Справа № 420/37968/24
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , ТГр “Кремінна» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів: Міністерства Оборони України від 12.10.2024 №382 дск. та командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №298 від 15.10.2024 р. щодо не виплати щомісячної премії в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткової винагороди за вересень 2024 р. солдату ОСОБА_1 стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання командира в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити щомісячну премію в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткову винагороду за вересень 2024 року солдату ОСОБА_1 стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 11.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано у Міністерства Оборони України належним чином засвідчену копію наказу від 12.10.2024 №382 дск. та документів на підставі яких його прийнято; витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію наказу №298 від 15.10.2024 прийнятого відносно ОСОБА_1 та документів на підставі яких його прийнято; витребувані матеріали зобов'язано надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 10.01.2025.
Ухвалою суду від 16.05.2025 залучено до участі у справі №420/37968/24 в якості другого відповідача ТГр “Кремінна»; у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 07.05.2025 про заміну неналежного відповідача -відмовлено; витребувано у Галузевого Державного Архіву Міністерства Оборони України (02093, Україна, Київ, м. Київ, вул. Бориспільська, 16, ЄДРПОУ 14302549) належним чином засвідчені копії наказу командира тактичної групи “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.10.2024 №382 дск та документи на підставі яких його прийнято відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. про введення воєнного стану на території України, солдат ОСОБА_1 , наказом командира в/ч НОМЕР_1 був зарахований до в/ч НОМЕР_1 де і проходив службу та 15 серпня 2024 р. наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 235 солдат ОСОБА_1 стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з 16 серпня 2024 р. був відряджений в оперативне підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, н.п. Борова Харьківської області до окремого розпорядження. 15 жовтня 2024 р. наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №298 п. 4 Начальнику фінансово-економічної служби /ч НОМЕР_1 відповідно до пункту 4 розділу ХУІ та пункту 15 розділу ХХХХІУ «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам», затверджених наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. №260 не виплачувати щомісячну премію в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткову винагороду за вересень 2024 року солдату ОСОБА_1 стрільцю-помічнику гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Підстава: наказ командира ТГр «Кремінна» від 12.10.2024 №382 дск. Як зазначив представник позивача у позовній заяві, він цілковито впевнений у тому, що наказ Міністерства Оборони України від 12.10.2024 №382 дск. та наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №298 від 15.10.2024 р. щодо не виплати щомісячної премії в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткову винагороду за вересень 2024 року солдату ОСОБА_1 стрільцю-помічнику гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , являються не законними, а тому підлягають негайному скасуванню, з зобов'язанням командира НОМЕР_1 нарахувати та виплатити щомісячну премію в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткову винагороду за вересень 2024 року солдату ОСОБА_1 стрільцю-помічнику гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Представник позивача вказав, що Міністерство оборони України виносячи наказ №382 дек. від 12.10.2024 р., не вислухало думку капітана ОСОБА_2 - командира 1 роти в/ч НОМЕР_1 , командирів в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_3 , в складі підрозділів, яких солдат ОСОБА_1 брав особисту участь у захисті Держави Україна. Не з'ясувавши думку: капітана ОСОБА_2 - командира 1 роти в/ч НОМЕР_1 , командирів в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_3 та не узявши до уваги відповідні довідки про особисту бойову участь у захисті Держави Україна солдата ОСОБА_1 , тому Міністерство оборони України і винесло незаконний наказ №382 дск. від 12.10.2024 р., який підлягає негайному скасуванню.
23.12.2024 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник зазначив, що не погоджується із позовним вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Як зазначив представник відповідача, на підставі наказу командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.10.2024 № 382дск «Про результати службового розслідування», з метою підвищення стану військової дисципліни, викорінення існуючих недоліків, недопущення та попередження правопорушень серед військовослужбовців та пункту 4 розділу XVI, пункту 15 розділу XXXIV «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затверджених наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.10.2024 року №298 (витяг із наказу додається), відповідно до якого солдат ОСОБА_1 був позбавлений щомісячної премії в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткової винагороди за вересень 2024 року. В свою чергу, як вказав представник, відповідно до пункту 15 розділу XXXIV «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
04.04.2025 до суду від представника відповідача, Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Так, як вказав відповідач, Міністром оборони України не видавався наказ №382дск від 12.10.2024, а тому Міністерство не є розпорядником вказаного документа. Якщо цей наказ підписаний іншою посадовою особою, а саме, командиром ТГр «Кремінна» (який не має повноважень підписувати накази від Міністерства), то саме він має бути залучений до участі у справі, а не Міністерство. В свою чергу, будь-яких дій та рішень стосовно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Міністр оборони України або інші уповноважені особи, які мають право вчиняти дії від імені Міністерства оборони України, не приймали, а тому позивач невірно визначив Міністерство оборони України відповідачем за своїми позовними вимогами. Таким чином, як вказав відповідач, позивач безпідставно в позові вказав відповідачем Міністерство оборони України, яке є неналежним відповідачем, а заявлені вимоги до Міністерства «про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства Оборони України від 12.10.2024 №382 дск» є незаконними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
21.05.2025 та 13.06.2025 до суду від ТГ «КРЕМІННА» надійшли відзив на позовну заяву та пояснення до відзиву, згідно яких представник просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Так, як вказав представник відповідача, особовий склад, який перебував на ІНФОРМАЦІЯ_4 (взводний опорний пункт) без наказу (дозволу) та без доповіді, самовільно залишив позицію та відмовився виконувати бойове розпорядження та зайняти визначену йому позицію для оборони, у тому числі гранатометник - солдат ОСОБА_1 . За даним фактом було проведено службове розслідування та за результатами якого особовий склад котрий самовільно залишив позицію, у тому числі гранатометник - солдат ОСОБА_1 наказом командира Тактичної групи «КРЕМІННА» «Про результати службового розслідування» від 12,10.2024 Ж332дск був притягнутий до дисциплінарної відповідальності з накладеним дисциплінарного стягнення - «ДОГАНА». Представник відповідача, посилаючись на норми діючого законодавства та те, що своїми діями позивач порушив військову дисципліну та невиконав бойове розпорядження, зазначив, що наказ командира Тактичної групи: «КРЕМІННА» є законним та виданим командиром(начальником) в межах повноважень і просить суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
15 серпня 2024 р. наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 235 солдат ОСОБА_1 стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з 16 серпня 2024 р. був відряджений в оперативне підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, н.п. Борова Харьківської області до окремого розпорядження.
