Справа № 420/2636/22
10 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю. В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт (від 05.11.2025 року вхід. №117177/25) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області по справі № 420/2636/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/2636/22 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01 квітня 2019 року пенсії по інвалідності ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність (максимальним розміром). Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок і виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та сплатити виниклу заборгованість, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/2636/22, набрало законної сили 31.05.2022 року, та на його виконання 14.09.2022 року видано виконавчий лист.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 (від 18.04.2024 року за вхід. № 15280/24) про встановлення судового контролю по справі № 420/2636/22. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду протягом 30 днів, з дня отримання даного судового рішення, звіт про виконання у повному обсязі Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/2636/22.
26 вересня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов звіт (вхід. №46367/24) про виконання рішення, в якому відповідач просить суд прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі № 420/2636/22.
Ухвалою суду від 27 вересня 2024 року відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/2636/22. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/2636/22, та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати у 3 - місячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/2636/22, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.
Ухвалою суду від 23 березня 2025 року також відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/2636/22.
20 червня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов звіт (вхід. №62792/25) про виконання рішення, в якому відповідач просить суд прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі № 420/2636/22.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 року відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області у прийнятті звіту від 20.06.2025 року вхід. № 1896/25 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/2636/22. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі №420/2636/22. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати у тримісячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі № 420/2636/22, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.
05.11.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов звіт (вхід. №117177/25), про виконання рішення суду, в якому відповідач просить суд прийняти звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року у справі № 420/2636/22, зазначаючи, що Головним управлінням на підставі вказаного вище рішення суду, яке набрало законної сили 31.05.2022, ОСОБА_1 10.06.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 по інвалідності без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2022 становив 26464,80 грн. Сума доплати за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 356847,20 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Додатково зазначено, що на лист Головного управління від 09.09.2025 № 1500-0403-5/150772, яким здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів для виплати ОСОБА_1 нарахованого боргу по справі № 420/2636/22 Пенсійний фонд України листом від 02.10.2025 № 2800-030101-9/66030 повідомив, що порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Проведення такої виплати не може бути здійснено за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що надійшли від сплати єдиного внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління не має.
Загальна сума заборгованості після проведення перерахунків на підставі рішень суду ОСОБА_1 з урахуванням фактично виплачених сум склала 438192,83 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Частина нарахованої доплати пенсії в сумі 187,35 грн 31.10.2025 зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями. Залишок загального боргу станом на 04.11.2025 становить 438005,48 грн та буде в подальшому виплачуватись згідно з чинним законодавством після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Таким чином, як вважає відповідач, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
Так, вирішуючи питання прийняття звіту, встановлення нового строку на подання звіту про виконання судового рішення, або накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, суд виходить із наступного.
Частиною 1 статті 382 КАС України (в редакції на момент встановлення судового контролю у даній справі) було передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України (в редакції на момент встановлення судового контролю у даній справі), за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд також враховує, що 19.12.2024 року набув чинності Закон України № 4094-IX від 21.11.2024 року щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України, в тому числі, КАСУ, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом трьох місяців з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Статтею 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. ч. 1-6 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб'єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Таким чином, головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Дослідивши надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області звіти про виконання рішення суду, у тому числі звіт від 05.11.2025 року вхід. №117177/25 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22, суд зазначає, що відповідачем вжиті наступні заходи з метою виконання судового рішення.
Так, Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі №420/2636/22, ОСОБА_1 10.06.2022 проведено з 01.04.2019 перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2022 становив 26464,80 грн., а сума доплати за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала - 356847,20 грн. Водночас, відповідач наразі вказує, що зазначена сума обліковується в реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Отже, з наведеного вбачається, що станом на теперішній час відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22 у повному обсязі не виконано.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні приписи містить стаття 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Також, у Рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Таким чином, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тобто, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судом встановлено, що ухвалене на користь позивача рішення у даній справі станом на дату подання відповідачем даного звіту про виконання судового рішення, у повному обсязі не виконано, адже позивачеві не виплачено залишок загального боргу.
При цьому, відповідач вище окреслене не заперечує, однак, наголошує на неможливості виконання судового рішення в цій частині, зважаючи на те, що суми пенсійних виплат, нараховані на виконання рішення суду, можуть бути виплачені лише в межах затверджених бюджетних призначень, а на даний час необхідні для цього кошти, відсутні.
Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
При цьому, визначальним фактором є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 року у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 року у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 року у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 року у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Крім того, суд зауважує, що проблема невиконання рішень національних судів у соціальних (пенсійних) спорах має загальнодержавний характер. Тобто, проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
Суд враховує постанову Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 160/13013/19, у якій, з посиланням на постанову від 31.10.2018 року у справі № 704/1547/17, ВС вказано про те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту, тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.
У той же час, як наголошено судом вище, 19.12.2024 року набрав чинності Закон України № 4094-IX від 21.11.2024 року, щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України, в тому числі, КАСУ, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
КАС України доповнено статтею 382-1, яка визначає, в тому числі, вимоги до змісту звіту про виконання судового рішення, згідно п. 6 ч. 2 ст. 382-1 КАСУ, звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема: у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.11.2025 року вхід. №117177/25 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22, не відповідає вимогам п. 6 ч. 2 ст. 382-1 КАС України, оскільки взагалі не містить орієнтовні строки виконання такого рішення в частині виплати заборгованості та їх належне обґрунтування.
Також, КАС України доповнено статтею 382-2, згідно з ч. 5 якої, суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Судовий контроль у даній справі встановлений до набрання чинності окреслених змін до КАСУ щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень, водночас, на час вирішення питання щодо прийняття цього звіту або накладення на суб'єкта владних повноважень штрафу, наведені зміни до КАС України набрали чинності.
При цьому, судом встановлено, що станом на теперішній час відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22, у повному обсязі не виконано, а сума перерахованої пенсії ГУПФУ в Одеській області позивачеві не виплачена, у зв'язку із відсутністю наразі бюджетних асигнувань для здійснення таких виплат.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що дана справа стосується питання, щодо обчислення та перерахунку пенсії, з огляду на наведені вимоги ст. ст. 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, в редакції Закону України № 4094-IX від 21.11.2024 року, які набули чинності 19.12.2024 року, суд приходить до висновку, що слід відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22, встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22, зобов'язавши відповідача надати у тримісячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити відповідачеві, що такий звіт має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень, а також роз'яснити відповідачу, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту, є достатніми, переконливими, та вичерпними.
Відповідно до частини 5 статті 382-2 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Керуючись статтями 121, 248, 256, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд,-
1. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області у прийнятті звіту (від 05.11.2025 року вхід. №117177/25) про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22.
2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати у тримісячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.
4. Роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, що звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року по справі № 420/2636/22 має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
Копію ухвали направити учасникам справи, відповідачу до виконання.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Харченко