Справа № 420/15863/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відповідно до відповіді на звернення №182/2/945 від 17.04.2025 року щодо неправомірної відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми отриманої 25 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті с. Лозове Херсонської області, зобов'язання військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми отриманої 25 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті с.Лозове Херсонської області.
Ухвалою суду від 05.06.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Лозове Херсонської області він отримав контузію, після чого 30.08.2022 року звернувся до Баштанської ЦРЛ, де було з встановлено діагноз струс головного мозку середньої тяжкості та лікарем невропатологом гуло призначено курс лікування та видане електронне направлення №7557-57-15-2759-1716 на проходження Комп'ютерної томограми головного мозку. Крім того, як вказав позивач, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я він звернувся до медичної роти для підтвердження діагнозу, у медичній роті вище зазначений діагноз, а саме струс головного мозку був підтверджений про що свідчить запис в медичній картці, крім того було встановлено ще один діагноз гіпертонічна хвороба II ступеню та зазначено що потребує планового лікування в умовах стаціонару (копія медичної картки додається). Позивач вказав, що після підтвердження діагнозу він звернувся до батальйонного медика з проханням направити його на обстеження та лікування так як мйого стан здоров'я погіршувався з кожним днем, однак позивачу відмовлено в госпіталізації та наданні допомоги, а запропоновано пройти курс лікування в посадці, де на той час проживав позивач та відповідно у госпіталізації було відмовлено, та не увільнено від виконання посадових обов'язків. Позивач вказав, що не зважаючи на те що його самопочуття погіршувалось з кожним днем, він продовжував виконувати свої посадові обов'язки, так 04.09.2022 року він перебував у добовому наряді по охороні складу боєприпасів в населеному пункті Новоукраїнка Баштанського району Миколаївської області, 05.09.2022 року стан здоров'я різко погіршився після чого позивач був доставлений каретою швидкої допомоги до КНП «Одеський обласний центр психічного здоров'я» про що було відразу повідомлено ВМКЦ ПР (м. Одеси). Крім того, як вказав позивач, довідка №2577 від 30.09.2022 року про перебування на стаціонарному лікуванні була надіслана до підрозділу в якому він проходив службу, в даному медичному закладі позивач проходив лікування з 05.09.2022 року по 23.12.2022 року, після чого пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з діагнозом стійким, різко вираженим посттравматичним стресовим розладом у вигляді тривожно-депресивних проявів, резистентним до лікування є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Як вказав позивач, він неодноразово звертався з рапортами до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив провести службове розслідування про обставини травми на видати відповідну довідку, однак його рапорти були проігноровані та відповідь командуванням військової частини не надало, крім того він неодноразово звертався на урядову гарячу лінію для вирішення його питання та тільки 20 квітня 2025 року на його чергове звернення від 12.03.2025 року за реєстраційним номером ШЕ - 18264589/2 надійшла відповідь з військової частини від 17.04.2025 року за №182/2/945 в якій зазначено що він матрос за мобілізацією ОСОБА_1 за медичною допомогою до медичної роти не звертався, хоча даний факт його звернення підтверджується копією виписки з медичної картки виданої в медичній роті в якій зазначено діагноз струс головного мозку. Також, як вказав позивач, у виписці історії хвороби КНП «Одеський обласний центр психічного здоров'я», при огляді лікарем невропатологом було підтверджено контузія головного мозку. З урахуванням вказаного, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відповідно до відповіді на звернення №182/2/945 від 17.04.2025 року щодо неправомірної відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми отриманої 25 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті с. Лозове Херсонської області та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми отриманої 25 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті с.Лозове Херсонської області.
02.07.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що аналізуючи зміст статтей 87 та 255 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України можна зробити висновок, що для належного оформлення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої позивачем під час виконання бойового завдання, позивачу необхідно було одразу після отримання контузії звернутися до військового медика підрозділу та повідомити про даний факт свого безпосереднього командира. Але, згідно наданих доказів позивач звернувся для отримання медичної допомоги до Баштанської ЦРЛ, до медика підрозділу позивач звернувся лише 02.09.2022 року, крім цього позивач не зазначає чи повідомляв про отриману контузію свого безпосереднього командира. За таких обставин, як вказав відповідач, для отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) позивачу слід звернутися до медичного закладу де він отримав першу медичну допомогу, а саме до Баштанської ЦРЛ.
10.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої зазначив, що до Баштанської ЦРЛ він прибув разом з іншими військовослужбовцями у супроводі ротного медика матроса ОСОБА_2 , крім того так як під час виконання бойового завдання разом із позивачем в районі с. Лозове Херсонської області загинув командир роти ОСОБА_3 , у зв'язку з загибеллю безпосереднього командира, про погане самопочуття він усно повідомив заступника командира роти ОСОБА_4 , який надав усний дозвіл звернутися до найблищого медичного закладу, а саме до Баштанської ЦРЛ. Позивач наголосив, що після встановлення діагнозу він звернувся до заступника командира роти ОСОБА_4 щодо надання дозволу на направлення до медичного закладу для надання медичної допомоги, однак йому було відмовлено та запропоновано звернутися для підтвердження діагнозу до медичної роти, після того як позивач звернувся до медичної роти йому було підверджено діагноз який встановив лікар в Баштанській ЦРЛ, а саме струс головного мозку середньої тяжкості, однак при зверненні до батальйонного медика ОСОБА_5 було відмовлено у госпіталізації. Поряд з цим, позивач вказав, що медична допомога військовослужбовцям в Україні надається у відповідності до законодавства, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України №1923 від 18.10.1999. Зазвичай, військовослужбовці отримують медичну допомогу у військово-медичних закладах за місцем служби. У разі відсутності необхідних умов (відділень, спеціалістів, обладнання) або у невідкладних випадках, допомога може надаватися у цивільних закладах охорони здоров'я. У цивільному закладі військовослужбовець проходить медичний огляд, і за потреби йому призначають лікування, що і було призначено лікарем неврологом Баштанської ЦРЛ та видано направлення на МРТ, однак на усне звернення заступником командира роти ОСОБА_4 разом із батальйонним медиком ОСОБА_6 в категоричній формі було відмовлено в направлені на МРТ та в подальшому лікуванні, натомість проти погіршення стану здоров'я, на що позивач неодноразово наголошував направлено в добовий наряд по охороні складу боєприпасів. Крім того, позивач вказав, що військова частина НОМЕР_1 не спростовує факт отримання травми, а саме струс головного мозку середньої тяжкості, крім того як зазначено в уточненій позовній заяві у виписці історії хвороби КНП «Одеський обласний центр психічного здоров'я» при огляді лікарем невропатологом було підтверджено контузія головного мозку.
15.07.2025 до суду від представника відповідача надійшли заперечення, згідно яких, представник Військової частини НОМЕР_1 посилаючись на обґрунтування, викладенні у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 11.05.2022 по 11.02.2023, згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.05.2022 № 116 та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 № 42.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 № 42 ОСОБА_1 з 11.02.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, за станом здоров'я.
Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто звернення ОСОБА_1 та у листі від 12.03.2025 № 18264589/2 вказано, що у період з 24.08.2022 по 04.09.2022 у відповідних медичних документах військової частини НОМЕР_1 не було зафіксовано, що заявник звертався за наданням першої медичної допомоги у зв'язку з імовірним пораненням до медичної роти військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку з чим, відсутні підстави для надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі за текстом - Статут).
Відповідно до ст.14 Статуту, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно ст.253 Статуту, про результати медичного обстеження особового складу військової частини, а також пропозиції щодо проведення необхідних лікувально-оздоровчих заходів начальник медичної служби частини доповідає командирові частини.
Відповідно до ст.254 Статуту військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Згідно ст.260 Статуту, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.6.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року № 402, на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються:
направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання;
медична книжка;
посвідчення особи (військовий квиток);
фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;
службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 15). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов'язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов'язків за станом здоров'я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов'язків, на нижчу посаду тощо;
медична характеристика (у медичній характеристиці обов'язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров'я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров'я).
Службова та медична характеристики обов'язково надаються у мирний час у разі направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини за місцем проходження ним військової служби, та в особливий період - у випадках повторного направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини з метою визначення ступеню придатності до військової служби протягом 12 місяців з дня закінчення попереднього медичного огляду, а також у випадках направлення на медичний огляд військовослужбовців із захворюваннями психіки та поведінки. В інших випадках надання службової та медичної характеристик не обов'язкове.
Крім того: на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що обов'язком військовослужбовця є негайне повідомлення про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Крім того, зі змісту п.6.2 Положення № 402 випливає, що необхідною передумовою видачі довідки про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) та надання такої довідки до ВЛК є сам факт травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Так, як вбачається з матеріалів справи, результатів огляду №55097766 від 30.08.2022, складених КНП «Баштанська багатопрофільна лікарня», причиною звернення позивача став головний біль, запаморочення, загальна слабкість в області серця, діагноз «струс головного мозку»(а.с.22).
Згідно виписного епікрізу КНП «ООМЦПЗ» №3909, ОСОБА_1 пацієнт зазначив, що 10 діб тому отримав контузію, за медичною допомогою не звертався, лікування надано в період з 05.09.2022 по 23.12.2022. В діагнозі виписного епікрізу не встановлено діагнозу контузії головного мозку.
Згідно свідоцтва госпітальної ВЛК комісії психіатричного профілю ВМКЛ Південного регіону про хворобу №105 від 20.12.2022, в п.12 встановлено діагноз, посилання на контузію головного мозку відсутнє.
В матеріалах справи наявна довідка від 02.09.2022(а.с.23), з якої не можливо встановити, ані ким і відносно кого встановлено діагноз.
Розглянувши додані до позовної заяви документи та пояснення позивача у позовній заяві, суд встановив, що жодних конкретних обставин його травмування: місце та дати отримання травми, імен та прізвищ очевидців отримання ним травми позивачем не зазначено, які і не повідомлялось позивачем під час отримання медичної допомоги, лише загальні фрази про отримання ним контузії в серпні 2022 року та/або 10 днів тому.
При цьому, позивач у позовній заяві посилається на те, що він неодноразово звертався до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням провести службове розслідування, однак докази зазначеного до суду надано не було.
Розглядаючи позовні вимоги позивача, з урахуванням викладеного змісту позовної заяви, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправність відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми під час виконання бойового завдання.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що позивач негайно не повідомив про захворювання/ подію свого безпосереднього начальника/ наступного прямого начальника, який і зобов'язаний був направити хворого до медичного пункту частини та в матеріалах взагалі відсутні будь які докази отримання позивачем травми отриманої 25 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті с. Лозове Херсонської області, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відповідно до відповіді на звернення №182/2/945 від 17.04.2025 року щодо неправомірної відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми отриманої 25 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті с. Лозове Херсонської області, зобов'язання військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми отриманої 25 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті с.Лозове Херсонської області, є необґрунтованими, недоведеними позивачем, а тому не підлягають задоволенню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.