Справа № 420/14663/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги ОСОБА_1 для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в зв'язку зі смертю батька у розмірі місячного грошового забезпечення; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в зв'язку зі смертю батька у розмірі місячного грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 03.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що ОСОБА_1 до 15.02.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача помер батько ОСОБА_2 , в зв'язку з чим ним було подано рапорт про виплату матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення. Як вказав позивач, на даному рапорті командиром військової частини накладено візу про виплату вказаної матеріальної допомоги, проте допомога нарахована та виплачена йому не була, з причин технічної помилки, через яку рапорт не був внесений до наказу та здійснена виплата. Позивач, зазначивши, що у зв'язку з закінченням бюджетного року частина відмовляється провести вказану виплату, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
05.06.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 помер батько ОСОБА_2 . У зв'язку із чим, як зазначив відповідач, позивачем 03.10.2024 було подано рапорт про виплату останньому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до керівних документів. Втім, як вказав відповідач, дана виплата військовою частиною НОМЕР_1 проведена не була та військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь від 19.04.2025 за вих. №0666/35/4691, на запит представника позивача, що рапорт ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань у зв'язку зі смертю батька, через технічну помилку не був внесений до проєкту наказу командира військової частини НОМЕР_1 , щодо призначення відповідної виплати. Представник відповідача вказав, що дана обставина також була повідомлена позивачу в усному порядку в межах 2024 року, однак ОСОБА_1 до закінчення 2024 року до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 з метою виправлення виниклої помилки, не звертався. Повторно позивач звернувся із даним питанням до військової частини НОМЕР_1 лиш 17.04.2025 через вищезазначений адвокатський запит. Тобто, як вказав відповідач, починаючи із усного повідомлення позивача про технічну помилку і до 17.04.2025 дії ОСОБА_1 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зв'язку зі смертю батька були пасивними при тому, що нічого не перешкоджало позивачу звернутися повторно в межах 2024 року до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 з метою виправлення виниклої помилки. З урахуванням наведеного, як зазначив відповідач, реалізація позивачем права на звернення до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 в рамках строку, передбаченого вищезазначеними керівними документами, залежить виключно від нього самого та відповідно відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 помер батько ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 03.10.2024 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально -побутових питань за 2024, у зв'язку зі смертю батька.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2023 №0666/35/4691 повідомлено, що рапорт майора ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зв'язку зі смертю батька (вх. № 35880 від 03.10.2024), через технічну помилку не був внесений до проекту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), щодо призначення відповідної виплати. ОСОБА_1 до закінчення 2024 року до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 з метою виправлення помилки не звертався. Відповідно до окремого доручення Міністерства оборони України № 156/уд від 09.01.2025, зазначену виплату за подію, що трапилась до грудня 2024 року, в 2025 році провести не можливо
Позивач, не погоджуючись із вказаними діями відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги ОСОБА_1 для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в зв'язку зі смертю батька у розмірі місячного грошового забезпечення, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260). Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Постановою №704.
Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно з п. 1 розділу ХXIV Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Тобто, виходячи з наведених вище положень, розрахунковою величиною для нарахування та виплати військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є місячне грошове забезпечення особи.
Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік регламентується розпорядженням Міністра оборони України № 183/уд від 16 січня 2024 року.
Так, пунктом 6 цього розпорядження визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту).
Враховуючи викладене, смерть батька позивача, що мала місце у вересні 2024 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги ОСОБА_1 для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в зв'язку зі смертю батька у розмірі місячного грошового забезпечення;
-зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, у зв'язку зі смертю батька у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги ОСОБА_1 для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в зв'язку зі смертю батька у розмірі місячного грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, у зв'язку зі смертю батька у розмірі місячного грошового забезпечення.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра