Справа № 420/25241/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській областіза результатом якого позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України вОдеській області, як полягають у незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періодупроходження військової служби в рядах Радянської армії з 14.05.1981 року по10.05.1983 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.04.1981року та періоду навчання у Луцькому культурно - освітньому училищі з 10.09.1977 р. по 03.07.1980 р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській областізарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 період проходження військової служби в рядахРадянської армії з 14.05.1981 року по 10.05.1983 року згідно трудової книжкисерії НОМЕР_2 від 14.04.1981 року та період навчання у Луцькомукультурно - освітньому училищі з 10.09.1977 р. по 03.07.1980 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області№032350031302 від 13.03.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено впризначенні пенсії за віком з причин відсутності необхідного страхового стажу - 15 років не зарахувавши до страхового стажу періодпроходження військової служби з 14.05.1981 року по 10.05.1983 року згідно трудової
книжки серії НОМЕР_2 від 14.04.1981 року, оскільки інформація про період проходження військової служби внесено не в повному обсязі (не зазначено дату видачі військового квитка) та періоду навчання позивача у Луцькому культурно - освітньому училищі з01.09.1977 р. по 03.07.1980 р.
Позивач вважає незарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого ГУ ПФУ в Одеській області позовні вимоги вважає необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, зазначивши, що за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періодипроходження військової служби з 14.05.1981 по 10.05.1983 згідно трудової книжкисерії БТІ № НОМЕР_3 від 14.04.1981, оскільки інформація про період проходження військової служби внесено не в повному обсязі (не зазначено дату видачі військовогоквитка). Додатково вказавши, що позивачу необхідно надати уточнюючу довідку за місцем проходженнявійськової служби або архіву для отримання довідки про проходження військової служби..
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.03.2025 звернувся ззаявою про призначення пенсії по інвалідності до територіальних органів Пенсійногофонду України відповідно до ст. 32 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування».
Право на отримання пенсії визначено у ст.8 Закону №1058, яким користуютьсягромадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленогоцим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленомузаконодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного видупенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За принципом «екстериторіальності» визначено структурний підрозділ органу, щопризначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеськійобласті, який уповноважено розглянути подану позивачем заяву.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області №032350031302від 13.03.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутностінеобхідного страхового стажу роботи - 15 років. Згідно розрахунку стажу ізнеобхідного страхового стажу - 15років, у позивача підтверджено лише 11 років 04місяців страхового стажу, що не дає право на призначення пенсії по інвалідності.
Вік Позивача на момент звернення з заявою - 65років.
За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періодипроходження військової служби з 14.05.1981 по 10.05.1983 згідно трудової книжкисерії БТІ № НОМЕР_3 від 14.04.1981, оскільки інформація про період проходження військової служби внесено не в повному обсязі (не зазначено дату видачі військового квитка).
Крім цього, з Розрахунку пенсії вбачається, що до страхового стажу також незараховано період навчання позивача у Луцькому культурно - освітньому училищі з01.09.1977 р. по 03.07.1980 р..
Позивач вважає незарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV).
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637, встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п.4 Постанови КМ України №301 від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, з вищенаведених норм випливає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи в її трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства (установи, організації), а не особисто позивачем.
Таким чином, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021р. по справі № 300/860/17, від 09.08.2019 р. по справі № 654/890/17.
Також, варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до пункту "в" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено трудову книжку позивача (від 14.04.1981 серії НОМЕР_2 ) та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи:
з 14.05.1981 року по 10.05.1983 року служба у лавах Радянської Армії.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби 14.05.1981 року по 10.05.1983 року відповідач посилається на те, що інформація про період проходження військової служби внесено не в повному обсязі (не зазначено дату видачі військового квитка).
Разом із тим, на момент заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис (п. 2.5 Інструкції № 162).
Пунктом 2.11 Інструкції № 162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, зазначений період підтверджується не лише записами у трудовій книжці, а і послужним списком позивача.
За таких обставин, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно незараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоду проходження військової служби в рядах Радянської армії з 14.05.1981 року по 10.05.1983 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.04.1981 року, а отже період проходження військової служби з 14.05.1981 року по 10.05.1983 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.04.1981 року підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
В частині протиправності не зарахування до страхового стажу періоду навчанняу Луцькому культурно - освітньому училищі з 10.09.1977 р. по 03.07.1980 р. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) страховий стажобчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимогцього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а заперіоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документівта в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цимЗаконом. Зазначена норма Закону № 1058 набрала чинності з 1 січня 2004 року.
Отже, за період до 01.01.2004 страховий стаж враховується на підставі документівпро стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу дляпризначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок № 637).
Відповідно до п.«д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від05.11.1991 № 1788 до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховуєтьсянавчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і накурсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, васпірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, єтрудова книжка.
Якщо в записах трудової книжки відсутні вищезазначені відомості про періодинавчання, то відповідно до п. 8. Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних,професійних, навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищеннякваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічнійординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містятьвідомості про періоди навчання.
Так, навчання позивача у Луцькому культурно - освітньому училищі з 10.09.1977 р.по 03.07.1980 р. підтверджується копіями профспілкового квитка № 45364454 тадовідкою від 17.12.2019 року.
За таких обставин, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно незараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоду навчання у Луцькому культурно - освітньому училищі з 10.09.1977 р. по 03.07.1980 р., а отже період навчання у Луцькому культурно - освітньому училищі з 10.09.1977 р. по 03.07.1980 р.підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Таким чином відповідачем не доведено правомірності не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоду проходження військової служби в рядах Радянської армії з 14.05.1981 року по 10.05.1983 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.04.1981 року та періоду навчання у Луцькому культурно - освітньому училищі з 10.09.1977 р. по 03.07.1980 р.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Чого в цій справі зроблено не було.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком розгляду справи суд висновує про необхідність задоволення позову повністю.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як полягають у незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоду проходження військової служби в рядах Радянської армії з 14.05.1981 року по 10.05.1983 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.04.1981 року та періоду навчання у Луцькому культурно - освітньому училищі з 10.09.1977 р. по 03.07.1980 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період проходження військової служби в рядах Радянської армії з 14.05.1981 року по 10.05.1983 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.04.1981 року та період навчання у Луцькому культурно - освітньому училищі з 10.09.1977 р. по 03.07.1980 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.С. Єфіменко