про залишення позовної заяви без руху
10 листопада 2025 р. № 400/11866/25
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з позовною заявою:
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 і військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, судом встановлено, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352, яким внесено зміни до законодавства про працю.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України № 2352, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив:
"… 75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа … є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду …".
Згідно з матеріалами справи позивач був звільнений 17.12.2024. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що грошова компенсація була виплачена позивачу у грудні 2024 року. Про те, що при визначенні суми компенсації не була врахована додаткова грошова винагорода, представнику позивача було відомо з травня 2025 року (отримання довідки військової частини НОМЕР_2 від 23.05.2025 № 309).
Відповідно тримсіячний строк, про який вказано у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, закінчився у серпні 2025 року. Тому строк для звернення до суду є пропущеним та заява про поновлення строку до позову не додана.
Суд зазначає, що позивачем також заявлено вимогу про перерахунок суми грошової компенсації за 131 день невикористаної відпустки, при тому, що у вказаній вище довідці вказано про виплату за 127 днів.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- доказів та пояснень з урахуванням викладеного у мотивувальній частині ухвали;
- заяви про поновлення строку звернення до суду, із обґрунтуванням та зазначенням поважних підстав пропущення строку звернення до суду з позовною заявою.
3. Попередити позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви позивачу.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Птичкіна