Справа № 420/5126/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено, оскільки спір не належить розглядати за правилами адміністративної юрисдикції.
Постановою КАС / ВС від 09.10.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бороган Валентин Володимирович, задоволено; ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року скасовано, а справу № 420/5126/25 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
23.10.2025 справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
З огляду на матеріали адміністративного позову, у лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) із позовною заявою, у якій просив: 1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 1.2. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) усі судові витрати, згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 13.08.2024 він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав намір розпорядитись своїм майном (квартирою) але дізнався, що на його квартиру АДРЕСА_1 безпідставно накладено арешт відповідно до постанови Другого ВДВС Суворовського РУ м. Одеси від 30.04.2004 серії АА № 034103, на виконання виконавчого листа № 1-476 виданого 21.05.2002 Приморським районним судом м. Одеси про конфіскацію майна належного ОСОБА_1 на користь держави.
Позивач зазначав, що відповідно до вироку Приморського районного суду м. Одеси у справі № 1-476/2001 від 24.09.2001 конфісковано майно у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
У зв'язку із цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з майна, однак отримав відмову.
На думку позивача, протиправні дії щодо не зняття арешту з належної йому квартири є невиправдним втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Згідно з п. п. 4, 5 ч. 5 ст. 105 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
При цьому, суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а треті особи - пояснення щодо позову, а отже мають бути обізнаними відносно чого їм належить надавати такі заяви по суті справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.
Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.
Також згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Тобто предмет позову має бути визначений чітко та конкретизовано в прохальній частині позовної заяви, з урахуванням дійсного складу учасників спірних правовідносин (тобто відповідачем має бути визначений конкретний суб'єкт владних повноважень, яким прийнято спірне рішення, а третіми особами лише ті особи, на права та інтереси яких матиме вплив судовий розсуд за результатами розгляду справи).
Відповідно до положень ч.2 ст.173 КАС України остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті є завданням підготовчого провадження.
Згідно з вимогами ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, за своєю правовою природою бездіяльність - це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.
Суддя зазначає, що прохальна частина позовної заяви у наведених пунктах не відповідає вимогам статей 5, 19, 160 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить чіткого способу захисту порушеного права позивача.
Позивач просить лише визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .
Однак така вимога є декларативною та не забезпечує ефективного відновлення порушеного права, оскільки сама по собі не призведе до усунення наслідків протиправної бездіяльності (тобто до фактичного зняття арешту з нерухомого майна).
Таким чином, прохальна частина позовної заяви повинна бути уточнена шляхом доповнення її похідною позовною вимогою, що відповідає належному способу судового захисту.
У зв'язку із цим позивачу належить уточнити адміністративний позов в частині похідної позовної вимоги, який відповідає предмету спору, в якому позивач прагне відновлення прав, за захистом яких він звернувся до суду.
03.11.2025 до суду від представника позивача надійшов уточнений адміністративний позов, в якому позивач просить суд визнати неправомірною відмову Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Позовна заява подана з додержанням вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності, у зв'язку із чим справа може бути розглянута за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Керуючись ст.ст. 171, 248, 257, 260, 261, 262 КАС України, суд
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Надати відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, роз'яснивши право позивача подати до суду протягом п'яти днів із дня отримання відзиву на адміністративний позов відповідь на відзив, відповідача - право на подання заперечення протягом п'яти днів із дня отримання відповіді на відзив.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Роз'яснити сторонам, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк