазначено, що Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб і фізичних вад (додаток N 1 даного Положення), що визначають ступінь
придатності до військової служби.
В ст. 30 б Додаток N 1 до пунктів 75, 77, 79, 286, 328 Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України 1994 року N 2 (в редакції чинній станом на 13.07.1995 року), зазначено, що контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб при встановленні хвороби: Порушення рефракції і акомодації: б) короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному з меридіанів більше 8.0 дптр і до 12.0 дптр - Непридатні до військової служби в мирний час, обмежено здатні у воєнний час.
Відповідно до ст. 54 б Додаток N 1 до пунктів 75, 77, 79, 286, 328 Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України 1994 року N 2 (в редакції чинній станом на 01.02.1996 року) визначено, що контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб при встановленні хвороби: «Виразка шлунку, виразка дванадцятипалої кишки: б) із помірним порушенням функцій - Непридатні до військової служби в мирний час, обмежено здатні у воєнний час.
Отже з зазначеного вбачається, що позивача в 1995 та в 1996 році за наслідком проведення медичного огляду визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатним у воєнний час.
Позивач у зверненні до начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначив, що з 2015 року постійно перебуває за кордоном.
В ч.2 ст. 36 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок №1487).
В п. 52 Порядку № 1487 зазначено, що військовий облік громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, здійснюється районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів на загальних засадах.
Згідно п. 53 Порядку № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які виїжджають за кордон, не знімаються (не виключаються) з військового обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 22 Порядку № 1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В п. 79 Порядку №1487 зазначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Приписами ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
В ч. 10 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції 2009 року - станом на дату встановлення позивачу третьої групи інвалідності) зазначено, що призовники та військовозобов'язані в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку.
З досліджених матеріалів справи не вбачається, що позивач в семиденний строк з дати встановлення 3 групи інвалідності повідомив про це орган, де він перебуває на військовому обліку.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , 23.05.2025 року звернувся до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 зі зверненням відповідно до Закону України «Про звернення громадян», де просив розглянути питання про виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу", як особу, визнану непридатною до військової служби у зв'язку з інвалідністю. До звернення позивач надав копії: паспорта громадянина України, військово-облікового документа з системи "Резерв+", довідки МСЕК серії 2-18 ОВ № 093751 від 12.05.2009 року, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.10.2013 року (а.с. 16).
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулювання відносин у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць визначено в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII).
Змістом ст. 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.8). Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.9).
Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В ст. 7 Закону № 1951-VIII визначено які дані відносяться до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста. Так до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать зокрема і: відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (п. 17 ч.1); відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (п.17-1 ч.1).
В ст. 8 Закону № 1951-VIII зазначено, що до службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов'язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).
Відповідно до положень ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру (п.2 ч.1). Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру (ч.2).
В Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» зазначено, що ведення реєстру визначає, зокрема, як внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами (п.2 ч.1 ст.14).
У відповідності до ч 3 ст. 13 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 16.05.2024 року затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок № 559).
В п. 1 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Приписами п. 3 Порядку № 559 передбачено, що відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Згідно п. 5 Порядку № 559, військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Відповідно до п. 6 Порядку № 559, військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
При цьому в п. 7 Порядку № 559 зазначено, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа). Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
У п. 8 Порядку № 559 вказано, шо військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність); 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов'язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність для військовозобов'язаних та резервістів; 11) відомості про виконання військового обов'язку (категорія обліку); 12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв'язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов'язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.
В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів Резерв + (а.с. 37-43) наявна інформація зокрема і, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовозобов'язаний, відстрочка до 07.08.2025, тип відстрочки: відстрочка від мобілізації до (07.08.2025), людина з інвалідністю; ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дата взяття на облік: 05.02.2009; пенсійне посвідчення: серія НОМЕР_3 , дата видачі 04.10.2013 тип пенсії по інвалідності, 3 гр., загальне захворювання, ким видано: Управління ПФУ в Овідіопольському районі Одеської області. При цьому в розділі застосунку Резерв + інформація про інвалідність відсутня.
Згідно п. 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).
Пунктом 1 Положення №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації .
Згідно п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про захист персональних даних та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Отже ІНФОРМАЦІЯ_2 , як орган військового управління, який веде військовий облік військовозобов'язаних та розглядає їх звернення, повинен розглянути по суті звернення військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
В зверненні від 23.05.2025 року позивач просив розглянути питання про виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як особу, визнану непридатною до військової служби у зв'язку з інвалідністю.
З дослідженої відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.06.2025 року на звернення позивача, вбачається, що відповідач посилаючись на п. 58 Порядку № 560 щодо наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зазначив, що позивач має особисто (має на увазі фізичний контакт) вручити відповідачу документи та не замінювати поштовою пересилкою. Оскільки звернення позивача відбулося у не передбачений Порядком № 560 спосіб, у ІНФОРМАЦІЯ_7 в даному випадку не виникло відповідного обов'язку розгляду такого звернення за процедурою надання військовозобов'язаному позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Згідно п. 81 Порядку №1487, особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Суд також звертає увагу, що позивач у зверненні від 23.05.2025 року просив розглянути питання про виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» при цьому відповідач у відповіді від 20.06.2025 року №5/11/1389 на звернення позивача послався на процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка урегульована Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Виключення з військового обліку та відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації є різними правовими поняттями та врегульовано різними нормативними актами.
З урахуванням зазначеного судом встановлено, що відповідач не розглянув звернення ОСОБА_1 по суті поставлених у зверненні питань.
За встановлених у справі обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження розгляду відповідачем заяви позивача від 23.05.2025 року по суті поставленого питання та прийняття будь-якого рішення за наслідками такого розгляду, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності яка полягає у нездійснені розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 23.05.2025 року про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як особи з інвалідністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Приписами ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
В ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26.03.2013 дійшов до висновку про те, що відповідно до ч. 1 ст. 2, п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Судом встановлено, що за приписами наведеного вище чинного законодавства уповноваженою особою на надання відповідної інформації чи внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, разом з цим, у даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було реалізовано дискреційні повноваження щодо розгляду поданої позивачем звернення від 23.05.2025, остання не розглянута по суті поставлених питань.
З огляду на те, що оцінка наявності чи відсутності підстав для виключення позивача з військового обліку згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як особи з інвалідністю, відповідачем не надавалася, суд не може підміняти вказаний орган військового управління та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу, а відтак, позовна вимога про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 10 днів з дня набрання чинності рішенням суду видати наказ про виключення позивача ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», є передчасною та задоволенню не підлягає.
Положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на викладене, враховуючи, що під час розгляду справи по суті підтвердилось допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду звернення позивача від 23.05.2025, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.05.2025 року про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням висновків суду, що зазначені у даному судовому рішенні та прийняти рішення за наслідками такого розгляду.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст. 246 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним поновлення позивача на військовому обліку у 2009 році без проходження повторної військово-лікарської комісії та всупереч його офіційному статусу "непридатний до стройової служби", встановленому у 1995 році та підтвердженому видачою тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
З дослідженого тимчасового посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_1 від 13.07.1993 року, судом встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1971 р.н. прийнятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 , категорія по ВУС 969, кваліфікація токар. 13 липня 1995 р. лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний не придатним в мирний час; у воєнний час придатний до нестройової служби за ст. 30б наказ МО № 260, 1987 р. 01.02.1996 року лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний не придатним в мирний час; у воєнний час придатний до нестройової служби за ст. 54б наказ МО 1994 р. (а.с. 14,15).
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній в липні 1995 року) щодо загального військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які проходять допризовну підготовку до приписки їх до призовних дільниць; призовники - особи, які приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; службовці за призовом - особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі; невійськовозобов'язані - особи, не взяті на військовий облік або зняті з нього.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній в липні 1995 року), виконання військового обов'язку в запасі у мирний час полягає в додержанні порядку і правил військового обліку, проходженні зборів, збереженні та вдосконаленні військовозобов'язаними знань, навичок і умінь, необхідних для виконання ними обов'язків військової служби, а у воєнний час - відповідно до військово-облікових чи цивільних спеціальностей.
Приписами ч. 6 ст. 16 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній в липні 1995 року) визначено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, його моральних і професійних якостей, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім'ї районна (міська) призовна комісія виносить і оголошує призовникові рішення: про придатність до військової служби і призов на військову службу з призначенням до роду Збройних Сил України чи до інших військ, а також визначає дату відправлення його на службу у Збройні Сили України чи в інші військові формування; про тимчасову непридатність до військової служби за станом здоров'я; про надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 цього Закону; про непридатність за станом здоров'я до військової служби в мирний час, обмежену здатність у воєнний час і зарахування в запас; про непридатність до військової служби із зняттям з військового обліку.
В ч. 4 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній в липні 1995 року) зазначено, що зняттю з військового обліку підлягають громадяни: а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку.
З досліджених матеріалів справи не вбачається, що позивач за результатами медичного огляду в 1995 році був визнаним непридатним до військово служби із зняттям з військового обліку.
Окрім того матеріли справи не містять доказів, що позивач до 2009 року був знятий чи виключений з військового обліку відповідно відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним поновлення позивача на військовому обліку у 2009 році.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Згідно квитанції про сплату №8304-9254-3550-2167 від 11.07.2025 за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправної бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нездійснені розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 23.05.2025 року про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як особи з інвалідністю.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.05.2025 року про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням висновків суду, що зазначені у даному судовому рішенні та прийняти рішення за наслідками такого розгляду.
В іншій частинні позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя Вовченко O.A.