Справа № 420/6443/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 ОБрТрО, військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_2 , Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості Державного центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до командира НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 ОБрТрО, військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_2 , Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості Державного центру зайнятості про визнання протиправною бездіяльність командира НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 ОБрТрО, військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_2 , виражену у ненаданні відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 22.01.2025 року та ненаданні документів про звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров'я, чим було позбавлено ОСОБА_1 можливості отримання статусу безробітного та отримання відповідних виплат для можливості купляти ліки та їжу; стягнення з ОСОБА_2 , командира НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 ОБрТрО, військової частини НОМЕР_3 , відшкодування завданої моральної та фізичної шкоди грошовою компенсацією у розмірі однієї податкової соціальної пільги за кожен календарний день прострочення строку надання відповіді на рапорт позивача від 22.01.2025 року, тобто з 06 лютого 2025 року по день винесення рішення по справі; визнання протиправною відмови Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості, Державного центру зайнятості у ненаданні статусу безробітного ОСОБА_1 та позбавленням всіх належних за цим статусом виплат, що стало вилученням конституційних прав та гарантій позивача; зобов'язання поставити на облік як непрацездатну особу ОСОБА_1 й нарахувати всі належні виплати починаючи із грудня 2024 року, фактичної дати звернення до Державної служби зайнятості; визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 17.02.2025 року, наслідками ненадання якої стало позбавлення ОСОБА_1 конституційних прав та гарантій на лікування та необхідний обсяг їжі; стягнення компенсації завданої моральної та фізичної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі однієї податкової соціальної пільги за кожен день прострочення строку надання відповіді на інформаційний запит від 17.02.2025 року по день винесення рішення по справі.
Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач, у позовній заяві вказав, що командир НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 ОБрТрО, військової частини НОМЕР_3 майор ОСОБА_2 , не надаючи відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 22.01.2025 року та документів про звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров'я, позбавив ОСОБА_1 можливості отримання статусу безробітного та отримання відповідних виплат для можливості купляти ліки та їжу. В свою чергу, як вказав позивач, у реєстрації статусу безробітного та виплаті по безробіттю у філіі Державного центру зайнятості позивачу було відмовлено, про що надано письмову відповідь від 30.01.2025р. N357/01-20/0225/С-1 та запропоновано конституційні гарантії реалізовувати на підставі документу, що підтверджує припинення останнього виду діяльності. В свою чергу, як зазначив позивач, останнім видом діяльності позивача було озброєний спротив російській агресії, що було наслідками добровільного вступу до лав ЗСУ для захисту України від збройної агресії армії рф, у зв'язку з чим, 22.01.2025 року, позивач звернувся до командування ТЦК СП Суворовського району задля пересилання засобами СЕДО рапорта - додаток 5 - про надання документів про звільнення, що з боку командування ТЦК було виконано у повному обсязі та згідно усно отриманої інформації у ІНФОРМАЦІЯ_1 , не довіряти якій у даному випадку відсутні підстави, зазначений рапорт був пересланий засобами СЕДО 22.01.2025 року та був отриманий відповідачем 1 за вх. №132 22.01.2025 року. З урахуванням викладеного, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
31.03.2025 до суду від представника відповідача, Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості Державного центру зайнятості надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Як зазначив відповідач, згідно трудової книжки останнє місце роботи позивача - Одеська національна академія харчових технологій, звільнений з посади столяра за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) 30.06.2009. Проте, згідно інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування було з'ясовано, що останнім видом зайнятості ОСОБА_1 є Військова частина НОМЕР_4 з 01.08.2022 по теперішній час. Згідно підпункту 1 пункту 23 Порядку №446 підставами для відмови у наданні (поновленні) статусу зареєстрованого безробітного є: відсутність на дату прийняття рішення про надання (поновлення) статусу зареєстрованого безробітного документів та відомостей з реєстрів та баз даних, зазначених у пунктах 18 і 19 цього Порядку. Як вказав відповідач, виходячи з наведеного, на дату розгляду заяв, позивач ОСОБА_1 не надав документ, що підтверджує припинення останнього виду зайнятості, а саме: витяг з наказу про звільнення з військової частини НОМЕР_4 та відповідно Одеською філією було прийнято рішення про відмову у наданні статусу безробітного відповідно підпункту 1 пункту 23 Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 №446 (далі - Порядок №446) з 16.01.2025.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
В матеріалах справи наявні інформаційні запити адресовані Департаменту праці та соціальної політики ОМР «щодо надання статусу безробітного» від 31.01.2025 та від 17.02.2025.
Крім того, ОСОБА_1 звертався із заявою до Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості про надання статусу безробітного від 16.01.2025 та згідно витягу з наказу від 16.01.2025 №НТ250116 відмовлено заявнику у наданні статусу безробітного відповідно до п. 23 Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу №446.
ОСОБА_1 звернувся із заявою до Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості від 16.01.2025 про повідомлення письмових мотивів відмови заявнику у наданні статусу безробітного.
Листом Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості від 30.01.2025 №357/01-20/02-25/С-1 надано відповідь ОСОБА_3 , що причиною відмови у наданні статусу безробітного стала відсутність документу, що підтверджує припинення останньому виду зайнятості, а саме: витяг з наказу про звільнення з військової служби.
Також, в матеріалах справи наявний рапорт солдата ОСОБА_1 від 22.01.2025, адресований командиру Військової частини НОМЕР_3 , про надання документів щодо звільнення з лав ЗСУ, відповідь на який надано не було.
Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю військової частини НОМЕР_3 виражену у ненаданні відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 22.01.2025 року, відмовою Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості у наданні статусу безробітного ОСОБА_1 , а також бездіяльністю Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 17.02.2025 року, звернувся до суду із цим позовом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням визначені Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024 №40, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України).
Так, пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що одним з видів документів, які створюються у Збройних Силах України є рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531.
У відповідності до положень п.1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно п.1-3 розділу ІІІ Поряду №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Як зазначалось судом, в матеріалах справи наявний рапорт солдата ОСОБА_1 від 22.01.2025, адресований командиру Військової частини НОМЕР_3 , про надання документів щодо звільнення з лав ЗСУ.
Докази направлення позивачем та отримання відповідачем вказаного рапорту, матеріали справи не містять.
Отже, оскільки позивачем не доведено факту звернення з рапортом до безпосереднього командира (начальника), суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність командира НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 ОБрТрО, військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_2 , виражену у ненаданні відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 22.01.2025 року та ненаданні документів про звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров'я, чим було позбавлено ОСОБА_1 можливості отримання статусу безробітного та отримання відповідних виплат для можливості купляти ліки та їжу; стягнення з ОСОБА_2 , командира НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 ОБрТрО, військової частини НОМЕР_3 , відшкодування завданої моральної та фізичної шкоди грошовою компенсацією у розмірі однієї податкової соціальної пільги за кожен календарний день прострочення строку надання відповіді на рапорт позивача від 22.01.2025 року, тобто з 06 лютого 2025 року по день винесення рішення по справі.
Суд також відхиляє твердження позивача, що рапорт направлявся ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами СЕДО 22.01.2025 року та був отриманий відповідачем 1 за вх. №132 22.01.2025 року, оскільки позивачем на надано жодного доказу щодо подання рапорту у вказаному порядку.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною відмови Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості, Державного центру зайнятості у ненаданні статусу безробітного ОСОБА_1 та позбавленням всіх належних за цим статусом виплат, що стало вилученням конституційних прав та гарантій позивача; зобов'язання поставити на облік як непрацездатну особу ОСОБА_1 й нарахувати всі належні виплати починаючи із грудня 2024 року, фактичної дати звернення до Державної служби зайнятості; визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 17.02.2025 року, наслідками ненадання якої стало позбавлення ОСОБА_1 конституційних прав та гарантій на лікування та необхідний обсяг їжі; стягнення компенсації завданої моральної та фізичної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі однієї податкової соціальної пільги за кожен день прострочення строку надання відповіді на інформаційний запит від 17.02.2025 року по день винесення рішення по справі, судом встановлено наступне.
Процедура реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, філією міжрегіонального/регіонального, а також обласного, Київського міського, міського, районного, міськрайонного центру зайнятості (до їх припинення) Державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості), визначена Порядком реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2023 р. № 446
У відповідності до порядку п.18 Порядку №446 для надання статусу зареєстрованого безробітного особа, яка шукає роботу, пред'являє документи, зазначені в пункті 4 цього Порядку, а також: трудову книжку (за наявності) або цивільно-правовий договір, або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, або документ, що підтверджує припинення останнього виду зайнятості. Особа, яка втратила такі документи (за умови відсутності необхідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування), пред'являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи. За наявності технічної можливості відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування можуть бути отримані шляхом (в результаті) електронної інформаційної взаємодії між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України. Порядок електронної інформаційної взаємодії визначається Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України; документ про освіту або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката), або єДокумент про освіту; військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (для осіб, які звільнилися із строкової військової служби), а під час воєнного стану та проведення мобілізації - військово-обліковий документ (військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, посвідчення про приписку до призовної дільниці з відміткою про взяття на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або з відміткою про виключення з військового обліку відповідно до статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»).
Внутрішньо переміщена особа для отримання статусу зареєстрованого безробітного звертається до центру зайнятості за місцем проживання із заявою про надання (поновлення) статусу зареєстрованого безробітного.
Взята на облік внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури.
Під час воєнного стану особа, яка перебуває на території територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), може звернутися до будь-якого центру зайнятості будь-якими доступними їй засобами комунікації, у тому числі електронними, із заявою про надання (поновлення) статусу зареєстрованого безробітного.
У разі відсутності під час воєнного стану у внутрішньо переміщених осіб, а також осіб, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, документів, необхідних для реєстрації їх як безробітних, центр зайнятості отримує відомості про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у: Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; реєстрі страхувальників та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; єдиній інформаційній системі МВС; Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; Єдиній державній електронній базі з питань освіти; податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 р. або річній звітності за 2021 рік.
Обсяг та структура даних, якими обмінюються суб'єкти електронної взаємодії через програмні інтерфейси електронних інформаційних ресурсів (сервіси), визначаються договорами про інформаційну взаємодію відповідно до законодавства.
Також, п.19 Порядку № 446 визначено, що крім документів, зазначених у пункті 18 цього Порядку, для отримання статусу зареєстрованого безробітного подаються: особами, звільненими з військової служби (крім звільнених із строкової військової служби) із Збройних Сил, розвідувальних органів, інших військових формувань, утворених відповідно до законів, Держприкордонслужби, СБУ, Держспецтрансслужби, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також особовим складом воєнізованих аварійно-рятувальних служб, утворених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - особи, звільнені з військової служби), які звільнені за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, - військово-обліковий документ, в якому є відмітка про взяття їх на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відповідних підрозділах розвідувальних органів) або відмітка про виключення з військового обліку відповідно до статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»;
З урахуванням викладеного, ненадання позивачем до центру зайнятості доказів його звільнення з останнього місця роботи/служби, суд приходить висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу статусу безробітного за вказаних обставин, є правомірною.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 17.02.2025 року, суд не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог, оскільки за змістом вказаний запит є незгодою із відповіддю центру зайнятості від 30.01.2025, а не запитом і не містись жодних клопотань щодо надання відповіді та/або прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
З урахування викладеного, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача позовних вимог позивача про визнання протиправною відмови Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості, Державного центру зайнятості у ненаданні статусу безробітного ОСОБА_1 та позбавленням всіх належних за цим статусом виплат, що стало вилученням конституційних прав та гарантій позивача; зобов'язання поставити на облік як непрацездатну особу ОСОБА_1 й нарахувати всі належні виплати починаючи із грудня 2024 року, фактичної дати звернення до Державної служби зайнятості; визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 17.02.2025 року, наслідками ненадання якої стало позбавлення ОСОБА_1 конституційних прав та гарантій на лікування та необхідний обсяг їжі; стягнення компенсації завданої моральної та фізичної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі однієї податкової соціальної пільги за кожен день прострочення строку надання відповіді на інформаційний запит від 17.02.2025 року по день винесення рішення по справі.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.