Справа № 420/26708/24
10 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в якому останній просить суд визнати протиправною бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 щодо не підготовки висновку та проєкту рішення (ухвали) по дисциплінарній справі, відкритій ухвалою ВРП №1135/3дп/15-24 від 17.04.2024 року, та не передачі висновку та проекту рішення разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату ВРП для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення; зобов'язати члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 підготувати висновок та проєкт рішення (ухвали) по дисциплінарній справі, відкритій ухвалою ВРП №1135/3дп/15-24 від 17.04.2024 року, та передати висновок та проєкт рішення (ухвали) разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату Ради для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення.
Після задоволення ухвалою суду від 07.11.2025 самовідводу судді Андрухіва В.В. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025, головуючим по справі визначено суддю Завальнюка І.В.
Під час вирішення питання щодо прийняття справи до провадження, суддя дійшов висновку про необхідність заявити самовідвід щодо її розгляду, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частинами 1, 3 ст. 39 КАС України визначено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частинами 1, 2 ст. 40 КАС України встановлено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з пунктом 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи Про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: Ніхто не може бути суддею у власній справі. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів (пункти 1.1-1.6).
Відповідно до п.п.2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв'язання ситуації, що створилася, шляхом заявлення самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. На переконання суду, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості у тому, що в учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.
Під час вирішення питання щодо прийняття справи до провадження, суддя дійшов висновку про наявність підстав заявити самовідвід, з огляду на таке.
Так, позивач, ОСОБА_1 , у період з 2007 року по 2010 рік працював на посаді судді Одеського окружного адміністративного суду. При цьому головуючий суддя Завальнюк І.В. на посаді судді Одеського окружного адміністративного суду працює з червня 2009 р. по теперішній час.
Під час роботи в Одеському окружному адміністративному суді у період з 2009 по 2010 роки, судді Завальнюк І.В. та Аблов Є.В. неодноразово входили до складу спільних колегій під час розгляду справ та мали колегіальні стосунки, що обумовлює необхідність заявити головуючим суддею самовідвід у справі.
Суд переконаний, що навіть формальні зв'язки вимагають самовідводу, а жодне професійне завдання не є важливішим за абсолютну довіру суспільства до неупередженого суду. А тому, керуючись найвищими стандартами безсторонності та довіри, суд вважає за необхідне застосувати у цій справі принцип превентивного самовідводу.
Отже, зазначені обставини унеможливлюють прийняття до провадження та подальший розгляд цієї адміністративної справи, оскільки можуть утворити підґрунтя виникнення сумнівів стосовно неупередженості судді при розгляді справи, вчинення ним відповідних процесуальних дій та може перешкоджати вирішенню спору у розумний строк. Такі мотиви заявленого самовідводу мають об'єктивне підґрунтя та спираються на положення ст. 36 КАС України, ст. 15 Кодексу суддівської етики.
Враховуючи викладене, головуючий суддя Завальнюк І.В. вважає необхідним, в силу ст.39 КАС України, заявити та задовольнити собі самовідвід по справі № 420/26708/24.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 39, 40, 41 КАС України, суд
Заявити та задовольнити самовідвід головуючого судді Завальнюка І.В. у справі № 420/26708/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Кандзюби Олега Володимировича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Матеріали адміністративної справи № 420/26708/24 передати для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк