Справа № 420/31300/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 25 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України.
Ухвалою суду від 22.09.2025 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу роз'яснено, що виявлені недоліки мають бути усунуті шляхом надання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази цьому.
26.09.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій заявник просив поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії з тих же підстав, які зазначені у заяві про поновлення строку поданій разом з адміністративний позовом.
На думку позивача, в силу приписів пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України строк на звернення до суду з позовами щодо нарахування та виплати (стягнення) належної заробітної плати, в тому числі й у відносинах публічної служби, був продовжений до завершення карантину, тобто до 30 червня 2023 року, тому на спірні правовідносини строки звернення до суду не застосовуються, оскільки охоплюють період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року.
Крім того, у заяві зазначено, що позивачем не було одержано ним письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника. При цьому, позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит Позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. У витягу з наказу про звільнення, грошовому атестаті або будь-яких інших документів, з якими було ознайомлено позивача при звільненні, не передбачено діючим законодавством зазначення інформації стосовно прожиткового мінімуму за яким розраховується грошове забезпечення військовослужбовця.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступного.
Як зазначено судом в ухвалі від 22.09.2025 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
У вказаній ухвалі суд дійшов висновку, що враховуючи, що у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, строк звернення до суду відповідно до ст. 233 КЗпП обмежено не було, позивачем дотримано строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період 25 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року.
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року почався 01 липня 2023 року, а тому останнім днем звернення до суду з вказаними позовними вимогами є 30 вересня 2023 року.
При цьому, до суду позивач звернувся з даним позовом 12.09.2025 року (дата формування адміністративного позову у системі «Електронний суд»). Отже, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
Суддя зазначає, що викладені позивачем у заяві від 26.09.2025 року підстави пропуску строку звернення до суду вже були предметом розгляду в ухвалі судді від 22.09.2025 року, де суддя надав оцінку доводам заяви та відхилив їх, визнавши причини пропуску строку неповажними.
Щодо відсутності обмежень строку звернення до суду до 30 червня 2023 року (до завершення карантину) суд з такими твердженнями не згоден, оскільки вважає, що позивач хибно тлумачить положення Кодексу законів про працю України.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо був визначений тримісячний строк звернення до суду.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Проте, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.
Отже наведені вище положення свідчать, що тримісячний строк звернення до суду, визначений у статті 233 КЗпП України, який настав після 19 липня 2022 року, був продовжений на строк дії карантину та закінчився 30 червня 2023 року, а не про відсутність в період з 19 липня 2022 року по 30 червня 2023 року будь-якого строку звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.
Суд вважає, що позивач помилково ототожнює продовження процесуального строку на строк дії карантину до 30 червня 2023 року, із не обмеженням будь-яким строком права працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, як це було передбачено статтею 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 року.
Щодо неотримання позивачем письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму, що був застосований при розрахунку грошового забезпечення позивача, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 (забезпечено надання загального доступу: 24 березня 2025 року).
Предметом спору у справі № 460/21394/23 є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця (за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року), що робить аналогічним спірне питання строку звернення до суду з позовом у цій справі.
У вказаній постанові судова палата зазначила, що спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] та після цього.
Період з до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком. Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З огляду на таке судова палата дійшла згоди у тому, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, судова палата резюмувала, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Суд зазначає, що у заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не заперечує отримання позивачем грошового атестату, проте докази на підтвердження дати його отримання (ознайомлення) до суду не надані.
Попри відсутність доказів отримання (ознайомлення) позивачем грошового атестату при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу, до позовної заяви позивачем додано лист відповідача від 20.05.2025 року разом із довідкою розрахунком грошового забезпечення ОСОБА_1 , якою повідомлено, що при розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивачу розмір прожиткового мінімуму був застосований станом на 01.01.2018 відповідно до постанови КМУ від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовця, осіб рядового і начальницького складу та деяких осіб».
Отже, матеріалами адміністративного позову підтверджено отримання позивачем письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму, що був застосований при розрахунку його грошового забезпечення за спірний період, 20.05.2025 року.
За таких обставин, звернувшись до суду 12.09.2025, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення позивача та інших виплат за період з 19.07.2022 до 20.05.2023.
Таким чином, враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року до 20.05.2023 року, суд дійшов висновку, що позовна заява у цій частині підлягає поверненню з підстав пропуску строку звернення до суду.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 18.07.2022 року строк звернення до суду у цій частині позовних вимог дотриманий.
У цій частині позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.
Адміністративний позов підсудний Одеському окружному адміністративному суду, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно зі ст. 170 КАС України не встановлено.
З наведених підстав суддя вважає за можливе прийняти даний адміністративний позов в частині позовних вимог до розгляду та відкрити провадження у справі.
Відповідно до ч. 2, 6 ст. 12 КАС України та з урахуванням зазначених у ч. 3 ст. 257 КАС України критеріїв, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 121-123, 160, 161, 171, 248, 257-261 КАС України, суддя -
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року до 20.05.2023 року - повернути позивачу.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 18.07.2022 року, - прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
Повідомити сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву та пояснень третьої особи для подання відповіді на відзив та відповіді на пояснення третьої особи, копії яких одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Справа розглядатиметься суддею одноособово.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала в частині повернення позовної заяви може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. В іншій частині ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Радчук