Справа № 420/31761/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.01.2012 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.01.2012 року по 28.02.2018 poкy включно;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 18.01.2012 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року.
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.02.2018 року по 23.05.2023 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію за період з 28.02.2018 року по 23.05.2023 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року позовна заява була залишена без руху, а позивача повідомлено про необхідність усунути недоліки у десятиденний строк з дня отримання ухвали шляхом:
надання до суду доказів на підтвердження розміру виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період з 18.01.2012 по 01.04.2021 року;
надання до суду позовної заяви в новій редакції, оформленої відповідно до вимог ст. 160 КАС України, з приведенням викладених обставин у відповідність фактичним обставинам справи, з урахуванням викладеного в даній ухвалі та з зазначенням у позові поштового індексу сторін;
надання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про перерахунок та виплату за період з 19 липня 2022 по 23.06.2025 року індексації грошового забезпечення.
02.10.2025 року від позивача до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява, в якій позивач просить суд поновити Позивачу пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Обгрунтовуючи дану заяву позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій і вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України. Також позивач зазначив, що саме 10.09.2025 він дізнався про порушення прав, свобод чи інтересів отримавши від військової частини НОМЕР_1 відповідь від 10.09.2025, що включає розрахунок нарахованого грошового забезпечення за спірний період в розрізі основних та додаткових видів грошового забезпечення. Тому позов подано до суду із дотриманням строку звернення до суду з даним позовом, що стосується заробітної плати.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає таке.
Щодо твердження позивача, що він є учасником бойових дій, суд зазначає таке.
Суд визнає, що проходження позивачем військової служби може свідчити про пропуск строку звернення до суду з поважних причин та може бути підставою для поновлення судом строків звернення до суду. Однак факт проходження військової служби не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
У постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що у матеріалах позову відсутні докази участі позивача у захисті безпеки населення та інтересів держави за період 19.07.2022 року по 23.06.2025 року .
При цьому, проходження позивачем військової служби не може бути безумовною підставою для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду внаслідок проходження військової служби позивач має навести такі обставини, які дійсно свідчать про те, що проходження ним військової служби унеможливило дотримання строку для звернення до суду із цим позовом.
До суду докази що підтверджують такі обставини не надано та, крім цього, взагалі не надано докази проходження позивачем військової служби за період з 18.01.2012 року по 01.04.2021 та з 01.01.2024 року.
З урахуванням правових висновків Верховного Суду, враховуючи обставини викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску ним строку звернення до суду.
Крім зазначеного суд звертає увагу, що позивачем не виправлено інші недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 22.09.2025 року, а саме не надано доказів на підтвердження розміру виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 18.01.2012 по 01.04.2021 року та не надано до суду позовної заяви в новій редакції, оформленої відповідно до вимог ст. 160 КАС України, з зазначенням у позові поштового індексу сторін та з приведенням викладених обставин у відповідність фактичним обставинам справи, а саме що стосується нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 18.01.2012 рік по 28.02.2018 рік включно (чи виплачувалась індексація з застосуванням базового місяцю - січень 2016 року, чи не виплачувалась взагалі).
Отже, станом на 10.11.2025 року недоліки позовної заяви не усунуто.
Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
При таких обставинах, в силу положень п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України, враховуючи що позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову, позов слід повернути позивачу без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 169, 248, 294, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук