10 листопада 2025 р. № 400/991/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув упорядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаПершого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Софіївська, 15,м. Вознесенськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,56501,
треті особиДержавна служба України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150,
провизнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2024 ВП №76668995,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 28 листопада 2024 року ВП №76668995 про стягнення з ОСОБА_1 17000.00грн на підставі постанови №00022619 Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.09.2024.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова державного виконавця від 28.11.2024 про відкриття виконавчого провадження містить адресу проживання (реєстрації) ОСОБА_1 як боржника АДРЕСА_2 , але позивач не проживає і не зареєстрований за даною адресою. З 24.11.2021 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто виконавцем при відкритті виконавчого провадження не перевірялася адреса реєстрації боржника ОСОБА_1 , що є порушенням його прав та порушенням законодавства, оскільки виконавцем неправильно було визначене місце відкриття виконавчого провадження. Органом, який повинен був відкрити виконавче провадження в даному випадку за місцем проживання (реєстрації) боржника, повинен був бути Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), який знаходиться в м. Южноукраїнську Миколаївської області. Перед прийняттям виконавчого документа, пред'явленого до виконання, виконавець має упевнитися, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території, на яку поширюється їхня функція. у виконавчому документі - Постанові від 13.09.2024 про стягнення з ОСОБА_1 17000 - відомості про місце (фактичного) проживання позивача були недостовірними і вимагали додаткової перевірки та не могли вважатися місцем проживання/перебування для цілей визначення місця виконання рішення за правилами частини першої статті 24 Закону №j 1404-V1II. Позивач стверджує, що постанова серії АА №00022619 від 13.09.2024 за адресою місця ного реєстрації (проживання) не надсилалася та не надходила, тому постанова не набрала законної сили та відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня її пред'явлення.
Відповідач відзив суду не надав. Ухвали суду надсилались через е-суд та були ним отримані, що підтверджується довідками про доставку, тому відповідач вважається повідомленим належним чином.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Державна служба України з безпеки на транспорті надала суду пояснення, в яких позов не визнає, оскільки Постанову серії АА №00022619 від 13.09.2024 було направлено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600287820094 на поштову адресу позивача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Ракове. вул.Кольчака.76. Вказана постанова була повернута до Укртрансбезпеки за закінченням встановленого терміну зберігання з позначкою про відсутність адресата за вказаною адресою. Тобто, постанова серії АА №00022619 від 13.09.2024 набрала законної сили 16.10.2024 у відповідності до статті 291 КУпАП.
Ухвалою від 18.02.2025 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Братського районного суду Миколаївської області по справі № 471/134/25, в провадженні якого позивачем оскаржувалась постанова Укртрасбезпеки від 13.09.2024.
Ухвалою від 29.09.2025 суд поновив провадження у справі, в зв'язку з тим, що рішення Братського районного суду Миколаївської області по справі № 471/134/25 від 05.05.2025 набрало законної сили 05.06.2025. Рішенням Братського районного суду Миколаївської області позивачу відмовлено у задоволенні позову про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00022619 від 13.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП
Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд встановив:
Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південною міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 28.11.2024 було відкрите виконавче провадження №76668995 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №00022619 від 13.09.2024 , в якій зазначено, що Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті 12.09.2024 о 20 год. 46 хв.. за адресою Н-14. км 232+365, Миколаївська обл. зафіксовано транспортний засіб марки "VOLVO FH 12", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався із порушенням пункту 22.5 ПДР: перевищенням загальної маси транспортного засобу на 9.013% (3.605т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40т, відповідальність за яке передбачена ч,2 ст. 132-1 КУпАП. Відповідальною особою, що допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР було зазначено ОСОБА_1 та накладено на нього штраф у розмірі 8500 гри.
Постанова була направлена на адресу ОСОБА_1 с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, однак повернулася без вручення адресату, тому постанова була направлена для примусового стягнення штрафу в подвійному розмірі - 17000грн - до Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУЮ (м. Одеса),
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Вимоги до виконавчого документу регулюються статтею 4 Закону №1404-VIII, відповідно до частини першої якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Стосовно посилання позивача на те, що відповідачем відкрите виконавче провадження не за місцем його реєстрації та неправильно визначено місце відкриття виконавчого провадження суд зазначає:
Постанова Укртрансбезпеки, на підставі якої було прийнято спірну постанову про відкриття виконавчого провадження, не містила альтернативних адрес місця проживання позивача, у зв'язку з чим його аргументи (з посиланням на правові висновки, викладені у постанові від 15.07.2021 у справі №380/9335/20) про протиправність оскаржуваної постанови через те, що державний виконавець не упевнився, що зазначена у цій постанові адреса проживання позивача є його зареєстрованим місцем проживання, є безпідставними.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов'язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.
Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі, не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.
З урахуванням викладеного, у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що зазначені у виконавчому документі відомості про місце (фактичного) проживання позивача були недостовірними і вимагали додаткової перевірки та/або не могли вважатися місцем проживання/перебування для цілей визначення місця виконання рішення за правилами частини першої статті 24 Закону №1404-VIII.
З огляду на вказані обставини також відсутні підстави вважати, що примусове виконання не було «наближеним», прив'язаним до місця проживання/перебування позивача, унаслідок чого були порушені права позивача як учасника виконавчого провадження.
В спірних правовідносинах відповідач не мав підстав для повернення виконавчого документа у зв'язку з тим, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
В спірних правовідносинах державний виконавець на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження не був зобов'язаний самостійно встановлювати адресу боржника, відповідно не здійснення дій щодо перевірки місця реєстрації позивача як боржника не може свідчити про те, що виконавче провадження було відкрито протиправно.
(постанова ВС №640/35340/21 від 11.01.2024).
Щодо посилання позивача на те, що до виконання був пред'явлений виконавчий документ, який не набрав законної сили, оскільки він постанову про стягнення штрафу в сумі 8500 грн. не отримував, тому у відповідача не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження суд зазначає:
На виконанні державного виконавця перебувала постанова від 13.09.2024 про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, про стягнення штрафу у розмірі 8500 гри. 00 коп.
У постанові зазначено, що згідно із частиною 2 статті 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу в строк встановлений частиною 2 статті 300-2 КУпАП порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягнуть штраф у подвійному розмірі 17000.00 гри.
Статтею 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у разі сплати особами, зазначеними у етапі 14-3 цього Кодексу штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.
У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.
У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
За змістом статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки па автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2. частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, або повнолітньому члену сім'ї такої особи. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову від її отримання.
У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.
Частиною 2 статті 291 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, маркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
У постанові серії АА №00022619 від 13.09.2024 зазначена адреса проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_4 хоча зареєстрована адреса позивача АДРЕСА_5 .
Постанова серії АА №00022619 від 13.09.2024 була направлено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600287820094 на поштову адресу позивача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, 55452. Миколаївська обл.. Вознесенський район, с. Ракове, вул. Кольчака. 76.
Вказана постанова була повернута до Укртрансбезпеки за закінченням встановленого терміну зберігання, з позначкою про відсутність адресата за вказаною адресою, тому набрала законної сили 16.10.2024 у відповідності до статті 291 КУпАП.
Статею 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена можливість надсилання постанови про застосування штрафу за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
На виконання ухвали суду 3-я особа надала суду лист Головного сервісного центру МВС від 29.10.2025 , в якому зазначено, що за результатами розгляду запиту та на підставі відомостей, які станом на 27.10.2025 містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів у період 17.05.2017 по 17.02.2025 місцем реєстрації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) значилося: АДРЕСА_2 .
Позивач всупереч ст.77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів, шо спірна постанова є протиправною, тому позов задоволенню не підлягає.
Судовий збір відповідно до ст.139 КАС України покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко