Справа № 420/34587/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Головне управління ДПС в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 13 жовтня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Головне управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 та не скасування постанови головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №78869763;
- зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 та скасувати постанову головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №78869763;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн 92 коп.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що на підставі виконавчого листа від 01.07.2025, виданого Одеським окружним адміністративним судом на виконання судового рішення від 30.05.2025 у справі №420/9369/25 про стягнення з ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) податкового боргу в сумі 948813,80 грн, 14.08.2025 старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Марієнко Артемом Олеговичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78869763. Не погоджуючись із судовим рішенням у справі №420/9369/25 ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Калініченко С.М. (далі - представник позивача, адвокат), 01.08.2025 до П'ятого апеляційного адміністративного суду через ЕС було подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025, на підставі якого видано виконавчий документ. 15.08.2025 адвокатом було повідомлено Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач, Приморський ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса)) про подання апеляційної скарги із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та зупинення дії рішення суду. Зокрема у відповідному запиті від 15.08.2025 №15/07/25-дпд на адресу Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) йшлося про врахування зазначеної вище інформації при вчиненні подальших виконавчих дій за виконавчим провадженням №78869763. Згідно постанови старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича про арешт від 14.08.2025 за виконавчим провадженням №78869763 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на відкритих рахунках у відповідних банках, зокрема, на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
27 серпня 2025 року адвокатом було повідомлено старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича про ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 р. у справі №420/9369/25, якою було зупинено дію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року. На що від старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича була отримана ствердна відповідь. Таким чином, зазначені вище обставини підтверджують, що з 27 серпня 2025 року старшому державному виконавцю Марієнку Артему Олеговичу було відомо про зупинення П'ятим апеляційним адміністративним судом дію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, на підставі якого видано виконавчий документ. Не зважаючи на це, головним державним виконавцем Білашем Євгенієм Геннадійовичем 08.09.2025 у виконавчому провадженні №78869763 винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук транспортні засоби, що належать боржнику. Тобто вчинені виконавчі дії у період зупинення судом дії судового рішення, про що було достеменно відомо старшому державному виконавцю Марієнку Артему Олеговичу. На усунення зазначеного порушення та вчинення інших дії, адвокатом 03.10.2025 до Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) було направлено заяву, у якій, крім іншого, просили зняти арешт з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк»; в порядку здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень скасувати постанову головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 про розшук майна боржника, як таку, що винесена після зупинення дії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 420/9369/25 згідно ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2025; зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78869763. Із отриманої відповіді від 09.10.2025 відповідача на зазначену вище заяву вбачалось, що станом на 08.09.2025 до Приморському ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) не надходила інформація про наявність ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/9369/25 щодо зупинення дії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №420/9369/25. Відповідно державним виконавцем Відділу винесено постанову про розшук майна відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, винесення 09.10.2025 державним виконавцем Відділу постанови про зупинення виконавчого провадження згідно ч. 1 ст. 38 ЗУ "Про виконавче провадження" та у зв'язку з цим зупинення виконавчих дій унеможливлює здійснення подальших дій шляхом винесення постанов в рамках зупиненого виконавчого провадження. При цьому, відповідь від 09.10.2025 Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) на заяву адвоката готувалась безпосереднього ОСОБА_2 із зазначенням номеру телефона, за яким здійснювалась із ним комунікація у "Viber" стосовно виконавчого провадження №78869763. Отже, вимоги поданої до Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) заяви від 03.10.2025 №15/07/25-дпд в частині зняття арешту з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та скасування постанови головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 про розшук майна боржника задоволені не були. Як вбачається з довідки АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів на арештований рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 надходять виключно цільові зарахування - заробітна плата та пенсія. Позивач звертає особливу увагу, що зазначені вище виплати (пенсія та заробітна плата) наразі в умовах війни є єдиними джерелами доходу ОСОБА_1 .
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року вказану скаргу залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.
Вищевказаною ухвалою також витребувано з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №78869763 у повному обсязі.
Зобов'язано відповідача надати витребувані судом документи у строк до 29 жовтня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 29 жовтня 2025 року.
Проте станом на 03 листопада 2025 року вимоги ухвали суду від 24.10.2025 року в частині надання до суду витребуваних доказів відповідачем виконано не було.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року повторно витребувано з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №78869763 у повному обсязі.
Зобов'язано відповідача надати витребувані судом документи у строк до 07 листопада 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.
Зупинено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Головне управління ДПС в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - до одержання витребуваних судом документів.
04 листопада 2025 року на виконання ухвали суду від відповідача до суду надійшли витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження №78869763.
Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року провадження у справі поновлено.
Відповідач відзив на позов до суду не подав.
Станом на 10 листопада 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
На підставі виконавчого листа від 01.07.2025 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом на виконання судового рішення від 30.05.2025 року у справі №420/9369/25 про стягнення з ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) податкового боргу в сумі 948813,80 грн, 14.08.2025 року старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Марієнко Артемом Олеговичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78869763.
Не погоджуючись із судовим рішенням у справі №420/9369/25 ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Калініченко С.М. (далі - представник позивача, адвокат), 01.08.2025 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду через ЕС було подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року, на підставі якого видано виконавчий документ.
15.08.2025 року адвокатом було повідомлено Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач, Приморський ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса)) про подання апеляційної скарги із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та зупинення дії рішення суду.
Зокрема у відповідному запиті від 15.08.2025 року №15/07/25-дпд на адресу Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) йшлося про врахування зазначеної вище інформації при вчиненні подальших виконавчих дій за виконавчим провадженням №78869763.
Згідно постанови старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича про арешт від 14.08.2025 року за виконавчим провадженням №78869763 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на відкритих рахунках у відповідних банках, зокрема, на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
Комунікація адвоката із старшим державним виконавцем Марієнко Артемом Олеговичем стосовно виконавчого провадження №78869763 відбувалась у "Viber" за тел. НОМЕР_2 .
Зокрема, у "Viber" 20 серпня 2025 року адвокатом було запитано старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича чи плануються найближчим часом наступні виконавчі дії та винесення постанов, бо невідомо як скоро апеляційний суд відкриє провадження. На що від старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича було отримано відповідь, що він може почекати з розшуком та платіжками враховуючи оскарження. У іншому повідомленні за 20 серпня 2025 року старший державний виконавець Марієнко Артем Олегович повідомив адвоката, що він нових дій у виконавчому провадженні №78869763 робити не планує. Крім того, старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича було повідомлено про те, що готується заява про зняття арешту із грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» зважаючи на довідку банку про рух коштів, з якої вбачалось, що на зазначений рахунок надходять лише заробітна плата та пенсія боржника.
27 серпня 2025 року адвокатом було повідомлено старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича про ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 р. у справі №420/9369/25, якою було зупинено дію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року. На що від старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича була отримана ствердна відповідь.
Не зважаючи на це, головним державним виконавцем Білашем Євгенієм Геннадійовичем 08.09.2025 у виконавчому провадженні №78869763 винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук транспортні засоби, що належать боржнику. Тобто вчинені виконавчі дії у період зупинення судом дії судового рішення, про що було достеменно відомо старшому державному виконавцю Марієнку Артему Олеговичу.
На усунення зазначеного порушення та вчинення інших дії, адвокатом 03.10.2025 року до Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) було направлено заяву, у якій, крім іншого, просили зняти арешт з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк»; в порядку здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень скасувати постанову головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 року про розшук майна боржника, як таку, що винесена після зупинення дії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 420/9369/25 згідно ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2025; зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78869763.
Із отриманої відповіді від 09.10.2025 року відповідача на зазначену вище заяву вбачалось, що станом на 08.09.2025 року до Приморському ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) не надходила інформація про наявність ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/9369/25 щодо зупинення дії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №420/9369/25. Відповідно державним виконавцем Відділу винесено постанову про розшук майна відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, винесення 09.10.2025 року державним виконавцем Відділу постанови про зупинення виконавчого провадження згідно ч. 1 ст. 38 ЗУ "Про виконавче провадження" та у зв'язку з цим зупинення виконавчих дій унеможливлює здійснення подальших дій шляхом винесення постанов в рамках зупиненого виконавчого провадження. При цьому, відповідь від 09.10.2025 року Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) на заяву адвоката готувалась безпосереднього ОСОБА_2 із зазначенням номеру телефона, за яким здійснювалась із ним комунікація у "Viber" стосовно виконавчого провадження №78869763
Відтак, судом встановлено, що вимоги поданої до Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) заяви від 03.10.2025 року №15/07/25-дпд в частині зняття арешту з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та скасування постанови головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 року про розшук майна боржника задоволені не були.
Як вбачається з довідки АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів на арештований рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 надходять виключно цільові зарахування - заробітна плата та пенсія.
Вважаючи протиправною бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 та не скасування постанови головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 року про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №78869763, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
При цьому пунктами 3, 14, 21 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Отже, зі змісту вищевказаних норм вбачається, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац 2 частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відтак, частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувана або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція), контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу X Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток №9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами 2 та 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома 1 виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Таким чином, виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац 2 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 в справі №756/8815/20 викладено висновки про те, що, передбачене абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Суд звертає увагу, що постанова ВП №78869763 від 14.08.2025 про арешт коштів боржника містить відповідне застереження для банків про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.
Про належність рахунку позивача до тих, звернення стягнення на які заборонено частиною другою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", позивач повідомляв відповідачу і надавав відповідне документальне підтвердження.
Більш того, судом встановлено, що 15.08.2025 року адвокатом було повідомлено Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач, Приморський ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса)) про подання апеляційної скарги із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та зупинення дії рішення суду.
Зокрема у відповідному запиті від 15.08.2025 року №15/07/25-дпд на адресу Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) йшлося про врахування зазначеної вище інформації при вчиненні подальших виконавчих дій за виконавчим провадженням №78869763.
Також судом встановлено, що 27 серпня 2025 року адвокатом було повідомлено старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича про ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 р. у справі №420/9369/25, якою було зупинено дію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року. На що від старшого державного виконавця Марієнка Артема Олеговича була отримана ствердна відповідь.
Не зважаючи на це, головним державним виконавцем Білашем Євгенієм Геннадійовичем 08.09.2025 року у виконавчому провадженні №78869763 винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук транспортні засоби, що належать боржнику. Тобто вчинені виконавчі дії у період зупинення судом дії судового рішення, про що було достеменно відомо старшому державному виконавцю Марієнку Артему Олеговичу.
На усунення зазначеного порушення та вчинення інших дії, адвокатом 03.10.2025 року до Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) було направлено заяву, у якій, крім іншого, просили зняти арешт з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк»; в порядку здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень скасувати постанову головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 року про розшук майна боржника, як таку, що винесена після зупинення дії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 420/9369/25 згідно ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2025; зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78869763.
Із отриманої відповіді від 09.10.2025 року відповідача на зазначену вище заяву вбачалось, що станом на 08.09.2025 року до Приморському ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) не надходила інформація про наявність ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/9369/25 щодо зупинення дії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №420/9369/25. Відповідно державним виконавцем Відділу винесено постанову про розшук майна відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, винесення 09.10.2025 року державним виконавцем Відділу постанови про зупинення виконавчого провадження згідно ч. 1 ст. 38 ЗУ "Про виконавче провадження" та у зв'язку з цим зупинення виконавчих дій унеможливлює здійснення подальших дій шляхом винесення постанов в рамках зупиненого виконавчого провадження. При цьому, відповідь від 09.10.2025 року Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) на заяву адвоката готувалась безпосереднього ОСОБА_2 із зазначенням номеру телефона, за яким здійснювалась із ним комунікація у "Viber" стосовно виконавчого провадження №78869763
Відтак, судом встановлено, що вимоги поданої до Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) заяви від 03.10.2025 року №15/07/25-дпд в частині зняття арешту з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та скасування постанови головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 року про розшук майна боржника задоволені не були.
Як вбачається з довідки АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів на арештований рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 надходять виключно цільові зарахування - заробітна плата та пенсія.
Водночас згідно із статтею 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (частина перша).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі №756/8815/20 зазначила, що встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань (п. 65). Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя (п. 66). Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується (п. 67). Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання особою будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела та порушує його право на отримання винагороди за працю (п. 103).
Суд вважає, що вказані висновки Великої Палати Верховного Суду необхідно враховувати при розгляді цієї справи, оскільки вони стосуються застосування статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" і звернення стягнення на кошти поза межами дозволених цією нормою розмірів.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду природа походження коштів на рахунку боржника має значення для вирішення питання про накладення чи зняття арешту на кошти на такому рахунку.
Враховуючи наведене та оскільки матеріалами справи підтверджується, що рахунок, на який накладений арешт постановою приватного виконавця (картковий рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 ), використовується для зарахування заробітної плати та пенсії ОСОБА_1 суд вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у не знятті арешту з рахунку ОСОБА_1 на який надходить заробітна плата та пенсія, протиправною.
А тому, відповідно, такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про зобов'язання відповідача зняти арешт з такого рахунку, що гарантуватиме захист порушених прав позивача у межах спірних правовідносин.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не скасування постанови головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №78869763 та зобов'язання Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) скасувати постанову головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича від 08.09.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №78869763, суд зазначає наступне.
Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», серед основних засад здійснення виконавчого провадження законодавець називає верховенство права та обов'язковість виконання рішень.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Положеннями статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", закріплено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За нормами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачом та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (частина 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Застосовуючи ці приписи до обставин справи, суд зазначає наступне.
З позовної заяви в останній редакції вбачається, що позивач пов'язує порушення своїх прав з протиправною бездіяльністю відповідача щодо непроведення перевірки законності виконавчого провадження № 78869763.
При цьому, нормами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено лише одну підставу для перевірки за межами судової, а саме за скаргою учасника виконавчого провадження.
Така перевірка здійснюється начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
З огляду на приписи ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу має повноваження своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем.
В матеріалах справи відсутні докази щодо наявності зареєстрованої скарги учасника виконавчого провадження № 78869763 на дії /рішення (постанова від 08.09.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №78869763) головного державного виконавця Білаша Євгенія Геннадійовича у виконавчому провадженні №78869763.
При цьому, абзацом першим частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику не надано право на звернення зі скаргою до начальника відділу.
Отже, боржник може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення лише до суду, який видав виконавчий документ.
Відтак, відсутність у позивача права на звернення зі скаргою на дії та рішення державного виконавця до начальника відділу має наслідком відсутність у останнього права розглядати такі скарги і скасовувати за результатами розгляду постанови державного виконавця.
У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, передумовою для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною є невчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Оскільки в цій справі суд встановив, що розгляд скарги позивача у виконавчому провадженні і скасування постанов державного виконавця не входить до компетенції начальника відповідача, позаяк позивач має у виконавчому провадженні статус боржника, можливість скасування таких постанов в позасудовому порядку не передбачена Законом України «Про виконавче провадження», суд не вбачає підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною, а тому в цій частині вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог судові витрати позивача в розмірі 968,96 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Головне управління ДПС в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Пастера, буд. 58, код ЄДРПОУ 41404999).
Третя особа: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).
Суддя С.О. Cтефанов