Справа № 420/16597/25
10 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт представника відповідача виконанням рішення суду по справі №420/16597/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 07.08.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 вирішено задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення з 01.03.2025 нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII у розмірі 2 000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.03.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
25.09.2025 до суду надійшла заява позивача (вх. №100630/25) в якій просить встановити судовий контроль щодо виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення від 07.08.2025 по справі № 420/16597/25.
Ухвалою суду від 06.10.2025 постановлено зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/16597/25 від 07.08.2025, протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.
03.11.2025 від представника відповідача надійшов звіт (вх. №11569/25), в якому зазначено, що з метою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 по справі № 420/16597/25, що набрало законної сили 09.09.2025, Головним управлінням 07.10.2025 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в межах покладених зобов'язань. Відповідно до Розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, сума доплати за період з 01.03.2025 по 31.10.2025 включно склала 16000 грн. Сума доплати по перерахунку пенсії за період з 01.03.2025 по 31.10.2025 склала 16000 грн, яка обліковується в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за № 821-10678. Виплата боргу можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок виділення коштів з державного бюджету на виплату заборгованості.
07.11.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хараїм О.В. надійшли заперечення на звіт (вх. №ЕС/117930/25), в яких просили відмовити у прийнятті звіту та накласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області штраф, а також додатково встановити новий строк подання звіту.
Також зазначили, що протокол перерахунку пенсії жодним чином не підтверджує виплату позивачу пенсії, зокрема відсутнє платіжне доручення про виплату позивачу пенсії у розмірі 9214,17 грн. У даному конкретному випадку самого протоколу перерахунку пенсії є недостатньо. При цьому позивач стверджує, що вона жодного разу з моменту набрання рішенням законної сили таку пенсію не отримувала. Також, відсутня будь-яка інформація з приводу погашення заборгованості у сумі 16000 грн, яка виникла у відповідача перед позивачем в період з 01.10.2019 по 31.10.2025, або хоча б частини такої заборгованості. Таким чином, вищенаведене не свідчить про виконання ГУ ПФУ в Херсонській області рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/16597/25 від 07.08.2025 навіть в частині перерахунку та виплати поточної пенсії.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац другий частини першої статті 382 КАС України).
Статтею 382-2 КАС України визначено порядок розгляд звіту про виконання судового рішення.
Так, відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини другої статті 382-2 КАС України звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
За приписами частини третьої статті 382-2 КАС України до звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Судом встановлено, що звіт Головного управління ПФУ в Херсонській області відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Розглянувши звіт Головного управління ПФУ в Херсонській області про виконання рішення суду в порядку статті 382-2 КАС України, суд встановив таке.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 в адміністративній справі №420/16597/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.03.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення набрало законної сили - 09.09.2025.
На виконання рішення суду ГУ ПФУ в Херсонській області надано розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою №2101008900 за період березень 2025 року по жовтень 2025 року нараховано у розмірі 16000 грн.
А також надано наступні перерахунок пенсії у пенсійній справі №2101008900 - Міноборони, перерахованої на виконання рішення суду з:
- 01 березня 2025 року. Основний розмір пенсії 30% грошового забезпечення (померлий в/службовець/пенсіон). Щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду) - 2000 грн.
З витягу з Реєстру судових рішення, виконання яких здійснюється за окремою бюджетної програмою (по справі №420/16597/25), дата реєстрації даних в підсистемі: 15.09.2025; Залишок невиплачених коштів: 16000 грн; Виконано: ні.
З урахування викладеного суд зауважує, що зазначене вище не можна вважати рішення суду від 07.08.2025 таким, що виконано у повному обсязі.
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням (п. 40).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 160/13013/19.
Так, з звіту пенсійного органу вбачається, що виплата боргу можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок виділення коштів з державного бюджету на виплату заборгованості по конкретним судовим рішенням (визначеним Пенсійним фондом України, з урахуванням черговості набрання чинності рішень суду по всій Україні), тобто основною причиною невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості є відсутність фінансування.
Проте, відповідачем на підтвердження відсутності фінансування надано (помісячний розпис та план доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на 2025 рік), однак не надано доказів вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань (лист «Про виділення коштів»), відтак на думку суду надані докази не є достатніми і вичерпними.
Враховуючи викладені норми, а також зміст звіту про виконання судового рішення, суд вважає, що відповідачем наведені достатні факти та обставини, що підтверджують вжиття ним певних заходів з метою виконання зазначеного рішення суду.
Щодо заяви позивача про накладення штрафу суд зазначає, що саме за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.02.2022 (справа № 420/177/20), переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв'язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.10.2018 у справі № 704/1547/17 та від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги викладене, суд доходить до висновку щодо відмови у задоволенні заяви позивача про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем вживаються заходи щодо виконання рішення суду, частково рішення суду вже виконано не вт повному обсязі, а отже наявні підстави для прийняття звіту та встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 по справі № 420/16597/25 у повному обсязі, зобов'язавши відповідача у 30-денний строк з дати отримання копії цієї ухвали надати докази виконання рішення суду та/або докази вжиття дієвих заходів щодо виконання рішення суду в повному обсязі.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від (вх. №115679/25 від 03.11.2025) про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі № 420/16597/25.
Встановити новий строк Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 в адміністративній справі №420/16597/24, а саме протягом 30 днів з дати отримання копії цієї ухвали.
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хараїм О.В. (вх. №ЕС/117930/25) про накладення штрафу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА