Справа № 420/33572/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 03 жовтня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №155150002614 від 08.09.2025р;
- зобов'язати Відповідача 1 призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці з 13.12.2024р пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р та №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р;
- судові витрати стягнути з Відповідача.
Позиція позивачки обґрунтовується наступним
Позивачка зазначає, що є пенсіонеркою та отримувала пенсію за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з тим, що Позивачка майже усю свою трудову діяльність працювала в податкових органах вона 13.12.2024р. звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №155150002614 від 19.12.2024р. про часткову відмову в перерахунку пенсії відмовлено позивачці в переведенні з пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області Позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025р. по справі №420/146/25, залишеним в силі постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155150002614 від 19.12.2024 «Про часткову відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ». та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2024 року про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду по цій справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Тобто суд під час розгляду справи №420/146/25 не вирішив питання щодо розміру призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р та №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р. Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №155150002614 від 08.09.2025р. про відмову в перерахунку пенсії відмовлено Позивачці у перерахунку пенсії. Згідно оскаржуваного рішення вбачається, що в результаті повторного розгляду заяви з урахуванням висновків суду, до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця ОСОБА_1 зараховано період роботи з 31.05.1996р. по 01.05.2016р.
Вважаючи рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №155150002614 від 08.09.2025р. про відмову в перерахунку пенсії - незаконним, а дії щодо неврахування при призначенні пенсії довідок, виданих ГУ ДПС в Одеській області №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р та №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р. - протиправними, внаслідок чого право ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком згідно закону України «Про державну службу», остання звернулась до суду з даним позовом.
Позиція відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області обґрунтовується наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 420/146/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повторно розглянуто заяву Позивача 13.12.2024 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З урахуванням висновків суду, до стажу роботи Позивача, що дає право на призначення пенсії державним службовцям, було зараховано період роботи з 31.05.1996 по 01.05.2016. Оскільки рішенням суду від 13.03.2025 року в частині позовних вимог щодо врахування довідок про складові заробітної плати від 10.12.2024 року №286/15-32-10-02-12, №287/15- 32-10-02-12 та №288/15-32-10-02-12 Позивачу було відмовлено, розрахунок розміру пенсії Позивача за Законом України «Про державну службу» було здійснено без врахування відомостей про заробітну плату у зазначених довідках. Згідно проведеного розрахунку розмір пенсії згідно Закону України “Про державну службу" склав 2361,00 грн. При цьому, розмір пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на 13.12.2024 становить 10360,40 грн. Відповідно до п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 особам, пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України" , "Про державну службу" , "Про Національний банк України" , "Про дипломатичну службу" , "Про службу в органах місцевого самоврядування" , "Про прокуратуру" , "Про статус народного депутата України" , "Про судоустрій і статус суддів" , "Про судову експертизу" , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , "Про наукову і науково-технічну діяльність" , "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" , Митного кодексу України , Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ. На підставі зазначеної норми, оскільки розмір пенсії Позивача за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є більшим за розмір пенсії за Законом України "Про державну службу", рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155150002614 від 08.09.2025 року було відмовлено Позивачу у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з недоцільністю.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
23 жовтня 2025 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позов (вхід. № ЕС/111618/25).
Станом на 10 листопада 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Позивачка є пенсіонеркою та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з тим, що Позивачка майже усю свою трудову діяльність працювала в податкових органах вона 13.12.2024р. звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №155150002614 від 19.12.2024р. про часткову відмову в перерахунку пенсії відмовлено позивачці в переведенні з пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, позивачка оскаржила його до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025р. по справі №420/146/25, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155150002614 від 19.12.2024 «Про часткову відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ».;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2024 року про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду по цій справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 650,00 грн.
Під час розгляду справи №420/146/25 суд не вирішував питання щодо розміру призначення пенсії позивачці відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р та №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року у справі № 420/146/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повторно розглянуто заяву позивача 13.12.2024 року про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З урахуванням висновків суду, до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії державним службовцям, було зараховано період роботи з 31.05.1996 року по 01.05.2016 року. Оскільки рішенням суду від 13.03.2025 року в частині позовних вимог щодо врахування довідок про складові заробітної плати від 10.12.2024 року №286/15-32-10-02-12, №287/15- 32-10-02-12 та №288/15-32-10-02-12 позивачу було відмовлено, розрахунок розміру пенсії позивача за Законом України «Про державну службу» було здійснено без врахування відомостей про заробітну плату у зазначених довідках. Згідно проведеного розрахунку розмір пенсії згідно Закону України «Про державну службу» склав 2361,00 грн. При цьому, розмір пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 13.12.2024 року становить 10360,40 грн.
Відповідно до п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 особам, пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру" , "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
На підставі зазначеної норми, оскільки розмір пенсії позивача за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є більшим за розмір пенсії за Законом України «Про державну службу», рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155150002614 від 08.09.2025 року було відмовлено позивачці у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з недоцільністю.
Не погоджуючись із рішенням відповідача № 155150002614 від 08.09.2025 року про відмову у переведенні на інший вид пенсії, вважаючи його незаконним, а дії щодо неврахування при призначенні пенсії довідок, виданих ГУ ДПС в Одеській області №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р та №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р. - протиправними, внаслідок чого право ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком згідно закону України «Про державну службу», остання звернулась до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.ст.22, 64 Конституції України).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України від 14.09.2006 р. № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі, - Закон № 1058-IV).
Згідно ст.1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
За ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 р. визначалися Законом України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).
01.05.2016 р. набув чинності Закон України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), згідно з п.2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) станом на 01.05.2016 р. мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10-12 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 822/524/18 та Верховним Судом у постановах від 15.12.2020 р. у справі № 560/2398/19, від 22.05.2024 р. у справі № 500/1404/23.
При цьому п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283.
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Спірні правовідносини у даній справі виникла з приводу того, що відповідач не відносить роботу в податкових органах до державної служби.
Як зазначалося вище позивачка відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 у період з 09.02.2006р. по 09.12.2024р. працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. Також позивачка працювала в органах державної податкової служби і станом на 01 травня 2016р.
Стаття 25 Закону № 3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).
Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим ч.3 ст.25 Закон № 3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, ч.17 ст.37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом № 889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно з п.2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок № 283 втратив чинність 01.05.2016 р. у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 р. № 229 нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 р. № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (був чинний до 19.11.2012 р., далі - Закон № 509-XII).
Згідно з положеннями ст.6 Закону № 509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною 5 статті 15 Закону № 509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.
Частина 4 статті 15 Закону № 509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст.12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами 7, 8 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 р. № 5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012 р., доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344.
Так згідно з п.344.1 ст.344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 р. у справі № 21-340а13 зазначив, що аналіз положень ст.37 Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII.
Такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 р. у справі № 586/965/16-а, від 18.03.2021 р. у справі № 500/5183/17, від 19.12.2023 р. у справі № 600/947/23-а.
Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Також Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 р. у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 р. у справі № 539/1855/17, зазначає, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст.344 ПК України та Порядку № 283.
Як встановлено судом, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року у справі № 420/146/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повторно розглянуто заяву позивача 13.12.2024 року про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З урахуванням висновків суду, до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії державним службовцям, було зараховано період роботи з 31.05.1996 року по 01.05.2016 року.
Разом з тим, розрахунок розміру пенсії позивача за Законом України «Про державну службу» було здійснено без врахування відомостей про заробітну плату, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р та №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р.
Згідно проведеного розрахунку розмір пенсії згідно Закону України «Про державну службу» склав 2361,00 грн. При цьому, розмір пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 13.12.2024 року становить 10360,40 грн.
Відповідно до п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 особам, пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру" , "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
На підставі зазначеної норми, оскільки розмір пенсії позивача за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є більшим за розмір пенсії за Законом України «Про державну службу», рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155150002614 від 08.09.2025 року було відмовлено позивачці у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з недоцільністю.
При цьому, судом встановлено, що судом під час розгляду справи №420/146/25 не вирішувалось питання щодо розміру призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р та №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р. Предметом розгляду в даній справі є протиправні, на думку позивача, дії щодо неврахування довідок при призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», відносно чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, Закон №3723- ХП втратив чинність, крім статті 37, що застосовуються до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно із пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України №3723-ХІІ «Про державну службу» встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад, державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби; розмір виплат ( крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Пунктом 5 Порядку №622 передбачено, що призначення пенсій деяким категоріям осіб передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Слід зазначити, що довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р.; довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було кваліфіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., які видані ГУ ДПС в Одеській області відповідають формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затверджених Постановою КМ №823 від 12.07.2024р.
Жодних зауважень щодо вказаних довідок відповідачі не зазначили.
При цьому, всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії, що призначається вперше.
А отже, здійснюючи розрахунок пенсії позивачці, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи позивачки в податкових органах, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025р. у справі №420/146/25 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025р. відповідач не мав законних підстав для неврахування зазначених вище довідок.
Предметом розгляду в даній справі є протиправні дії щодо неврахування довідок при призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».
В даному випадку зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» та врахувати довідки при призначенні та обчисленні пенсії є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і позивачка не буде в черговий раз потерпати від протиправних дій органів Пенсійного фонду за встановлених обставин наявності права на пенсію, яке захищене Конституцією України та рішенням суду у справі №420/146/25.
Щодо обраного способу захисту слід зазначити, що у рішенні від 13.01.2011 по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) суд констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У даному випадку пред'явлення позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є дотриманням гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8- рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права, окрім скасування оскаржуваного рішення, є зобов'язання відповідача призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці з 13.12.2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р., №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р. та №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024р.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки в сумі 968,96 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155150002614 від 08.09.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці з 13.12.2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №288/15-32-10-02-12 від 10.12.2024 року, №287/15-32-10-02-12 від 10.12.2024 року та №286/15-32-10-02-12 від 10.12.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов