Справа № 420/23460/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул.Гоголя,34, м.Полтава, 36600) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській областіза результатом якого позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи з 27.07.1978 р. в магазині №3 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; 21.11.1978 по 28.03.1979 в магазині №12 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 06.09.1979 по 01.06.1980 в Мічурінській середній школі Тельманівського району Донецької області; з 12.01.1981 по 12.02.1989 в колгоспах «Серп та Молот» та «Світанок» в Тельманівському районі Донецької області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м. Одеса, вул. Канатна 83) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням періодів роботи з 27.07.1978 р. в магазині №3 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 21.11.1978 по 28.03.1979 в магазині №12 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 06.09.1979 по 01.06.1980 в Мічурінській середній школі Тельманівського району Донецької області; з 12.01.1981 по 24.05.1994 року в колгоспах «Серп та Молот» та «Світанок» в Тельманівському районі Донецької області;
стягнути судові витрати на користь Позивачки за рахунок бюджетних асигнувань.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 27 травня 2025 року подано заяву до Головного управління ПФУ в Одеській області про перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначена заява розглядалося за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області. Проте, в липні 2025 року ОСОБА_1 отримано копію Рішення ГУ ПФУ в Полтавськійобласті №057050002920 про відмову в перерахунку пенсії, згідно поданої заяви від 27.05.2025, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
ГУ ПФУ в Полтавській області, після аналізу наданої Трудової книжки ОСОБА_1 ,зазначене наступне:
1. з 27.07.1978 по 28.03.1979 згідно із записами 1-3 трудової книжки НОМЕР_2 від 26.07.1978 свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки дата наказу на звільнення - 08.07.1980 не відповідає даті звільнення 28.03.1979;
2. з 06.09.1979 по 01.06.1980 згідно із записами 1-2 трудової книжки НОМЕР_3 від 03.09.1979 свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки дата розпорядження на звільнення 01.06.1982 не відповідає даті звільнення 01.06.1980;
3. з 12.01.1981 по 26.05.1994 в колгоспах «Серп і Молот» та «Рассвет» на підставі трудової книжки колгоспника № НОМЕР_4 від 02.02.1982 свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки в наказі про звільнення відсутній №, відомості про вироблені трудодні та встановлений мінімум трудової діяльності не завірені печаткою підприємства та підписом відповідальної особи. Крім того, в графі 4 відсутні № та дата документів, на підставі яких внесені вище зазначені відомості.
Позивач вважає незарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Ухвалою суду від 21 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого ГУ ПФУ в Одеській області позовні вимоги вважає необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого ГУ ПФУ в Полтавській області позовні вимоги вважає необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав, зазначивши, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №0570500029207 від 03.06.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 27.05.2025 звернулася із заявою щодо зарахування до загального стажу періодів роботи за період з 27.07.1978 по 28.03.1979, з 06.09.1979 по 01.06.1980, та з 12.01.1981 по 26.05.1994 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058)
Відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 вiд 25.11.2005 (далі за текстом - Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що розглядав вказану заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
На підставі заяви та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області винесено Рішення від 03.06.2025 №057050002920, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, згідно поданої заяви від 27.05.2025, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що Аналіз наданої гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заяви від 27.05.2025, щодо врахування до страхового стажу періодів роботи:з 27.07.1978 по 28.03.1979 згідно із записами 1-3 трудової книжки НОМЕР_2 від 26.07.1978 свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки дата наказу на звільнення - 08.07.1980 невідповідає даті звільнення - 28.03.1979;- 3 06.09.1979 по 01.06.1980 згідно із записами 1-2 трудової книжки НОМЕР_3 від 03.09.1979 свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки дата розпорядження на звільнення - 01.06.1982 не відповідає даті звільнення 01.06.1980;
- з 12.01.1981 по 26.05.1994 в колгоспах "Серп і Молот" та "Рассвет" на підставі трудової книжки колгоспника № НОМЕР_4 від 02.02.1982 свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки в наказі про звільнення відсутній №, відомості про вироблені трудодні та встановлений мінімум трудової діяльності не завірені печаткою підприємства та підписом відповідальної особи. Крім того в графі 4 відсутні № та дата документів, на підставі яких внесені вище зазначені відомості.
Вважаючи, що відмовою відповідача порушено його права, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV).
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637, встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
3 трудових книжок ОСОБА_1 вбачається, що органом ПФУ не зараховано трудовий стаж на наступних підприємствах (організаціях):
Мічуринська середня школа (Тельманівське сільпо, Тельманівський район, Донецька область) - з 1979 по 1980 року;
Магазин №31 Київського районного відділу робочого постачання («ОРС») міста Донецька у 1978 році;
Магазин №12 Київського районного відділу робочого постачання («ОРС») міста Донецька у 1978 році з 1978 року по 1979 роки;
Колгосп «Серп та Молот» (Тельманівський район) - з 1981 року по 1989 роки;
Колгосп «Рассвет» (Світанок) (Тельманівський район) з 1989 року по 1994 роки.
Стосовно неврахування періодів роботи позивача до страхового стажу з підстав невідповідності дати звільнення та дати наказу про звільнення, суд зазначає таке.
Відповідно до п.4 Постанови КМ України №301 від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, з вищенаведених норм випливає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи в її трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства (установи, організації), а не особисто позивачем.
Таким чином, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021р. по справі № 300/860/17, від 09.08.2019 р. по справі № 654/890/17.
Також, варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
У зв'язку з наведеним, суд зазначає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, щодо періоду трудової діяльності позивача, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею страхового стажу.
Щодо твердження відповідача, що в наказі про звільнення відсутній №, відомості про вироблені трудодні та встановлений мінімум трудової діяльності не завірені печаткою підприємства та підписом відповідальної особи та, крім того, що в графі 4 відсутні № та дата документів, на підставі яких внесені вище зазначені відомості суд зазначає наступне.
На момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252) (далі Інструкція №162), пунктом п.1.1 якої встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з п. 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Окрім цього, у спірний період також була прийнята та діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція), пунктом 1.1 якої встановлено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Пунктом 2.2 Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що всі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем у повній послідовності у разі зміни відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення в межах відповідного підприємства.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказано правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Так, судом не встановлено, а відповідачем не доведено недостовірності записів про роботу позивача у періоди з 27.07.1978 р. в магазині №3 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 21.11.1978 по 28.03.1979 в магазині №12 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 06.09.1979 по 01.06.1980 в Мічурінській середній школі Тельманівського району Донецької області; з 12.01.1981 по 24.05.1994 року в колгоспах «Серп та Молот» та «Світанок» в Тельманівському районі Донецької області на підставі записів в трудових книжках позивача.
Отже, самі лише сумніви уповноважених осіб відповідача в достовірності записів про роботу позивача не можуть бути підставою неврахування відповідного періоду роботи позивача для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
З огляду на наведене, періоди роботи позивача з 27.07.1978 р. в магазині №3 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 21.11.1978 по 28.03.1979 в магазині №12 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 06.09.1979 по 01.06.1980 в Мічурінській середній школі Тельманівського району Донецької області; з 12.01.1981 по 24.05.1994 року в колгоспах «Серп та Молот» та «Світанок» в Тельманівському районі Донецької області належить зарахувати до його страхового стажу.
Згідно положень частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно визнатипротиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи з 27.07.1978 р. в магазині №3 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; 21.11.1978 по 28.03.1979 в магазині №12 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 06.09.1979 по 01.06.1980 в Мічурінській середній школі Тельманівського району Донецької області; з 12.01.1981 по 12.02.1989 в колгоспах «Серп та Молот» та «Світанок» в Тельманівському районі Донецької області та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області №0570500029207 від 03.06.2025.
Що ж стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Крім того, відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 27.05.2025 заяви позивача про призначення пенсії, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо вирішення питання про можливість призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що попередньо вирішував таке питання та чиє рішення скасовується.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, серед яких не зарахування органом ПФУ певних періодів роботи позивача до страхового стажу, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 25.05.2025 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи з 27.07.1978 р. в магазині №3 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; 21.11.1978 по 28.03.1979 в магазині №12 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 06.09.1979 по 01.06.1980 в Мічурінській середній школі Тельманівського району Донецької області; з 12.01.1981 по 12.02.1989 в колгоспах «Серп та Молот» та «Світанок» в Тельманівському районі Донецької області.
При цьому, враховуючи також той факт, що спірне рішення скасовується судом та суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, і на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде саме зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву з врахуванням наведених обставин, тому позовні вимоги в частині призначення позивачу пенсії задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул.Гоголя,34, м.Полтава, 36600) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області №0570500029207 від 03.06.2025.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи з 27.07.1978 р. в магазині №3 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; 21.11.1978 по 28.03.1979 в магазині №12 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 06.09.1979 по 01.06.1980 в Мічурінській середній школі Тельманівського району Донецької області; з 12.01.1981 по 12.02.1989 в колгоспах «Серп та Молот» та «Світанок» в Тельманівському районі Донецької області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, м. Полтава, вул.Гоголя, 34) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням періодів роботи з 27.07.1978 р. в магазині №3 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 21.11.1978 по 28.03.1979 в магазині №12 Київського районного відділу робочого постачання м. Донецька; з 06.09.1979 по 01.06.1980 в Мічурінській середній школі Тельманівського району Донецької області; з 12.01.1981 по 24.05.1994 року в колгоспах «Серп та Молот» та «Світанок» в Тельманівському районі Донецької області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, м. Полтава, вул.Гоголя, 34) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.С. Єфіменко