Наказом командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №382дск від 12.10.2024 «Про результати службового розслідування», у зв'язку відмовою виконати бойове розпорядження та зайняти визначену позицію для оборони, солдату ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення «Догана».
На підставі наказу командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.10.2024 № 382дск «Про результати службового розслідування», відповідно до пункту 4 розділу XVI, пункту 15 розділу XXXIV «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затверджених наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.10.2024 року №298, відповідно до якого солдат ОСОБА_1 був позбавлений щомісячної премії в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткової винагороди за вересень 2024 року.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, чкий неодноразово продовжувався.
Статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі Статут), військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов'язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України (ст.27 Статуту).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Частиною 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України».
Згідно зі ст.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до п.8 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 (далі Порядок №608), особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (п.1 розділу V Порядку №608).
Згідно з ст.86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, зокрема, догана.
В акті службового розслідування зазначено, що близько 06:15 23.09.2024 року особовий склад, який перебував на ВОП “Одеса», у тому числі позивач без наказу (дозволу) та без доповіді самовільно залишив позицію та перемістився до місця розташування РТГр НОМЕР_4 об ТрО. Такі дії особового складу, який самовільно залишив ВОП “Одеса» вказують на їх прямий умисел щодо не виконання бойового розпорядження командира 27 осб НОМЕР_5 омбр від 21.09.2024 №27/222дск, що призвело до втрати позиції та створення реальної загрози щодо прориву в глибину оборони. Обстрілів по ВОП “Одеса» з 22.09 по 06.15 23.09.2024 не відбувалось та не зафіксовано.
Отже, матеріалами службового розслідування установлено та підтверджено вчинений позивачем дисциплінарний проступок, що виразився у відмові виконувати бойове розпорядження командира 27 осб НОМЕР_5 омбр. При цьому жодних доказів на спростування висновків дисциплінарної комісії, позивачем до суду не подано.
Згідно з статті 37 Статуту військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст.127, 128 Статуту солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат зобов'язаний, зокрема, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Згідно з ст.6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Оскільки позивач у складі тактичної групи відмовився виконувати бойове розпорядження командира 27 осб НОМЕР_5 омбр, ним допущено порушенням вимог ст.37, 127, 128 Статуту та ст.6 Дисциплінарного статуту.
Суд не приймає доводи позивача про те, що комісією не заслухано думку командира 1 роти в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 , оскільки його пояснення від 03.10.2024 наявні в матеріалах службового розслідування та враховані комісією.
Щодо посилань позивача на відсутність пояснень інших командирів в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_3 , відповідно до п.2 розділу IV Порядку №608 отримання письмових пояснень є правом, а не обов'язком осіб, уповноважених проводити службове розслідування. Таким чином, відсутність окремих пояснень не свідчить про порушення процедури, не впливає на об'єктивність висновків комісії та не спростовує встановлених обставин.
При цьому, сам по собі факт участі позивача у бойових діях та виконанні завдань із захисту держави на лінії зіткнення не спростовує встановленого факту порушення військової дисципліни, що виразилось у невиконанні бойового розпорядження.
Суд вважає, що надані відповідачем докази у сукупності підтверджують порушення позивачем військової дисципліни під час воєнного стану та правомірного застосування до нього дисциплінарного стягнення, відповідно до наказу командира тактичної групи “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » №382дск від 12.10.2024 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є правомірним.
Відповідно до п.4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260) у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення “догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) виплата щомісячної премії здійснюється в розмірі - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Згідно з п.15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зокрема, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Оскільки за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відмові виконувати бойове розпорядження, позивачу оголошено догану, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийнятого командиром в/ч НОМЕР_1 наказу №298 від 15.10.2024, яким вирішено не виплачувати позивачу щомісячну премію в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткову винагороду за вересень 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів: Міністерства Оборони України від 12.10.2024 №382 дск. та командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №298 від 15.10.2024 р. щодо не виплати щомісячної премії в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткової винагороди за вересень 2024 р. солдату ОСОБА_1 стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання командира в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити щомісячну премію в розмірі 10% за вересень 2024 року та додаткову винагороду за вересень 2024 року солдату ОСОБА_1 стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.